“Я обрала саме те, чого ми потребуємо”

Патронатна сім’я з Харківської області отримала електричну плиту, морозильну камеру, а також теплі речі — це допомога від Європейського Союзу та ЮНІСЕФ. Ці речі покращили умови проживання дітей та допомогли підготуватися до зими.

У Малинівці Харківської області живе патронатна сім’я, в якій за чотири роки прихисток та турботу отримали 18 неповнолітніх. Нині патронатна вихователька Людмила виховує п'ятьох дітей — братиків Сашу та Мішу, їхню сестричку Мар'яну, 14-річну дівчинку з інвалідністю Марійку і немовля Лідію. 

Ця зима, каже Людмила, дається для патронатної сім’ї легше, ніж минула — тоді вони повернулися з евакуації з Нідерландів, бо під час війни загинув чоловік Людмили, та мусили облаштовувати побут. Найбільше складнощів виникало з опаленням житла — будинок, де живе сім’я, великий, тож вони потребували багато дров або пелетів. На електрообігрівачі не покладалися через часті відключення світла, каже Людмила.

Зараз ситуація змінилася: щоб бути енергонезалежною, жінка встановила на своїй ділянці сонячні панелі. Хоч на це довелося витратити значні заощадження, але Людмила каже, що комфорт дітей — головне: у будинку тепер завжди буде світло, тепло та стабільне водопостачання. З пелетами родині й минулого, і цього року допомогли у селищній раді. 

Сім'я Людмили стала однією з патронатних родин, яким ЄС та ЮНІСЕФ надали зимову допомогу спільно з Партнерством “Кожній дитині”, організацією, що допомагає впроваджувати цей проєкт.

“Був список, в якому були загальні потреби, і з нього можна було вибрати три речі. Я обрала електричну пічку з духовкою, морозильну камеру, оскільки у нас велике господарство — ми тримаємо курей, порося, тож буде куди скласти м'ясо. Шафу хотіла для дітей, щоб у кожного була своя поличка”, — розповідає Людмила. 

Завдання патронату — забезпечити тимчасовий догляд, підтримку та виховання дітей, чиї родини з різних причин опинилися у складних або кризових ситуаціях. Дитина перебуває у патронатній родині, доки її батьки працюють над розв'язанням проблеми, або, якщо повернення у біологічну родину неможливе, на період пошуку їй нової родини. Нині в Україні створено близько 450 патронатних родин, які піклуються про майже 900 дітей. Соціальна послуга сімейного патронату доступна у кожній п’ятій громаді в Україні, а її запотребованість в умовах війни чимдалі зростає.

Патронатна вихователька зазначає, що для її вихованців важливо мати відчуття свого простору.

Діти у патронатній сім'ї отримали комплекти зимового одягу та взуття. 14-річній Маші особливо сподобалася нова куртка — Людмила каже, що коли вони їздять на спеціальні заняття з педагогами, дівчина залюбки вдягає речі, надані ЮНІСЕФ.

“Маша в мене з інвалідністю. Коли вона прийшла, спочатку було важко, тому що дитина сама не розуміла, де вона. Маша дуже погано спілкується. Вона не розуміє елементарні речі — який день, місяць, яка пора року. Ми все це вчимо. Зараз вона йде на контакт. Вчитель займається з нею, і дитина нібито по-новому почала жити”, — розповідає Людмила. 

Також для Марійки патронатна вихователька купила набори для малювання на грошову допомогу, яку родина отримала від Європейського Союзу та ЮНІСЕФ цієї зими. Людмила вирішила дати дітям трохи позитиву і звичних радощів дитинства. Тож частину коштів Людмила витратила на ті речі, які допомагають покращити емоційний стан дітей, відволікти хоча б ненадовго від складнощів війни, “Ми отримали 20 тисяч гривень. Я купувала дітям фрукти. Маша, окрім малювання, любить різні бусики та прикраси, тож ми купили її потішити. Для молодших ще купили м'які іграшки”, — перелічує Людмила.

Жінка каже, що ЮНІСЕФ та Партнерство “Кожній дитині” підтримують її сім'ю протягом двох років. Серед допомоги за цей час також були рушники та постільна білизна. Людмила каже, що ці речі були дуже доречними для патронатної родини. 

“Постіль — це взагалі така тема у нас болюча. Дітей багато, постіль переться. От у мене на теперішній час вже 18 дітей жили, і кожному ж хочеться, щоб воно було індивідуальне, і чистеньке, і красиве”, — говорить жінка.

Людмила каже, що під час війни бути патронатною вихователькою стало ще відповідальніше, зокрема, через безпекові виклики. 

“У мене постійно є повітряні кульки. Ми коли їх надуваємо, ми їх спеціально лопаємо. І коли щось вибухає десь, я дітям кажу, що це десь кулька лопнула, і так вони спокійні”.

Проєкт «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату» спільно  впроваджують ЮНІСЕФ в Україні, Партнерство «Кожній дитині», Міністерство соціальної політики України, Національна соціальна сервісна служба України та Координаційний центр із розвитку сімейного виховання та догляду дітей за фінансової підтримки Європейського Союзу та Австрійської агенції розвитку (ADA).