Повернути дітям втрачені знання
Уроки за програмою з надолуження освітніх втрат від ЮНІСЕФ стали однією з головних подій у житті учнів на Харківщині.
- Українська
- English
«Я обов'язково підійду до кожного та все поясню», — каже вчителька математики Тетяна та по черзі обходить парти, нахиляючись над кожним відкритим учнівським зошитом. Вона проводить урок із надолуження освітніх втрат у глибокому сховищі ліцею «Обдарованість» на околиці Харкова. Крім класів, укриття оснащене кімнатою з двоповерховими ліжками, їдальнею та зоною відпочинку. Через ускладнення безпекової ситуації в регіоні всі заняття проводяться тут.
Сьогодні на уроці 12-річний Ігор нарешті зрозумів тему кутів та перпендикулярних ліній. До цього на онлайн-заняттях у школі ця тема йому не давалася.
«Я живу в Харкові. Через війну, яка триває вже два роки, я не відвідую школу. Але зараз ходжу сюди на заняття з української мови та математики. Сюди я приходжу, щоб надолужити те, що ми втратили, коли вчилися онлайн. Тут так гарно навчатися! Тут навіть жити можна!»
Ігор, як і інші діти на Харківщині, протягом двох років був позбавлений можливості отримувати знання очно. Через війну та пов’язані з нею загрози навчання в регіоні відбувається в онлайн-форматі. Часті повітряні тривоги, відключення світла та обстріли відбирають у дітей знання. Тому минулої осені у Харківській області були організовані заняття в межах програми з надолуження освітніх втрат від ЮНІСЕФ.
«Це неймовірний проєкт. Адже ніяка онлайн-освіта не може зрівнятися з очними заняттями. Бо я все одно не знаю, куди дивиться дитина, коли сидить удома перед монітором. А тут я можу показати все на пальцях», — розповідає пані Тетяна, яка все життя працює викладачкою математики.
«Діти приходять не тільки за навчанням, але й за спілкуванням. Тут діти, яких батьки приводять для соціалізації та для того, щоб вони отримали знання, які були втрачені через війну»
Знання наживо
У Харківському ліцеї «Обдарованість» заняття за програмою з надолуження освітніх втрат проходять починаючи з вересня 2023 року. Діти різних вікових груп — з 3 по 10 класи — мають можливість два рази на тиждень відвідувати уроки математики та української мови.
«Наш проєкт з надолуження освітніх втрат спрямований на усунення прогалин у знаннях, які виникли в дітей під час онлайн-навчання. Дитина має право прийти й сказати: “В мене є прогалини за 8 клас”, навіть навчаючись у 10 класі»
«Дитина отримує вхідне тестування, на основі якого вчитель вибудовує подальшу роботу, а саме над якими темами і як поглиблено потрібно попрацювати. І наприкінці курсу дитина пише вихідне тестування, щоб побачити прогрес», — розповідає координаторка цифрового освітнього центру Ганна.
Проєкт має великий попит у дітей та їхніх батьків. Охочих було так багато, що довелося сформувати додаткові групи. Загалом у ліцеї програма охопила вже понад триста учнів із ліцею «Обдарованість» та інших навчальних закладів, розташованих поблизу.
Для Тетяни та її сина Ігоря дорога до ліцею займає майже годину, але вони завжди з радістю приїжджають на заняття. «Я бачу, що він краще став розбиратися в математиці та новому українському правописі. А найголовніше — він став більш соціалізованим та більше спілкується», — говорить мама хлопця.
Сім’я живе в районі, який постійно обстрілюється. Тож жінка боїться лишати сина самого вдома чи відпускати гуляти без нагляду.
«Я вже звик до того, що в Харкові стріляють. Більше зараз стріляють уночі, вдень не так чутно, але вдень часто лунають тривоги», — розповідає про щоденну небезпеку Ігор. Хлопчик дуже сумує за друзями та довоєнним безтурботним життям без обстрілів. Він часто ночує з мамою та котом Персиком у коридорі. Так само часто родина залишається без світла та опалення.
«У мене є дві мрії. Я хочу, щоб мій кіт не дряпався. Він дуже гарний, але боїться дітей. І мені дуже хочеться, щоб війна закінчилася»
Освітній центр, де проходять уроки з надолуження освітніх втрат, — одне з небагатьох місць, де хлопчик почувається в безпеці. «Тут ми займаємося у сховищі, тому тут не страшно. І тут є генератор», — говорить Ігор і додає, що після уроків він може затриматися в центрі, щоб перекусити та зарядити телефон.
Справжні уроки та справжні друзі
Останніх два роки Аліса мріяла повернутися у звичайну школу та знову посидіти за партою. «Просто хочеться навіть побігати коридорами та побачити друзів не через камеру, а наживо», — зізнається 11-річна дівчинка, яка захоплюється малюваннями та математикою.
Уроки за програмою з надолуження освітніх втрат здійснили мрію дівчинки хоча б на кілька годин на тиждень. У ті дні, коли в Аліси заняття з математики чи української мови, вона старанно збирає рюкзак та перекус, як це було раніше.
«Ці заняття мені дуже подобаються. Кожного разу мені цікаво. Кожного разу я дізнаюся щось нове, що на онлайні мені погано пояснювали. На онлайні не так гарно розумію, бо до мене вчитель не може підійти, показати чи розказати»
Її приятелька 12-річна Юля говорить, що приходить на заняття з надолуження освітніх втрат, хоча навіть не має проблем з навчанням. У такий спосіб дівчинка намагається соціалізуватися. «На дистанційному навчанні я себе почуваю трошки тривожно та асоціально. А коли приходжу сюди, я себе відчуваю приємно. Приємніше вчитися, коли є друзі», — усміхається Юля, яка мріє стати хірургинею та рятувати людські життя.
Вчителька математики Тетяна помітила, що заняття з надолуження освітніх втрат стали для багатьох її учнів ледь не головною подією в житті. Адже їхнє дитинство у воєнному місті позбавлене звичайних веселих активностей та свят.
«Через війну діти дуже змінилися. Вони водночас такі маленькі й такі дорослі. Перше бажання у всіх у них — щоб був мир і щоб знову можна було вчитися та спілкуватися», — запевняє педагогиня.
Завдяки фінансуванню Європейського Союзу ЮНІСЕФ спільно з партнерами провели заняття з надолуження освітніх втрат для понад 5000 школярів, зокрема в районах, що найбільше постраждали від бойових дій. Спершу українські діти змушені були навчатися дистанційно через пандемію COVID-19, згодом очному навчанню завадили бойові дії, повітряні тривоги й перебування в укриттях, відсутність електроенергії та нестабільний психологічний стан. За період із лютого 2022 року тисячі навчальних закладів в Україні були пошкоджені або зруйновані. Станом на травень 2024 року лише в половині шкіл по всій країні діти могли навчатися очно, зокрема через відсутність у будівлях освітніх закладів безпечних укриттів. Тож діти зазнали значних втрат у навчанні.
