Раннє втручання — послуга, що покращує досвід батьківства

Раз на тиждень ввечері батьки маленького Андрія з Харкова показують йому фотографію його логопеда та малюють карту їхньої майбутньої зустрічі. Тож з самого ранку наступного дня хлопчик чекає на пані Аліну та щиро радіє її візиту. В такий спосіб сім’я допомагає Андрійкові налагоджувати контакт із людьми та не боятися нового.

За два місяці хлопчику виповниться лише три роки, але він уже переніс обстріли, декілька переїздів, СОVID-19, госпіталізацію та розлуку з татом. Всі випробування, які випали на долю хлопчика, його мама називає «сніговою кулею, що звалилася на дитячу психіку». Їхніми наслідками став посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та бажання сховатися від світу. Почати знову спілкуватися Андрію допомогла послуга раннього втручання.

Раннє втручання — це послуга про життя

Раннє втручання — це комплексна допомога сім’ям із дітьми раннього віку, у яких є порушення розвитку або ризик таких порушень. Ця послуга дає можливість своєчасно розпочати надання інтенсивної допомоги у сприятливому для впливу віці, а саме від народження до чотирьох років. Раннє втручання включає супровід сімей, які виховують малюків із порушеннями розвитку, підтримку родини в подоланні кризи, у розвитку життєво необхідних навичок у дитини, сприяння покращенню взаємодії малечі із членами родини та соціумом.

Логопед та спеціаліст із раннього втручання з Харкова пані Аліна пояснює, що таке раннє втручання, дуже просто:

«Ця послуга — про життя, бо вона допомагає покращити стосунки в родині. Ця послуга — про родину»

На відміну від звичайної медичної, соціальної чи педагогічної допомоги раннє втручання спрямоване не тільки на дитину, що має складнощі, а й на всю сім’ю.

«Послуга підтримує батьків у їхньому батьківстві, у вихованні, у розвитку їхньої дитини. Вчить, як гратися з дитиною, як годувати, як привчати до горщика, як спілкуватися. Тобто додає компетентності батькам», — говорить пані Аліна, яка не припиняла допомагати сім’ям навіть під час нищівних обстрілів Харкова минулого року.

До харківського Інституту раннього втручання, де працює фахівчиня, батьки звертаються, коли бачать, що в дитини є певні порушення розвитку, але не знають, які саме. Чи коли вже встановлено діагноз, наприклад, ранній дитячий аутизм, прояви ДЦП, затримка мовленнєвого розвитку тощо. Також сюди можуть звертатися батьки в ситуаціях, коли в дитини немає діагнозу, але є проблеми із спілкуванням, годуванням, прогулянками чи гігієною.

Спеціалісти інституту працюють із кожною сім’єю окремо, підбираючи комфортні для дитини формат та графік зустрічей. Залежно від потреб дитини формується команда, яка з нею працюватиме. В команду можуть входити лікар, фізичний терапевт, психолог, спеціаліст з комунікації (логопед), соціальний працівник. Найчастіше з родиною спілкується тільки один член команди, з яким у сім’ї склалися довірливі стосунки. Цей спеціаліст є місточком між родиною та командою фахівців.

Пані Аліна займається з Андрієм уже кілька місяців:

«Фахівці завжди поряд, завжди на зв’язку. Вони допомагають батькам зрозуміти, що відбувається з дитиною, щоб вони не впадали у відчай або не шукали інформацію в інтернеті»

Разом з мамою хлопчика Наталею вони обрали змішаний формат зустрічей. Іноді вони займаються онлайн, іноді родина приходить до інституту, але найчастіше пані Аліна сама приходить до Андрійка.

Найтяжче під час війни — коли твій малюк хворіє

Сьогодні логопединя грає з Андрієм на дитячому майданчику біля його дому. Пісочниця, гірка, гойдалка та зелена трава — для нього це знайоме та комфортне місце. Аліна й Наталя за допомогою іграшкових автівок вчать Андрія розрізняти розмір та кольори. Заняття проходить весело: хлопчик постійно сміється та кличе свого логопеда «Аля».

Але так було не завжди. Ще рік тому, побачивши будь-кого стороннього, він починав ховати обличчя в долонях та плакати. Після 24 лютого сім’я була вимушена часто переїжджати в пошуках безпечного місця. Всього за півтора року їй довелося чотири рази змінювати місце проживання. Ситуацію ускладнювало те, що малюк захворів на COVID-19 та потрапив до стаціонару.

«Це були постійні лікарні, уколи, аналізи, переїзди… Був невдалий досвід спілкування з однолітками. Це все перенавантажило психіку дитини. В Андрійка почався регрес розвитку: він закрився від чужих людей — від діток і дорослих, взагалі ні з ким не йшов на контакт, не сприймав навколишній світ», — згадує 26-річна Наталя.

Мати хлопчика злякалася, що в сина може бути затримка розвитку, але пройти фахове обстеження під час хаосу перших місяців війни було складно.

«Я потребувала поради спеціаліста. Хотіла, щоб фахівці спростували важкі діагнози. Або підтвердили, і тоді б я знала, що робити. Найтяжче під час війни — коли твій малюк хворіє, а ти в чужому місті шукаєш лікарів і не можеш знайти потрібного»

Наталя та додає, що в той період сім’я перебувала у стані постійної тривоги.

Після повернення до Харкова сім’я одразу звернулася до невропатолога, який порадила їм послугу раннього втручання.

Для родини ця послуга стала порятунком. Вона безкоштовна, і Наталя має можливість заощадити сімейний бюджет, з наповненням якого дуже важко від початку війни. Але головне — Андрій нарешті пішов на контакт із сторонньою людиною.

«Спочатку навіть зоровий контакт зі мною міг викликати в нього сльози. Але поступово він звик до мене та почав комунікувати», — усміхається пані Аліна. Вона навчила Наталку малювати карти та календарики, які розповідають Андрієві, куди він піде та що робитиме, та показувати фото тих, із ким він зустрічатиметься.

«Нам дуже допомагають ці зустрічі. Ми зрозуміли, що в дитини просто ПТСР, і тепер знаємо, як з цим працювати. Аліна показала багато вправ з розвитку мовлення та комунікації. Він любить малювати, тож ми використовуємо для цього фарби та пензлики», — розповідає мама Андрійка, поки він грає з Аліною у квача.

Звуки вибухів над дитячим майданчиком

​​За оцінками ЮНІСЕФ, близько 1,5 мільйона українських хлопців і дівчат мають ризик розвитку тривожних станів та інших психологічних проблем, які загрожують тривалими наслідками для їхнього фізичного та ментального здоров’я. Повномасштабна війна продовжує впливати на дітей в Україні, погіршуючи їхній психологічний стан щодня.

«Війна відображається на емоційному стані дитини, на її розвитку та поведінці. У нас багато таких звернень. Зараз як ніколи важливо, щоб фахівець був поряд із батьками та допоміг їм пережити важкі ситуації та швидко впоратися з ними», — запевняє пані Аліна.

Тому надання послуги раннього втручання не припинялося в Харкові навіть на початку війни.

Сьогоднішнє заняття Аліни з Андрієм закінчується передчасно: лунають потужні вибухи, що змушує всіх бігти в укриття. Але маленький Андрій знає, що у його світі, який намагається зруйнувати війна, є постійні речі, такі як любов мами й тата та щотижневі зустрічі з «Алею».

ЮНІСЕФ та партнери працюють над забезпеченням доступності послуги раннього втручання для українських сімей. Зокрема, ЮНІСЕФ надає різнобічну підтримку спеціалістам з раннього втручання: проводить навчання, сприяє обміну досвідом та доукомплектовує центри комплексної реабілітації всім необхідним, щоб послугою могли скористатися всі, хто цього потребує. Проєкт реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW.