Без сховища школи не буде
Наявність відремонтованого шкільного укриття є умовою повернення учнів за парти на Миколаївщині
- Доступно:
- Українська
- English
«Без школи не буде села, а школи не буде без сховища», — запевняє директорка ліцею у Лупаревому Валентина Володимирівна. Жінка спостерігає за ремонтними роботами у великому підвалі школи, що з початку війни став прихистком для мешканців села на Миколаївщині.
Кілька місяців тому обстріли області трохи вщухли, і в село почали повертатися сім’ї. Всі вони почали перепитувати у Валентини Володимирівни, чи відкриється школа у вересні.
«Дітям потрібні спілкування, знання та соціалізація. Все це вони можуть отримати у школі. Але для цього школа повинна бути безпечним місцем», — відповідає директорка.
Двоповерхова будівля ліцею частково розбита внаслідок влучання ракет, але сховище під нею не постраждало. Сьогодні за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) у ньому триває ремонт, щоб діти цього навчального року отримали не тільки безпечний, а й комфортний освітній простір.
В очікуванні 1 вересня
Свій клас Оксана не бачила більше ніж півтора року. Коли 24 лютого 2022 року в Україні почалася повномасштабна війна, уроки було скасовано. В цей день дівчина все ж таки прийшла до школи, але щоб разом із односельцями сховатися у підвалі від обстрілів.
«Тоді у сховищі було багато людей — близько пів сотні. Всі були налякані. На вулиці було небезпечно і дуже гучно. Я сиділа в цьому холодному, сирому підвалі, і мені не вірилося, що це відбувається насправді, що почалася війна», — згадує 14-річна Оксана, яка цього року вже піде у восьмий клас.
Відтоді сховище під школою асоціюється в дівчини зі страхом та холодом. Але вона сподівається, що після ремонту воно стане безпечним та зручним місцем.
«Мені й досі моторошно, коли згадую про спуск до сховища. Але я знаю, що його повністю перероблять і воно стане просто ще одним класом, тільки під землею, бо там безпечно»
Учні з Оксаниного класу минулого року підключалися до уроків із різних регіонів України. І щоразу, коли хтось із них зникав із екрана через повітряну тривогу в його новому місці проживання, дівчина переживала. «Ми завжди на перерві питали в того, в кого зараз сигнал тривоги: “Як ти? Живий? Усе добре?”» — згадує Оксана. Підлітка зізнається, що вже не може дочекатися 1 вересня, коли її клас знову збереться на ґанку школи і вона зможе поспілкуватися з однокласниками наживо, як до війни.
«Під час онлайну знання даються важче. По деяких предметах я займалася з репетитором, деякі розбирала сама, щоб не пропускати матеріал. Я дуже хочу навчатися очно. Я розумію, що це може бути небезпечно, коли будуть тривоги, але в нас буде укриття, де можна буде сховатися. Головне, що ми бачитимемо одне одного та наших вчителів», — усміхається Оксана, яка з-поміж предметів найбільше любить фізкультуру, англійську мову та українську літературу.
Сховище як частина навчального простору
У вересні до ліцею повернуться на навчання понад сто дітей. «Для кожного школяра буде місце у сховищі», — запевняє директорка школи Валентина Володимирівна.
Та навіть зараз, коли в селі стало дещо безпечніше, повітряні тривоги лунають іноді по декілька разів на день. Жителі Лупаревого намагаються пристосовуватися до безпекової ситуації, але й не зупиняти своє життя.
«Ми відпрацьовуватимемо спуск у сховище так, щоб він займав не більше двох-трьох хвилин. Тобто щоб навчальний процес не переривався, щоб ми продовжували вчитися вже у безпеці», — розповідає директорка, крокуючи поки що пустим сховищем, де робітники відновлюють підлогу.
Валентина Володимирівна в уяві малює, як сіре та пусте приміщення перетвориться на світлий та сучасний простір. «Тут будуть парти, м'які крісла. Буде гарний інтернет, дошки та все необхідне. Це вже не буде моторошне місце, а буде частиною нашого навчального простору», — впевнена вона.
Оксана теж сподівається, що прийдешній навчальний рік буде для неї цікавішим, кориснішим та веселішим за попередній. Та дивлячись, як у її класі встановлюють нові вікна, згадує, що боялася повного знищення її школи обстрілами. «Зараз у всіх нас одна мрія — щоб усі будинки стояли, щоб село жило, щоб школа працювала та щоб війна закінчилася», — говорить підлітка.
Цієї осені ЮНІСЕФ завдяки підтримці Європейського Союзу планує відремонтувати укриття в 80 школах і дитячих садочках, у яких понад 50 000 дівчаток і хлопчиків у новому навчальному році отримають доступ до очного навчання.
Війна поставила під загрозу освіту, а відтак і майбутнє дітей в Україні. Близько 5,3 мільйона з них стикаються з перешкодами в доступі до навчання, зокрема приблизно 4 мільйонів безпосередньо постраждали від закриття шкіл. Тисячі шкіл було пошкоджено та сотні зруйновано вщент.
Через це українські діти ризикують втратити критичні для навчання та соціального розвитку роки.
