21 Лютий 2024

«Забути це не вдасться», — підліток про рани війни

Вранці того дня в Микити був урок геометрії. Заняття проходило онлайн, бо вже пів року на околицях його міста точилися бої. Пояснення вчительки перебив дзвінок від мами. Хлопець відповів на виклик, але замість маминого голосу почув якийсь шум. Микита згадує, як у нього в той момент затремтіли руки. Його мама працювала в гуманітарному штабі міста…, «Я бачив, як танки поїхали до моєї школи», Сьогодні в сім’ї Микити гарний день: у хлопця по обіді нормальний тиск, а його маму не турбують фантомні болі. Тож вони вирішують прогулятися надворі, щоб побачити захід сонця. Микита швидко одягається сам і поспішає допомогти мамі. Наталі важко взутися самостійно: спочатку бандаж, потім протез на ліву ногу і тільки потім м'які кеди.  В хороші дні…, Приклад для сина, Рішення виїхати з Оріхова сім’я ухвалила після важких поранень Наталки. «Мама в той день працювала як завжди, допомагала людям. Під обстрілом опинився гуманітарний штаб. На жаль, осколком їй поранило ногу, яку потім довелося ампутувати. Їй відрізало два пальці, було багато осколкових поранень тіла і очей. Я підійшов до неї, хотів допомогти. Але…, Знайти радість у кожному дні, Зараз сім’я винаймає маленький будинок у Запоріжжі. Тут також час від часу чутно обстріли та часто лунають звуки тривоги. Але у великому місті сім’я має кращий доступ до медичних послуг. Через втрату ноги та численні рани в Наталі почався діабет. Стан Микити теж, на жаль, залишається важким. «Все, що сталося, забути вже не вдасться. Це позначилося…
19 Лютий 2024

Дім у вогні

З нового року на сході України посилилися обстріли. Гуманітарна ситуація у прифронтових районах стає дедалі складнішою, а життю тисяч дітей загрожує серйозна небезпека. Кожного дня сім’ї з дітьми на Харківщині, Донеччині та в Запорізькій області вимушено залишають свої домівки в охоплених війною населених пунктах і вирушають у невідомість.  , Віта та Сергій. Нікуди їхати й неможливо залишитися, У темряві обстріли здаються ще гучнішими. Неначе невідомість додає їм сили. Тож Віта, мати дев’ятимісячного Сергія, чекає цієї ночі з тривогою. Це її остання ніч на лінії фронту. Вранці жінку з дитиною обіцяють евакуювати волонтери. Media collection rows Віта обіймає дев’ятимісячного Сергія UNICEF Віта обіймає дев’ятимісячного Сергія Розстріляний…, Яна та Альона. Евакуація, В темряві нічного Курахового ледь видно кількох людей із сумками. Всі чекають мовчки, поглядаючи на дорогу — в той бік, звідки має приїхати евакуаційний автобус. Вчительці Яні та її 13-річній дочці Альоні моторошно від постійного гуркоту просто неба в центрі розбитого міста. Але все одно вони прийшли на автобус завчасно. Сім'я вже ухвалила рішення…, Таня, Микита та Сергій. Виїхати в місто, над яким не гудуть літаки, Евакуаційний автобус минає кілька населених пунктів, розташованих уздовж лінії фронту. Всі вони схожі — розбиті й похмурі. В кожному в автобус заходять люди з дітьми, несуть сумки й переноски з котами, розсаджуються в темряві та вдивляються в горизонт крізь мутні вікна «Ікарусу». Невдовзі починає світлішати. Тьма відступає, а разом із нею й…
19 Лютий 2024

«В моєму місті два роки йде війна»

Ніка на хвильку завмирає, побачивши головну новорічну ялинку у своєму місті. «Так гарно, — захоплено видихає вона, а потім додає: — І так сумно». Школярка поспішає спуститися на платформу станції метрополітену, коли над її містом вкотре за день починає вити повітряна тривога. Постійна загроза обстрілів для 11-річної дівчинки за два роки війни вже…, «Я досі не вірю, що навколо війна», «Я Ніка. Живу у Харкові. В нашому місті вже два роки йде війна. Через це моя школа працює тільки онлайн, в неї було кілька прильотів, усі гуртки закрилися. У нашому місті часто бувають повітряні тривоги. Коли їдеш містом, постійно бачиш розбиті будівлі», — так темноволоса приязна Вероніка представляється, коли знайомиться з новими друзями в…, Родинне коло, «Це моя мама Аля. Вона дуже хороша. Вона мене водить на всі гуртки, приділяє цьому багато часу. Вона дбає про нас, і я це дуже ціную. Це мій тато Микола. Він дуже добрий та завжди нам допомагає. Це моя сестра Аніта. Вона маленька, іноді дуже неслухняна, а іноді в неї гарний настрій і вона мене обіймає та цілує», — Ніка усміхається, говорячи про…, Те, що змушує усміхатися, Родина почала помічати, що в умовах війни зазвичай активна та життєрадісна Ніка стала похмурою та замкненою. Тож дівчинка навіть кілька разів відвідала консультації психолога у дитячій точці «Спільно» від ЮНІСЕФ. Головна порада фахівця, як долати стрес, запам'яталася їй та сподобалася — це знайти заняття, яке дарує радість. Ніка більше не мала…
09 Лютий 2024

Модель ведення випадку для дитячого будинку сімейного типу

«Я Белла!» — першою привітатися вибігає найменша вихованка, п’ятирічна Ізабелла. Попри особливості здоров’я дівчинка вже відвідує садок, адаптуватися до якого їй допомагають досвідчені педагоги. «Влаштувати Ізабеллу в садок так, щоб їй надавали послугу помічника дитини та належну увагу — один з успіхів, якого ми досягли під час супроводу цієї…, Батьки-вихователі Наталія, 49 років, і Леонід Кутузови , 47 років, разом зі своїми дітьми в кімнаті свої оселі в селі Чабанівка, Закарпатська область, UNICEF Вікторія,16 років Image, Вікторія,16 років, UNICEF Крістіна, 18 років, зараз вчиться на юриста в Ужгородському національному університеті Image, Крістіна, 18 років, зараз вчиться на юриста в Ужгородському національному університеті, UNICEF Роман, 10 років Image, Роман, 10 років, UNICEF Вероніка, 11 років, біля акваріуму в новому будинку в селі Чабанівка, Закарпатської області України. Біля їхнього старого будинку, який знаходиться за 1300 км, був ставок, в якому водилися щуки. Але через війну, вона разом із будинком сімейного типу подружжя Кутузових вимушена була покинути рідне селище Близнюки на Харківщині. Image, Вероніка, 11 років, біля акваріуму в новому будинку в селі Чабанівка, Закарпатської області України. Біля їхнього старого будинку, який знаходиться за 1300 км, був ставок, в якому водилися щуки. Але через війну, вона разом із будинком сімейного типу подружжя Кутузових вимушена була покинути рідне селище Близнюки на Харківщині., UNICEF Ізабелла, 5 років Image, Ізабелла, 5 років, UNICEF Владислав, 7років Image, Владислав, 7років, UNICEF Батьки-вихователі Наталія, 49 років, і Леонід Кутузови , 47 років, разом зі своїми дітьми в кімнаті свої оселі в селі Чабанівка, Закарпатська область Вікторія,16 років Крістіна, 18 років, зараз вчиться на юриста в Ужгородському національному університеті Роман, 10 років Вероніка, 11 років, біля акваріуму в новому будинку в селі Чабанівка,…