Мама трьох дітей, які мають особливі освітні потреби, знайшла підтримку в батьківському клубі
Бути батьками дітей, які мають розлад аутистичного спектра (РАС), та ще й під час війни, — роль майже непосильна, адже стрес через лихоліття та порушення доступу до базових послуг суттєво впливає на щоденне життя.
- Українська
- English
Оксана з Сум разом із чоловіком виховують трьох дітей із РАС — 11-річних доньок-двійнят Алісу й Маргариту та 10-річного сина Артема. Кожен день приносить їм нові виклики: постійні обстріли міста впливають на благополуччя дітей, відчуття безпеки та їхнє навчання.
Зараз діти увійшли в підлітковий вік, і Оксана відчула, що потребує емоційної опори в піклуванні про власне благополуччя, щоб і надалі мати змогу допомагати своїм дітям.
«Про дітей мені дбати зовсім не важко, а от про себе — набагато складніше», — зізнається Оксана.
Все змінилося, коли жінка стала учасницею батьківського клубу, організованого в межах проєкту ЮНІСЕФ «ОбійМи для тебе» й утіленого ГО «ЦПД «Конфіденс» у Сумській та Харківській областях за фінансової підтримки уряду Німеччини.
«Батьківський клуб для мене — це моя друга сім'я, місце, де розуміють без слів, — говорить Оксана. — Бо родичі чи друзі не з усім можуть допомогти. Дбати про ментальне здоров'я під таким фаховим супроводом, як тут, — це справжній подарунок».
У батьківському клубі вона відвідувала щотижневі зустрічі, пройшла програму з позитивного батьківства, а найголовніше — знайшла тут підтримку, якої потребувала.
«Ми — ґудзики, на яких усе тримається», — сказала якось учасницям ведуча клубу психологиня Марина Кісліцина.
Оксані та іншим учасницям групи ця фраза особливо запам’яталася. Після завершення зустрічей у межах проєкту жінки продовжили збиратися раз на тиждень самостійно, щоб зберегти ту підтримку і взаємодопомогу, яку знайшли в батьківському клубі. Недарма між собою учасниці абревіатуру БК («батьківський клуб») розшифровують так: «Було класно».
Оксана чимало часу приділяє самоосвіті. Коли вона вперше дізналася про розвиткові виклики, що стоять перед її дітьми, саме в цей момент, за її словами, до неї прийшло прийняття. З часом вона зрозуміла, що прийняття змінюється, набуває різних форм і сенсів.
«Я сиділа й думала: чи є в мене таке прийняття, щоб бачити дитину такою, якою вона є. Не гадати, що буде після того, як вона випуститься з садочка, закінчить школу. Тепер я знаю, що життя триває і після школи, і після садочка. Надія завжди є», — пояснює жінка.
Родина Оксани надто добре знає, що означає стикатися з викликами, які вимагають багато сил та стійкості. Наприкінці грудня 2021 року вони втратили житло у вогні, а за два місяці почалася повномасштабна війна.
«Я говорила про це з психологинею, і мені стало легше. Не знаю, як би справлялася без цього простору для батьків», — каже мама трьох дітей.
Оксана підкреслює, що її чоловік — величезне джерело підтримки для неї і що те, що сім'я разом, — результат зусиль обох батьків.
Ця підтримка зміцніла завдяки спільноті, де підтримують одне одного. Участь у ній наповнює Оксану мужністю й дає сили. Батьківські клуби — це не лише про набуття знань і навичок позитивного батьківства. Це про надію й розуміння, дружнє плече і турботливий супровід психологів.
«Можна бути такою, якою ти є: слабкою, неідеальною, без маски "сильної мами". Це подорож довжиною в життя, і щоб мати можливість супроводжувати своїх дітей на цьому шляху, треба дбати не лише про їхній добробут, а й про свій власний», — запевняє Оксана.
