Війна переслідує дітей: атаки на цивільні райони по всій Україні тривають уже четвертий рік

ХЕРСОН/ЖЕНЕВА, 17 лютого 2026 року — «Однієї морозної ночі наприкінці січня Катерина схопила своїх двох дітей і вибігла в коридор. Вибухи були гучнішими, ніж зазвичай у Херсоні, і раптом ударна хвиля зруйнувала їхній дім.

Шістнадцятирічна Дарія та восьмирічний Артем зазнали поранень уламками. Катерині знадобилася операція, але дивом усі вони вижили.

Мобільна команда із захисту дітей, яку підтримує ЮНІСЕФ, одразу відвідала родину в лікарні, надала психосоціальну підтримку, а також доступ до грошової допомоги та найнеобхідніших речей. Сьогодні родина оговтується, однак будинок, який вони орендують за межами міста, дає мало захисту від цієї жорстокої війни.

Трагедія в тому, що через чотири роки від початку повномасштабної війни безпечних місць майже не залишилося. У місті Херсон і області, де я перебуваю сьогодні, щоденне життя дітей і родин — це питання виживання.

Ця прифронтова територія вкрита антидроновими сітками, а дитинство буквально перемістилося під землю.

Тут залишилося близько 5 000 дітей — із 60 000, які колись мирно жили зі своїми родинами та друзями, допоки їхнє дитинство назавжди не змінилося 24 лютого 2022 року.

Сьогодні діти навчаються, граються й сплять у підвалах, щоб залишатися в безпеці.

У цьому центрі захисту дітей, який підтримує ЮНІСЕФ, я спілкувався з родинами та працівниками, зокрема психологами й фахівцями із ведення випадків. Усі вони говорять про рівень виснаження, який переживають сім’ї, живучи 24 години на добу в стані постійної тривоги.

Постійний страх атак, нескінченне перебування в укриттях та ізоляція вдома з обмеженими соціальними контактами призвели до того, що діти та підлітки мають труднощі, які впливають на їхнє психічне й фізичне здоров’я.

Водночас такі простори, як цей, дають певний перепочинок від жахів нагорі, і тут відчувається надзвичайна рішучість продивжувати жити. ЮНІСЕФ допомагає дітям і родинам саме в цьому.

Разом із місцевою владою та партнерами ми підтримуємо сім центрів захисту дітей у Херсонській області, забезпечуємо життєво необхідну екстрену допомогу через виїзні команди, а також розвиваємо альтернативні форми догляду для найуразливіших дітей.

Ми створили простори для дошкільної освіти та цифрового навчання, а також молодіжні центри для розвитку навичок і соціальних зв’язків. Ми також надаємо зимову грошову допомогу й підтримуємо місцеві комунальні служби в ремонтах і модернізації, щоб зберігати тепло в оселях і забезпечувати водопостачання. Подібна допомога надається і в інших прифронтових районах та за їх межами.

Безпека не повинна бути далекою мрією для жодної родини, але саме про це мріють дуже багато людей. На початку п'ятого року війни третина дітей України залишаються переміщеними. Це майже 2,6 мільйона дітей. Майже 1,8 мільйона з них живуть як біженці за межами країни. Понад 791 000 дітей переміщені всередині України.

Війна особливо відчутна на прифронтових територіях, але вона переслідує дітей і далеко від лінії фронту. Атаки на цивільні райони тривають по всій країні, руйнуючи життя дітей, їхні домівки, школи, лікарні та інфраструктуру, від якої вони залежать.

Наприклад, у місті Київ і області кількість убитих і поранених дітей торік зросла майже вчетверо порівняно з 2024 роком.

Нещодавнє опитування ЮНІСЕФ показало, що кожен третій підліток віком 15–19 років був переміщений щонайменше двічі, а пошук безпеки називається найпоширенішою причиною втечі. Також важливими чинниками переміщення є прагнення до кращого доступу до освіти та розвитку навичок.

Діти та молодь не відмовилися від свого майбутнього — і ми також не відмовимося.

ЮНІСЕФ працює по всій Україні та в сусідніх країнах, що приймають біженців, підтримуючи дітей, які постраждали від переміщення та триваючого насильства.

Разом із місцевими партнерами ми продовжимо масштабну гуманітарну допомогу, що рятує життя, водночас сприяючи відновленню та реформам, які ставлять дітей і молодь у центр уваги. Ця робота є нагальною й безальтернативною для захисту та покращення життя дітей сьогодні, їхнього майбутнього та майбутнього країни.

Кожній дитині зараз потрібен тривалий мир, щоб рости в безпеці та стабільності — це їхнє право, і воно має поважатися без винятків.

Діти по всій Україні страждають надто довго. Вони й досі прагнуть здійснити свої мрії, і від усіх нас залежить, щоб це стало реальністю».