Підтримка дітей, які опановують двомовність
Як вчителька у Варшаві навчилася підтримувати дітей на шляху до двомовності
Перш ніж Івона переступила поріг своєї нової школи у Варшаві у 2023 році, вона вже багато років викладала біологію, географію та природничі науки. Однак цього разу вона почувалася невпевнено.
Раніше їй ніколи не доводилося працювати з учнями з досвідом біженства чи міграції. Тепер, опинившись у багатокультурному шкільному середовищі, де навчалися діти з України, Білорусі та Чечні разом зі своїми польськими однолітками, вона переймалася, чи зможе ефективно підтримати своїх учнів. Одним із викликів стала мова.
«Є діти, які дуже добре говорять польською — вони навіть можуть жартувати й розуміють культурний контекст, — каже вона. — Але є й ті, хто може не розуміти базової, повсякденної мови, і працювати з ними, звісно, найскладніше».
Невдовзі після початку роботи в новій школі Івона отримала електронного листа про онлайн-курс «На шляху до двомовності», спрямований на розвиток компетенцій у викладанні польської мови як другої. Курс доступний на платформі Learning Passport і був розроблений Інститутом освітніх досліджень — Національним дослідницьким інститутом у партнерстві з Офісом ЮНІСЕФ у справах реагування на потреби біженців у Польщі та Міністерством національної освіти.
Для Івони це сталося саме в потрібний момент.
«Я отримала електронний лист із повідомленням про цей курс, і він був ніби створений саме для мене. Це був мій найбільший виклик — зрозуміти, чи правильно я все роблю», — каже вона.
Курс був розроблений у відповідь на потребу підтримати польських вчителів після ескалації війни в Україні у лютому 2022 року, коли до шкіл у Польщі приєдналася велика кількість дітей з досвідом біженства.
«Насамперед ми побачили, що вчителі в польських школах були недостатньо підготовлені до роботи з учнями, які мають низький рівень знання польської мови або взагалі її не знають, — говорить Малґожата Памула-Беренс, лінгвістка, експертка з мовної освіти та авторка курсу. — Ми хотіли створити основу — допомогти вчителям зрозуміти, що таке двомовність, і показати, як вони можуть підтримувати учнів як у повсякденному спілкуванні, так і у засвоєнні шкільної термінології».
Одна проста вправа одразу змінила підхід Івони. У межах курсу вчителям запропонували розрізнити повсякденну мову та складнішу термінологію, яку використовують у підручниках.
«Ця вправа дала мені дуже багато, — каже вона. — Тоді я усвідомила, наскільки складною є шкільна термінологія навіть для носіїв, не кажучи вже про дітей, які лише вивчають польську».
Вона почала змінювати свій підхід до викладання: спрощувати складні терміни та більше використовувати карти, зображення і візуальні пояснення. Також вона змінила способи, у які учні можуть підтверджувати свої знання.
«Учень не завжди має писати — він може показати мені, що знає. Також важливо давати їм більше часу», — каже вона.
Втім, курс був не лише про нові методи викладання. Він також заохочував педагогів краще зрозуміти емоційний стан дітей.
«Окрім методів викладання, ми також зосереджуємося на контексті — як двомовності, так і міжкультурних компетенціях, — пояснює Малґожата Памула-Беренс. — Ідея полягає в тому, щоб допомогти вчителям побачити учня в новому контексті. Діти з досвідом міграції потребують підтримки в період адаптації. Мовний бар’єр — це одне, але він часто поєднаний з емоційними труднощами та викликами адаптації, і ми хочемо, щоб вчителі також розуміли цю перспективу».
Для Івони цей підхід підтвердив практики, які вже існували в її школі, зокрема те, що дітям не забороняли говорити їхньою рідною мовою.
Втім, у центрі її роботи є дещо навіть важливіше за методологію — емпатія.
«Коли діти з України їдуть на канікули до своїх рідних, а потім повертаються, вони часто емоційно розгублені. Вони сумують за домом, сумують за тим, що залишили там; переживають складні емоції. Ми не можемо перевантажувати їх тестами, щоб вони “наздоганяли програму”, — каже вона. — Ми маємо бути розуміючими, дати їм час знову адаптуватися і просто бути емпатичними».
Катажина, докторка гуманітарних наук у галузі психології з Інституту освітніх досліджень — Національного дослідницького інституту, зазначає, що курс є частиною ширшого проєкту «Школа, доступна для всіх» — спільної ініціативи Міністерства національної освіти Польщі, Інституту та ЮНІСЕФ, започаткованої в межах спільного реагування на кризу біженців.
«Основною метою цього проєкту було посилення компетенцій вчителів та спеціалістів у роботі з учнями з різними потребами, з особливим акцентом на дітях із досвідом біженства з України», — каже вона.
Пізніше Інститут провів оцінювання курсу та з’ясував, що вчителі почали впевненіше працювати у мультикультурних класах і підтримувати учнів із досвідом міграції.
«Результати показали, що участь у цьому курсі сприяла підвищенню відчуття власної ефективності серед вчителів, які працюють у мультикультурних класах. Іншими словами, це посилило їхнє відчуття міжкультурної самоефективності. Думаю, це дуже важливий результат».
Ця важлива робота для дітей з досвідом біженства з України в Польщі стала можливою завдяки щедрій підтримці Бюро у справах населення, біженців та міграції Державного департаменту США (PRM).
