Варшавські підлітки будують дружні стосунки та створюють затишний простір у своїй школі
UPSHIFT допомагає учням розвивати навички та налагоджувати зв’язки в польських школах.
13-річна Ксенія втекла з Києва до Польщі разом із матір’ю майже три роки тому. Вона добре адаптувалася до польської системи освіти і зараз навчається у сьомому класі варшавської початкової школи. Мова не стала серйозною перешкодою, адже Ксенію заохочували вивчати польську ще до від’їзду з України, адже Польща — сусідня країна.
Зараз у 58% шкіл у Польщі є класи, в яких навчаються учні з України. Школа Ксенії вирізняється великою різноманітністю – у ній навчається понад 100 дітей різних національностей. Ксенія зазвичай легко знаходила друзів, але в новій країні та новому оточені їй було складно.
«Коли я дізналася про UPSHIFT і зрозуміла, що ця програма допоможе мені познайомитися з новими людьми, я вирішила долучитися, щоб розширити коло спілкування», — поділилася вона.
У жовтні 2024 року школа Ксенії приєдналася до UPSHIFT — програми ЮНІСЕФ, яка дає підліткам змогу долати виклики місцевої громади, розвивати практичні навички та стимулювати творчий потенціал. Ініціатива об’єднала 80 учнів віком від 12 до 15 років і сприяла командній роботі.
«Спочатку я почувалася трохи некомфортно, але після того, як почалася моя пригода з UPSHIFT, я не хотіла, щоб цей досвід закінчувався», — згадує Ксенія, яка приєдналася до команди однолітків, адже прагнула знайти нових друзів. У проєкті також брали участь 12-річний Ян та 13-річний Іван з Білорусі, а також 13-річна Зося та Юля з Польщі. Для них це була можливість попрацювати разом над чимось важливим поза класом.
«Я зрозуміла, що UPSHIFT відрізняється від звичайного заняття чи семінару, коли дізналася, що ми не просто обговорюватимемо проблеми нашої шкільної спільноти — ми створюватимемо реальні рішення та втілюватимемо їх у життя», — каже Ксенія. «Найприємнішим було те, що ідеї змін йшли не від учителів чи батьків, а від нас — учнів», — із захопленням ділиться вона.
«Для нас це більше, ніж просто гурток — це місток, що об’єднує різні культури», — каже Тереза Батор, вчителька музики та менторка UPSHIFT.
Разом зі своєю колегою Мартою Бжезінською, вчителькою іспанської мови, вона підтримувала учнів під час програми. Обидві вчительки прагнули створити дружній простір, в якому б підлітки відчували підтримку. Зі збільшенням кількості учнів різних національностей у класах обидва педагоги зрозуміли, що мають опановувати нові навички, аби краще підтримувати свою різноманітну учнівську спільноту.
Коли програма розпочалася, команди почали обмірковувати, як покращити шкільне середовище, то з’явилася низка ідей: оновити місця для відпочинку, оздобити коридори та створити вкрай необхідні зони відпочинку між уроками. Під час обговорень вдалося виявити спільні потреби, що ще раз довело, наскільки ця програма сприяє розвитку емпатії та співпраці.
Ян підсумовує: «У мене не було жодного конкретного уявлення про те, що ми повинні робити. Я прислухався до пропозицій своєї групи та брав їх до уваги, але для мене UPSHIFT — це, перш за все, можливість попрацювати разом і бути частиною всього процесу».
Вони швидко об’єдналися навколо однієї ідеї: «зони емоцій» у коридорах. Розроблені та повністю створені «UPSHIFT-івцями» — таку назву вони вигадали, щоб підкреслити свою роль місцевих творців змін — ці приміщення мали мати барвисті зручні дивани, ігри в класики на підлозі, що створювали б позитивну атмосферу, і яскраві мурали. Вони розділилися на команди, кожна з яких виконувала певну роль: команда дизайнерів спланувала простір, команда фінансистів керувала бюджетом, а художня команда зосередилася на концепціях і створенні муралів. Юлія підкреслює, що кожен мав можливість відкрити для себе, з чим він справляється найкраще.
Крім того, що UPSHIFT дозволяє здобути нові навички або повторно відкрити свої таланти, такі як, наприклад, Зосина пристрасть до малювання, програма дає підліткам відчуття того, що вони здатні впливати на світ навколо та формувати власне оточення.
«UPSHIFT підвищив впевненість наших учнів у собі й навчив їх виконувати складні проєкти крок за кроком», — каже Тереза, наголошуючи на тому, що цей досвід надихнув дітей, які, попри свій юний вік, підійшли до завдання з надзвичайною залученістю. «Вони почали сприймати себе «людьми дії». Ми були поруч, щоб підтримати їх і допомогти їм у разі сумнівів, але головну роль зіграли вони самі», — додає Марта.
Останні два тижні програми були сповнені творчого божевілля, оскільки учні пристрасно втілювали свої ідеї в життя. Вони готували стіни, малювали мурали та облаштовували зони, часто залишаючись після занять за власним бажанням. У повітрі відчувалося хвилювання, коли їхній барвистий дизайн набував форми, відображаючи різноманітність та співпрацю. Ксенія, Ян та Іван відзначають, що у міру просування проєкту відкритість учасників та їхня здатність до адаптації ставали дедалі відчутнішими.
Тереза вважає UPSHIFT унікальним проєктом, оскільки він дає дітям як голос, так і інструменти. «Ніхто не каже їм, що і як робити. Ми всі вчилися одне в одного», – ділиться вона. Обидві вчительки помітили, що учні стали впевненішими і почали ставити більше питань замість того, щоб тікати одразу після уроку.
«UPSHIFT спричинив ефект снігової кулі — я ніколи не бачила, щоб стільки охочих записувалося на шкільну виставу, яку я анонсувала», — додає Тереза. Вона вважає, що продовження таких ініціатив може розкрити додатковий потенціал учнів, надихнути на довготривалі зміни та зміцнити дух командної роботи та громадянської відповідальності.
Програма UPSHIFT у Польщі стала можливою за підтримки Офісу інновацій ЮНІСЕФ та Національного комітету ЮНІСЕФ у Люксембурзі, а також уряду Республіки Корея.
