«Наша родина сильна завдяки мамі»: історія багатодітної сім’ї, яка пережила сувору зиму в Києві
Історія родини з Генічеська, яка знайшла підтримку та почала нове життя у Києві
- Українська
- English
«Спогад про дім — це одна велика травма», — говорить багатодітна мама Анна, чия родина чотири роки тому ще жила у власному будинку в Генічеську Херсонської області. На початку повномасштабної війни вони були змушені перебратися до Києва. Переїзд до столиці означав, що починати доведеться спочатку в новому місті, без звичного комфорту й кола підтримки. Сім’я покинула своє звичне життя, улюблені місця та відчуття безпеки.
Для багатьох родин в Україні ця зима стала найважчим випробуванням за весь час повномасштабного війни. Холод надворі, постійні повітряні тривоги, відсутність електроенергії та опалення в помешканні — усе це особливо складно переживати сім’ям із дітьми.
Для Анни та Олександра, які виховують чотирьох дітей, ця зима також стала однією з найважчих.
Почати життя заново
Після переїзду до столиці родині довелося розв’язувати багато щоденних питань: знайти лікарів для дітей, влаштувати їх до школи та садочка, оформити документи й знайти роботу.
Але коли вони познайомилися з фахівчинею із соціальної роботи Яною, то знайшли ту підтримку, якої так бракувало.
«Вона допомогла нам із дуже багатьма речами: укласти декларації з лікарями, оформити дітей до школи та садочка, знайти роботу. Здавалося б, це буденні питання, але для нас тоді вони були дуже важливими», — розповідає Анна.
Соціальний супровід допомагає родинам, які опинилися у складних життєвих обставинах, отримати необхідну підтримку та доступ до соціальних послуг. Фахівці соціальної сфери допомагають сім’ям зорієнтуватися в новій громаді, оформити документи, знайти необхідні послуги та долати інші щоденні виклики.
Зима, яка стала випробуванням
Цієї зими труднощів побільшало. Через постійні атаки та відсутність електроенергії в квартирі, де мешкає родина, практично не було опалення. Всередині помешкання стало сиро, від стін почали відпадати шпалери.
«Квартира наче ціла, але всередині вона сильно постраждала. В нас сирість, холод. Для моєї дитини, яка хворіє на астму, це дуже важко», — говорить Анна.
Під час масованих атак родина разом із дітьми годинами сиділа в холодному коридорі, перечікуючи небезпеку.
Підтримка, яка допомогла родині пережити зиму
У цей складний період родина отримала підтримку, яка дала змогу зробити умови проживання дітей більш комфортними. Завдяки електронному сертифікату на матеріальну допомогу від ЮНІСЕФ вони придбали найнеобхідніше для того, щоб пережити холодні дні та ночі.
«Ми купили теплі ковдри, подушки, постіль. У нас холодно, тому це все нам було потрібно», — розповідає Анна.
Така підтримка дозволяє родинам самостійно визначати свої найнагальніші потреби та забезпечити дітей необхідними речами.
Коли поруч є фахівець
Яна — фахівчиня, яка супроводжує родину, — говорить, що цієї зими навантаження на соціальні служби значно зросло.
«Зараз у мене на супроводі 61 сім’я. Через атаки, проблеми зі світлом і теплом у людей виникає більше труднощів, тому вони частіше звертаються до нашого центру», — пояснює вона.
Надзвичайно сувора зима стала серйозним викликом для мільйонів людей у Києві та по всій Україні й спричинила сильний тиск на соціальний сектор.
Навантаження на соціальних працівників значно збільшилося. Якщо раніше один фахівець працював у середньому з 10–11 людьми, то станом на лютий 2026 року цей показник у Києві зріс до майже 18 осіб на одного соціального працівника. Потреба в додатковому фінансуванні та кадрах у соціальному секторі є великою як ніколи. Для подолання нестачі фахівців, яку згідно даних RDNA4 оцінено у приблизно 33 000 осіб, необхідно підвищити рівень доступу українців до соціальних послуг (за даними Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України, він становить менше ніж 20%).
Мрії під час війни
Попри складні обставини життя діти Анни та Олександра продовжують мріяти про майбутнє. Їхня старша донька вже знає, ким хоче стати.
«Я хочу бути автомеханіком і відкрити власну мережу СТО»
Діти діляться, що їхня родина сильна завдяки мамі. Вони говорять: «Вона завжди оптимістична, позитивна й підтримує нас».
За словами Анни, діти все відчувають. Жінка запевняє, що коли вона показує їм, що все буде добре, що треба вірити у краще, ця віра відгукується спокоєм та впевненістю в її дітях.
Надія на спокійне життя
Сама ж Анна мріє про прості речі, аби лише її діти жили в мирі.
«Я хочу, щоб усе було тихо, мирно й спокійно. Щоб діти просто жили та раділи життю», — каже жінка.
Вона переконана, що важливо не залишатися наодинці зі своїми проблемами й пояснює: «Всім зараз складно. Але якщо є потреба, потрібно звертатися по допомогу».
Фахівці соціальної сфери продовжують бути поруч із такими родинами, допомагаючи їм переживати складні періоди та поступово будувати нове життя.
