Як підлітки навчаються і знаходять нових друзів у точці «Спільно» у Кропивницькому
Точка «Спільно» ЮНІСЕФ у Кропивницькому пропонує дітям можливість вчитися, грати та заводити нових друзів після місяців війни
- Українська
- English
В Ковалівському парку у Кропивницькому під великим тентом із написом ЮНІСЕФ щодня багато дітей: батьки з немовлятами бавляться на килимках, поруч молодші школярі грають у настільні ігри, трохи далі — підлітки вивчають англійську мову. Це одна з локацій проєкту «Спільно. Точки зустрічі», покликаного підтримати дітей та їхні родини, які через війну були змушені залишити свої домівки.
Як пояснив Владислав, який є старшим координатором дитячої точки «Спільно» в Ковалівському парку, тут є запаси гігієнічних засобів, проводяться майстер-класи, тренінги, заняття для дітей різного віку та їхніх батьків, є настільні ігри, пазли, розвивальні картки та іграшки. Також тут можна отримати консультацію психолога або медичного працівника.
«У нас волонтери-викладачі проводять заняття — викладають, наприклад, англійську мову, оригамі як для зовсім маленьких дітей, так і для підлітків», — розповідає він.
«Відвідування всіх наших заходів безкоштовне. До них долучаються як внутрішньо переміщені особи, так і місцеві — ми відкриті для всіх, хто цього потребує. Ми за те, щоб якомога більше дітей приходило, щоб вони розважалися, розвивалися й навчалися нового разом із нами», — додає Владислав.
Серед підлітків, які прийшли на навчання до дитячої точки «Спільно», — 15-річні Альбіна та Богдан із Херсона. Вони познайомилися ще три роки тому в дитячому таборі, але в рідному місті майже не спілкувалися. Та неочікувано зустрілися у Кропивницькому під час занять у рамках проєкту від ЮНІСЕФ.
«Моя родина виїхала з Херсона 24 лютого. Тут, у Кропивницькому, я вирішила долучитися до волонтерства у ЮНІСЕФ: зараз літо, тож у мене є вільний час. Це мій перший досвід волонтерства, і мені дуже подобається. Нам пояснили, що і як робити, тож тричі на тиждень перед заняттями з англійської ми граємося та спілкуємося з молодшими дітками, допомагаємо викладачам», — пояснює Альбіна.
Богдан разом із мамою і домашнім улюбленцем виїхали з Херсона в червні. Хлопець розповів, що навчання онлайн давало змогу спілкуватися з однолітками — звісно, це не повноцінне спілкування, проте краще, аніж нічого. Та в кінці квітня його рідний ліцей призупинив навчальний процес. Він вивчав англійську у школі дев’ять років, потім поглиблено в ліцеї, тому у Кропивницькому насамперед шукав можливості розвивати мовні навички. Тож заняття у точці «Спільно» стали йому у пригоді. Тут викладачі попередньо надсилають учням тему уроку й нові слова, які під час занять уже закріплюють за допомогою практичних вправ.
«Найважче було покинути рідний дім — ми виходили з речами не озираючись. Після приїзду я розумів, що потрібно чимось зайняти себе, щоб не збожеволіти й відволіктися від туги за домівкою. Тож вирішив, що окрім занять буду ще й волонтерити. Загалом у цій точці «Спільно» мені подобається: тут є підтримка, спілкування, якого багатьом не вистачає, навіть піклування в якомусь сенсі», — зізнається Богдан.
Вперше на заняття з англійської дев’ятирічну доньку Настю до точки «Спільно» у Кропивницькому привела Тетяна — викладачка кафедри народних інструментів Харківської держакадемії мистецтв. Родині вдалося виїхати з-під обстрілів 19 березня.
«Донька до вибухів уже звикла, але найстрашнішими були авіаудари. Можливості навчатися навіть дистанційно не було: ми ховалися у підвалі, постійно моніторили новини. Вона була ізольована від однолітків, адже ми майже не виходили на вулицю після вторгнення. А тут проводять заходи для розвитку дитини, її творчих навичок, заняття зі шкільних дисциплін, наприклад, з англійської мови. Ми радо почали відвідувати майже все. Так Настя надолужує пропущене, і це дало їй можливість відчути себе в безпеці, заспокоїтися, знайти нових друзів серед однолітків», — розповідає харків’янка.
Її донька Настя із задоволенням відвідує чи не всі заходи у «Спільно. Точки зустрічі»: була вже на арттерапії, вчиться малювати, робити аплікації. Ще вона планує відвідувати заняття з англійської. А іноді й просто приходить сюди пограти у м’яча та поспілкуватися з однолітками.
«Це спілкування… це середовище… відчуття хоч відносної, але безпеки допомагає дочці оговтатися»
«Дистанційного навчання з деяких предметів достатньо. Проте та ж англійська мова, фізкультура, образотворче мистецтво неможливі без живого спілкування. Тому ми плануємо поєднувати дистанційне навчання з різними заходами у точках «Спільно» тут, у Кропивницькому. Та сподіваємося, що після перемоги зможемо повернутися додому і знову навчатися в рідній школі», — додає Тетяна.
