Безпечний та безбар’єрний простір

У руках дев’ятирічного Вані дерев’яні циліндри та куби перетворюються на стіни античного храму. Хлопчик весь поринає в будівництво і не помічає, як у грі відбувається навчання. Він рахує колони свого «храму», розподіляє блоки за кольорами та формами й щиро радіє результату. Ваня живе в місті Златопіль на Харківщині. Він захоплюється грою Minecraft, любить спілкування, англійську, математику та потребує корекційно-розвивальних занять.

«Ми сьогодні рахували і грали. Мені сподобалося будувати, повторювати цифри й малювати», — сором’язливо говорить Ваня та показує свій яскравий малюнок.

Діти почали говорити

За словами дитячої психологині Любові Погрецької, яка координує проєкт у Златополі, він вже охопив 10 дітей у місті. Серед них є діти з порушеннями мовлення, зору, слуху, опорно-рухового апарату, інтелектуальними порушеннями, розладами аутистичного спектра та труднощами в навчанні. Корекційні заняття проводяться щодня у приміщенні Златопільського ліцею № 7. 

З початку повномасштабної війни в Україні навчальний заклад працює в режимі онлайн, але на його базі проходять уроки для подолання освітніх втрат. Тож у коридорах школи все одно лунають веселі дитячі голоси. Голос Вані приєднується до них, коли він вибігає до мами після заняття з вчителькою-дефектологинею.

«Ваня з радістю відвідує ці заняття. Мені здається, він би хотів ходити сюди навіть частіше. Бо йому не вистачає спілкування. І виконання домашніх вправ ніколи не замінить занять зі спеціалістами», — каже 28-річна мама хлопчика Ірина.

Дістатися кожної дитини

До запуску проєкту у Златополі батькам дітей з особливими освітніми потребами доводилося шукати спеціалістів та викладачів самостійно. Іноді на корекційні заняття навіть їздили до Харкова, що майже за 90 км від міста.

«У нашій громаді працюють практичні психологи, реабілітологи та вчителі-логопеди. Але, на превеликий жаль, у нас не було дефектолога. І раніше батьки з дітьми, що мають розлади аутичного спектра, змушені були їздити далеко на сенсорну інтеграцію. А головна проблема — це дуже дорогі заняття. Під час війни в місцевих мешканців, особливо в переселенців, просто не було на це коштів», — пояснює Любов Погрецька та додає, що в рамках проєкту ЮНІСЕФ усі заняття у просторі безоплатні.

Пані Тетяна, вчителька-дефектологиня, приїжджає раз на тиждень до своїх учнів у Златопіль з Харкова. Вона займається з шістьома учнями та намагається знайти індивідуальний підхід до кожного.

Прощаючись із учителькою, Ваня говорить: «До наступного тижня!» За кілька місяців проєкту хлопчик та інші учні дефектологині не пропустили жодного заняття, що ще раз підтверджує, наскільки потрібними були такі уроки у громаді.

Відкриття інклюзивного простору є частиною комплексного проєкту ЮНІСЕФ, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, Норвегії, Комітету ЮНІСЕФ Швейцарії та Франції у 20 громадах Харківської області. Активності фокусується на забезпеченні доступу до якісної освіти для дітей з особливими освітніми потребами, створенні безпечного середовища для навчання та підтримці їхньої соціалізації.

Проєкт охопить 3500 дітей з інвалідністю, залучивши понад 50 фахівців, серед яких дефектологи, логопеди, психологи та реабілітологи, для проведення понад 4000 занять до кінця року. Передбачено закупівлю спеціалізованого обладнання та створення ресурсних кімнат у навчальних закладах. У межах програми організовуються групи підтримки для батьків, освітні тренінги та психологічні консультації для сприяння адаптації дітей до освітнього середовища.

Активності акцентують на інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в суспільство через розвиток їхніх комунікативних, когнітивних та соціальних навичок, що є особливо важливим в умовах воєнного часу.