Міфи про соціальні послуги для сімей в громадах

Ми зібрали найпоширеніші міфи, з якими тренери проекту #CПІЛЬНО стикаються у громадах, і підготували їх спростування. Важливо, аби ці міфи зруйнувались у свідомості не лише управлінців у громадах, а й у самих мешканців, у кожного з нас. 

Міф 1. Інтернати не можна закривати, тому що діти опиняться на вулиці

Інтернати не будуть закривати без відповідної підготовки. Тільки коли місцева влада створить для кожної дитини відповідні умови поза інтернатом і в його існуванні вже не буде необхідності, інтернат трансформуватимуть. 

Звичайно, це амбітне завдання, для досягнення якого має успішно пройти реформа з деінституалізації, яка базується на індивідуальному підході. Експерти мають проаналізувати ситуацію кожної дитини та її сім'ї, з'ясовувати причини потрапляння дитини до інтернату та визначити необхідні заходи для повернення дитини у рідну сім’ю. У разі, якщо це неможливо, будуть розглянуті варіанти усиновлення або влаштування у сімейні форми виховання. 

Варто розуміти, що інтернати - це дороговартісна, застаріла і неефективна форма виховання дітей, яка не відповідає найкращим інтересам дитини. Від інтернатів поступово відмовляються усі розвинені країни світу. 

Окрім влаштування дітей, що вже виховуються в інтернатах, громади повинні запровадити соціальні послуги для сімей з дітьми, які запобігатимуть соціальному сирітству (це коли дитина знаходиться в інтернаті при живих батьках). Саме це є одним із завдань проекту #Спільно. 

Міф 2. Діти з інвалідністю не можуть навчатися у звичайних школах, їм потрібні окремі заклади

Поширена думка, яка насправді є проявом стигми та дискримінації щодо людей з інвалідністю, у т.ч. дітей з інвалідністю та їх сімей. Діти з інвалідністю не просто можуть, а мають право навчатись у звичайних закладах освіти. Це сприятиме реалізації їх прав на рівний доступ до освітніх  та інших соціальних послуг, їхній соціалізації. Для дітей без інвалідності з’являться додаткові можливості розвинути такі важливі життєві навички як повага та підтримка.

Часто установам, покликаним допомогти з інтеграцією та соціалізацією дітей, не вистачає досвіду, навичок і знань для забезпечення необхідного освітнього середовища. Але це не означає, що освітня установа має відмовляти дітям з інвалідністю у навчанні. Освітня установа має вдосконалюватись, руйнувати бар’єри, аби забезпечити комфортні освітні умови для всіх дітей без виключення. 

Щоб допомогти освітнім закладам, в рамках проекту #Спільно навчання фахівців включає заходи з подолання стереотипів про вразливі сім'ї. Проект також надає методичну підтримку Інклюзивно-ресурсним центрам та іншим соціальним установам. 

Міф 3. Соціальних послуг потребують лише сім’ї з низьким соціальним статусом

Насправді, кожна сім’я може потребувати соціальних послуг. Так само, як кожна сім’я може опинитися у складних життєвих обставинах. Ніхто з нас не застрахований від раптових змін, які не завжди є позитивними. Наприклад, багато людей, які вимушено стали внутрішньо переміщеними особами та мусили звернутись до держави по допомогу, були фінансово незалежними та самодостатніми до воєнного конфлікту на сході України. Іншим прикладом може служити динаміка виявлення спектру захворювань різних типів у дітей за останні декілька років. Вона досить потужна. Тобто кожна сім’я може зустрітись із ситуацією, коли вона потребуватиме додаткової фінансової, психологічної, інформаційної та організаційної підтримки від місцевої та державної влади, а також мешканців навколо. Усвідомлюючи це, важливо проявляти солідарність, розуміння та підтримку до людей, які опинились у складній ситуації.

Міф 4. Маленька громада не може надавати якісні соціальні послуги. Їх можна отримати тільки у великих містах

Насправді в багатьох громадах різних розмірів вже надаються соціальні послуги,  і ця практика має поширюватись. Адже соціальні послуги повинні бути максимально наближеними до отримувача, що визначено і у Законодавстві України. Для ефективного використання коштів громади можуть закуповувати соціальні послуги від інших громад або від не державних надавачів, використовуючи механізми соціального замовлення та міжмуніципального партнерства.

Проект #Спільно націлений на створення/посилення системи соціальних послуг у  цільових громадах Донецької і Луганської областей. З цією метою здійснюється оцінка потреб громад у соціальних послугах, спеціалісти отримують нові знання, ремонтуються запропоновані громадами приміщення, закуповується обладнання, створюються нові послуги  та розвиваються вже існуючі. Пріоритетними, в рамках #Спільно, є послуги для сімей з дітьми. 

Додатково громадам надається технічна допомога з планування, бюджетування, впровадження і надання послуг, а також посилення взаємодії усіх задіяних відомств.

Міф 5. Фахівець із соціальної роботи має  контролювати та повчати родину

Насправді, роль фахівця із соціальної роботи у громаді – підтримувати та наснажувати сім’ю, яка опинилася у складній ситуації, яку вона не може подолати  самостійно.

Для цього фахівець із соціальної роботи має володіти технологією ведення випадку, що допоможе йому здійснити оцінку потреб родини, надати першу допомогу, порадити, куди необхідно звернутися для вирішення певного питання. Крім того, цей фахівець може сам прийти на допомогу, навіть якщо його "не просили". Він побачить і відгукнеться, якщо дитина потрапить у складну ситуацію чи сім'ї потрібна підтримка.

В рамках проекту #Спільно левова частина наших зусиль спрямована на підготовку таких фахівців у цільових громадах Донецької і Луганської областей та надання їм в користування найновіших методів з ведення випадку.

Міф 6. В інтернаті є професійні спеціалісти і тільки там дитина з інвалідністю може добре розвиватися

Ми знаємо, що професіонали є усюди. Для того, щоб посилити свою професійність треба мати доступ до нових знань та нових підходів (і тут допомагає проект #Cпільно), але також і бажання зростати, ставати кращим фахівцем. І в цьому багато, що залежить від самих людей, незалежно від того, де саме вони працюють - в місцевій раді, центрі надання соціальних послуг чи в інтернаті.

У громаді завжди є потреба у хороших спеціалістах. Колишній працівник інтернату завжди може знайти роботу у місцевій владі, у школі, інклюзивно-ресурсному центрі або центрі надання соціальних послуг. Адже усі хочуть мати у своїх командах найкращих та найвідданіших справі спеціалістів.