Water in wartime: how new boreholes are helping communities in Donetsk region
A new decentralised water system helps families in frontline communities in Donetsk region access water even during shelling, damage and prolonged power outages.
- Українська
- English
Від початку повномасштабного вторгнення вода у прифронтових громадах Донецької області стала одним із найбільш дефіцитних ресурсів. Унаслідок постійних обстрілів були пошкоджені магістральні лінії та об’єкти водопостачання, а тривалі знеструмлення часто повністю зупиняли роботу насосних станцій. У деяких населених пунктах люди залишалися без води на довгі дні, а інколи й тижні.
У мирний час регіон покладався на централізовану систему — канал Сіверський Донець — Донбас забезпечував стабільний розподіл води по всій території. Але в умовах бойових дій навіть одна аварія здатна була призвести до масштабних перебоїв.
Перший час громади виручали резервні свердловини — частково ще й тому, що багато людей виїхали й навантаження на систему зменшилося.
Та слабкою ланкою залишалася енергетика.
«Найстрашніше — це коли провалюється енергопостачання, — пояснює Олексій, головний інженер місцевого водоканалу. — Так було в перший рік вторгнення, а саме в липні: вся область сиділа без світла і, відповідно, без води півтора місяця».
Централізована система була ефективною в мирний час, та війна зробила її вразливою. Щоб запобігти гуманітарній кризі, в регіоні розпочали комплексну роботу зі створення більш стійкої децентралізованої системи водопостачання. Ці роботи реалізує ЮНІСЕФ за фінансової підтримки уряду США в межах програми екстреного реагування на гуманітарні потреби прифронтових громад.
Від централізованої системи до мережі автономних джерел
«Умови війни дуже обмежили наші ресурси. Всі закупівлі фактично зупинилися. І благодійні організації повністю взяли на себе постачання обладнання, реагентів, матеріалів, навіть засобів захисту та сухих пайків для персоналу, який залишався на місцях», — розповідають у водоканалі.
Разом із місцевою владою та водоканалами ЮНІСЕФ реалізував масштабний проєкт із модернізації об’єктів водопостачання, який тривав десять місяців і включав усі необхідні етапи — від технічного планування до запуску нових систем.
Одним із етапів стала екстрена реконструкція ключового об’єкта — старої насосної станції. Колись вона працювала на застарілому обладнанні, але тепер отримала нове життя. В межах цієї реконструкції пробурили додаткові артезіанські свердловини, проклали нові трубопроводи, встановили сучасні насосні агрегати.
«Це не просто резерв, — пояснює інженер водоканалу. — У перспективі станція здатна забезпечити значну частину населення водою, навіть якщо центральний водогін зупиниться».
Оновили й систему очищення. Тепер вона працює стабільно навіть у разі перебоїв, що дозволяє забезпечувати якість води без задіяння інших об’єктів. Станція підключена до автономного генератора, а отже, може подавати воду незалежно від центральної енергосистеми. Це дуже вагома перевага для прифронтового регіону.
Захист і підготовка до довготривалих ризиків
Для повноцінної роботи інфраструктурних об’єктів критично важливим є захист обладнання.
«Із самого початку проєктування ми думали про безпеку. Ще до введення в експлуатацію станція отримала габіонне укриття. Всі нові критичні об’єкти ми одразу укріплюємо тим, що можемо зробити власними силами», — пояснює керівник об’єкта.
(Примітка: габіони — укріплювальні металеві конструкції, наповнені камінням або ґрунтом).
Команда водоканалу скоротилася. «Залишилися ті, хто продовжує працювати в найскладніших умовах. Вони й тримають систему», — кажуть у службі.
Водночас триває розроблення довгострокової програми децентралізації, щоб громади менше залежали від великих магістралей і мали власні локальні джерела води.
«Цей об’єкт — частина ширшої системи, яку ми допомагаємо розвивати в регіоні, — пояснює Марія Артанова, фахівчиня з нагального реагування ЮНІСЕФ. — Зараз задіяні три свердловини. В перспективі працюватимуть дев’ять. Наша мета — забезпечити громади стабільним джерелом води, яке працюватиме навіть в умовах війни».
Як ці зміни впливають на життя людей: історія родини з трьома дітьми
Юлія та Ігор з трьома доньками повернулися додому після кількох років вимушених переїздів з одного міста до іншого й постійної зміни житла.
«Дома завжди краще, але трохи лячно», — зізнається Юлія.
Родина дотепер розглядає можливість евакуації.
«Раніше були перебої, бо вимикалася насосна станція. Ми тримали вдома дуже багато пляшок і каністр. Щойно давали воду, одразу поповнювали запас», — розповідає жінка.
Останнім часом ситуація відчутно покращилася. Юлія згадує, як два дні не було електрики, але вода залишилася.
«З водопостачанням зараз усе добре, для наших потреб вистачає», — запевняє вона.
В родині троє дівчат, які навчаються онлайн. Багато їхніх друзів виїхали, тож їм не вистачає живого спілкування й різноманітного дозвілля. Тим не менш дівчата хочуть жити вдома.
«Коли заходить розмова про те, що треба виїжджати, діти бунтують. Дім є дім», — підсумовує їхня мати Юлія.
Система, задумана як екстрена, стала надійною опорою для тисяч людей щодня й залишиться важливим елементом майбутнього відновлення регіону. Доступ до води — це ключова умова, за якої сім’ї зможуть залишатися вдома.
