Айтрекер робить освіту доступною для дітей із комплексними порушеннями розвитку

У залитому сонцем класі діти уважно слухають свою першу вчительку. Триває урок математики, і Богдан впевнено лічить зелені кульки, намальовані на сторінці підручника. У хлопчика комплексне порушення розвитку, через що він самостійно не пересувається та не розмовляє. Проте це не завадило йому цього року разом зі своїми однолітками піти до першого класу. Завдяки спеціальному пристрою — айтрекеру, наданому сім’ї Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), Богдан може висловлювати свої думки, взаємодіяти з однокласниками й відповідати на запитання вчительки. 

«Чотири кульки», — айтрекер озвучує відповідь Богдана. І хлопчик щиро усміхається.

Вона разом із Богданом освоює роботу з новим пристроєм під час уроків. Хлопчику потрібно готуватися до занять заздалегідь — завантажити у планшет картинки з підручника та додати необхідні слова та вирази. Щоб швидко дати відповідь на запитання, хлопчик зосереджено дивиться на монітор.

Айтрекер (англ. eye tracker) — високотехнологічний пристрій, що відстежує напрямок погляду користувача і його рухи головою, — є одним із видів асистивних (допоміжних) технологій, що відкривають дітям із особливими освітніми потребами доступ до навчання та соціалізації. До таких технологій ще належать пристрої для читання з екрана, клавіатури зі спеціальними можливостями, слухові апарати, системи альтернативної комунікації тощо.

«Богдан уже вміє читати, адже вибирає у планшеті необхідні категорії не лише за малюнками, а й за назвами. Наприклад, на екскурсії школою він назвав локацію, яку не згадав ніхто, — загальний коридор. Він не розмовляє, проте за допомогою айтрекера може висловитися. Коли дитині комфортно у класі, вона буде добре вчитися», — говорить учителька.

Перші дні у школі Богдана супроводжує його мама Іванка. Вона пояснює вчительці особливості роботи з айтрекером та підтримує сина. Втім Іванка не перебуває весь час у класі, і Богдан чудово справляється сам.

«Богдан користується айтрекером майже рік. Спочатку було складно, і ми вивчали пристрій разом. Синові сподобалися розвивальні ігри, які є в бібліотеці планшета, і він зрозумів принцип керування айтрекером», — згадує Іванка.

Іванка до появи айтрекера спілкувалася з сином за допомогою картинок та жестів, намагалася вгадати його бажання. Наприклад, щоб зрозуміти, що хоче скуштувати Богдан, доводилося перелічувати страви та назви продуктів. Хлопчику раніше не вдавалося комунікувати з іншими людьми — він просив покликати маму, щоб вона допомогла порозумітися. З часом словниковий запас Богдана збільшився, і йому вже не вистачало картинок та жестів, щоб висловити думку. Хлопець нервувався, якщо не міг пояснити свої потреби та емоції.

Іванка з Богданом готувалися до школи — відвідували інклюзивний центр у Червонограді, де хлопчик займався з логопедом та психологом. Богданові довелося вчити одразу два види літер, адже вчителька на дошці пише писаними, а у планшеті букви друковані. Сьогодні Богдан уміє читати, визначати голосні та приголосні звуки, лічити та додавати у межах п’яти, писати під диктовку, робити транскрипцію слів. Він пам’ятає шлях до папок на планшеті, щоб відкрити відповідну категорію. Завдяки айтрекеру хлопчик може працювати на уроках та спілкуватися з однокласниками на перервах. Богдан часто усміхається, адже тепер його чують та розуміють.

Богдану найбільше подобається малювати та спілкуватися за допомогою айтрекера. Він часто заходить у месенджер, надсилає родичам повідомлення, селфі та інші фотографії. І тішиться, отримуючи відповіді. Зараз діти спілкуються за допомогою гаджетів — хлопчик це розуміє і радіє, що має власний пристрій. 

«Богдан прокидається у доброму настрої, повідомляє, що скоро треба вдягатися і йти до школи. Вчителька сказала дітям носити зошити і книжки, тож Богдан мені нагадує про портфель. Тепер він ходить до школи, як усі діти», — не приховує радості мама хлопчика Іванка.

Забезпечити доступ до освіти для всіх дітей, зокрема під час війни, — один із пріоритетів ЮНІСЕФ у його діяльності.