Розбудова майбутнього: інвестиції в кожну дитину для відновлення України
Адвокаційний бриф
Під загрозою ціле покоління
Війна в Україні зруйнувала людські життя та перекреслила десятиліття поступу, особливо для дітей. Стійкість українських дітей, молодих людей та громад має бути зміцнена інвестиціями, достатніми для того, щоб захистити й забезпечити їхнє майбутнє й розвиток.
Війна в Україні зруйнувала людські життя та перекреслила десятиліття поступу, особливо для дітей. Стійкість українських дітей, молодих людей та громад має бути зміцнена інвестиціями, достатніми для того, щоб захистити й забезпечити їхнє майбутнє й розвиток.
До початку повномасштабної війни у 2022 році Україна йшла перспективним шляхом, успішно впроваджуючи позитивні зміни для дітей по всій країні. За період з 1991 року, коли була ратифікована Конвенція про права дитини, Україна досягла значного прогресу й помітних результатів за 15 з 17 Цілей сталого розвитку. Зокрема, зменшився рівень бідності, зросла очікувана тривалість життя при народженні, знизився рівень смертності дітей віком до 5 років, а доступ до якісної освіти розширився. Україна посіла високе місце в Індексі людського розвитку, що засвідчило відчутні для кожної дитини позитивні зрушення.
Сьогодні в Україні постала зовсім інша реальність. Внаслідок війни загинули або були поранені понад 2800 дітей. Постраждали всі аспекти дитячого життя, більшість здобутків країни в інтересах дітей відкинуті далеко назад. Нова реальність загрожує майбутньому сьогоднішнього молодого покоління.
Рятуючись від смерті та руйнувань, майже третина українських родин з дітьми були змушені покинути країну, ще мільйони стали внутрішньо переміщеними особами. Близько 4,6 мільйона дітей були позбавлені освітніх можливостей.
Таке масове переміщення в поєднанні з падінням народжуваності у країні на 35% спричинило масштабну демографічну кризу, яка матиме далекосяжні наслідки. Понад 50% молодих жінок і майже кожен п'ятий молодий чоловік не відвідують навчальні заклади, не працевлаштовані або не проходять професійну підготовку, що посилює їхню соціальну ізоляцію
й відстороненість від участі в житті суспільства. Це становить довгострокову загрозу для соціальної структури населення України, майбутнього робочого ресурсу та прогресу.
Тим часом рівень руйнації та потрясінь серйозно навантажив основні системи й послуги, вплинувши на психічне благополуччя дітей: кожна третя дитина повідомляє про симптоми психологічного дистресу.
Країна отримала мільярдні збитки в різних секторах, а діти й сім'ї не мають належного доступу до охорони здоров'я, освіти, водопостачання, санітарії та соціальних послуг, необхідних для виживання й адаптації до кризи. Тривожним сигналом є те, що рівень матеріальної скрути серед дітей сягнув 70%.
Ціна війни для цілого покоління: втрата важко здобутого поступу в розвитку*
- 3,7 мільйона переміщених осіб
- 5,6 мільйона осіб, які живуть за межами країни
- Майже третина українських дітей покинула країну
- 70% дітей у матеріальній скруті
- 4,6 мільйона дітей перервали освіту
- 2-річне відставання в навчанні з читання та 1 рік з математики у 15-річних порівняно з однолітками в регіоні
- 1,7 мільйона дітей не мають доступу до безпечного водопостачання
- $14,4 мільярда оціночних втрат у секторі соціального захисту
- 1 з 5 молодих людей не навчається або не працює
- 27% території країни забруднено боєприпасами та мінами, що не вибухнули
*Дані станом на липень 2025 року
Діти мають бути пріоритетом у відновленні, адже вони — майбутнє нації
Сьогодні на карту поставлено виживання та розвиток кожної дитини в Україні. Ці діти — майбутні інноватори, лідери й громадяни, які визначатимуть долю країни. Поставити дітей на перше місце в порядку денного відбудови України критично важливо для
відновлення соціальної стабільності та економічного процвітання — як зараз, так і для наступних поколінь. Це означає захистити й розширити потенціал майбутнього розвитку України.
Відродження надії: шлях вперед для України
Попри вплив війни Україна віддана сталому розвитку.
Стійкість і прагнення відбудувати країну ще кращою, ніж вона була, проявляються повсюди, в тому числі у прифронтових регіонах. З огляду на стратегічне бачення вступу до Європейського Союзу Україна виборює всеосяжне відновлення, здійснюване на місцевому
рівні та орієнтоване на інтереси людей. Про це свідчать загальнонаціональні зусилля з відновлення критично важливих соціальних послуг, посилення державного управління та реформ у соціальному секторі, а також інвестиції в людський капітал. Від політичних кроків на національному рівні, таких як прийняття Закону «Про дошкільну освіту» та впровадження програми реформування системи охорони здоров'я, до низових ініціатив у громадах — усе демонструє непохитну рішучість України забезпечити майбутнє для своїх дітей та молоді попри те, що війна триває.
ЮНІСЕФ: Докладаємо зусилля, щоб кожна дитина була в центрі відновлення та сталого розвитку
Спираючись на багаторічну адвокаційну та програмну діяльність в Україні, ЮНІСЕФ співпрацює з урядом, місцевими органами влади та партнерами, щоб права та благополуччя дітей залишалися в центрі уваги у процесах відновлення. Хоча гуманітарна допомога залишається критично важливою, ЮНІСЕФ заохочує й підтримує
сталі рішення для дітей і сімей, зміцнюючи та інтегруючи системи надання життєво важливих послуг, зокрема у сферах освіти, захисту дітей, соціального захисту, охорони здоров'я, водопостачання й санітарії.
ЮНІСЕФ не лише підтримує політичні реформи та вдосконалення існуючих систем на національному рівні, а й долучається до зусиль з децентралізації та розбудови місцевих спроможностей. Зокрема надає органам місцевого самоврядування технічну підтримку в управлінні публічними фінансами — допомагає муніципалітетам у розробленні прозорих, підзвітних та орієнтованих на інтереси дітей бюджетів з пріоритетом на соціальні послуги.
Посилені муніципалітети отримують унікальну можливість краще розуміти й реагувати на конкретні потреби дітей, молоді та сімей у своїх громадах. Зміцнення цих місцевих систем важливе для розширення доступу до якісних та інклюзивних послуг, які охоплюють найбільш вразливих дітей та їхні сім'ї.
Перші кроки вперед: Зростати сильнішими для кращого старту в житті
Мозок 3-річної дитини досягає 80% розміру мозку дорослого.
Це визначальний період для розвитку мозку, в якому закладається основа когнітивних та емоційних функцій і життєстійкості. В жодному разі не можна пропустити його, навіть у воєнний час.
$9 повертаються з кожного 1$, інвестованого в раннє дитинство.
Інвестиції в освіту та догляд за дітьми раннього віку закладають фундамент для навчання впродовж усього життя та розвитку. Перші роки життя дитини — період безпрецедентного нейронного розвитку, коли формується архітектура мозку й майбутній когнітивний, емоційний та соціальний потенціал дитини. Це критичне вікно можливостей не можна пропустити, навіть у воєнний час.
Війна завдала нищівного удару по системах раннього розвитку дітей. Тисячі дитячих садків були пошкоджені або зруйновані, охоплення дошкільною освітою знизилося на 25%, а в деяких постраждалих від війни громадах до 78% дітей віком 4–5 років не відвідують школу. Тисячі дітей молодшого віку мають досвід навчання лише онлайн, через що вони втрачають життєво
важливий соціальний та емоційний розвиток, який відбувається під час взаємодії з вчителями та однолітками.
У відповідь на ці виклики Україна вдається до рішучих дій. Знаковий новий Закон «Про дошкільну освіту», який набув чинності в січні 2025 року, забезпечує правову основу для розбудови більш інклюзивної, справедливої та якісної системи відповідно до стандартів Європейського Союзу. ЮНІСЕФ тісно співпрацює з урядом та місцевими партнерами, щоб втілити цю політику в життя, зокрема підтримує розвиток диверсифікованих, гнучких моделей дошкільної освіти — як-от громадські та сімейні дитячі садки — для швидкого розширення до них доступу, особливо для дітей у прифронтових та віддалених регіонах.
Історія Віри Волошко
Віра Волошко, мати Давида (5 років) та Вероніки (18 місяців), стикається з щоденними викликами, спричиненими війною, у Краснокутську (Харківська область).
«Війна застала нас тут, — пояснює Віра. — На третій день війни [мій чоловік] уже пішов на фронт, і відтоді ми постійно чекаємо на нього. Під час війни народилася наша донька».
Без батька своїх дітей Віра стикнулася з величезним емоційним тягарем і викликами розвитку, особливо з огляду на те, що її діти мало спілкуються з іншими людьми. «Мені доводиться тягнути все на своїх плечах — і за себе, і за тата. І це вдвічі важче. Це вдвічі болючіше, — розповідає Віра. — У мого сина вже три роки немає ніякого чоловічого виховання. І спочатку [він] був дуже закритий, відсторонений. Був період, коли здавалося, що він ховається від усього світу».
Починаючи з 2024 року програма раннього розвитку дітей, упроваджена в місцевому дитячому садку за підтримки ЮНІСЕФ, полегшує життя для Віри та відкриває її синові Давидові нові можливості для спілкування з однолітками й вчителями у сприятливому середовищі.
«Коли ми долучилися до програми ЮНІСЕФ, дитина почала розкриватися, — ділиться Віра. — З мамою дитина може й не розкритися настільки, наскільки це можливо з вчителем. Я дуже вдячна педагогам. Вони знайшли підхід до нього. Він став більш відкритим, не таким наляканим і розгубленим, вже спілкується з дітьми».
Щоб забезпечити комплексний підхід до раннього розвитку дітей, ЮНІСЕФ спільно з Міністерством охорони здоров'я також впроваджує програму «Універсальне прогресивне домашнє відвідування». В межах цієї ініціативи підготовлені медсестри та соціальні працівники надають комплексну підтримку сім'ям з маленькими дітьми, поєднуючи медичні огляди, моніторинг розвитку та батьківські консультації безпосередньо в них вдома. А оскільки освітяни є основою системи, ЮНІСЕФ надає тисячам дошкільних вихователів, — 95% з яких є жінками, — необхідну психологічну та психосоціальну підтримку, щоб вони мали інструменти та психологічну стійкість для створення сприятливого навчального середовища для наймолодших дітей в Україні.
Впроваджуючи якісні й доступні варіанти догляду за дітьми і професійні можливості в освітньому секторі, ці реформи також дають жінкам змогу знайти повноцінну роботу, що сприяє зміцненню стійкості сімей та економічному відновленню України.
Інвестиції в сімейноцентровані послуги задля успішного майбутнього
Відбудова інфраструктури необхідна, але саме відновлення людського капіталу дає поштовх трансформації.
Найважливіша інвестиція країни — це інвестиція в її людей, а основою постраждалих від війни громад є сім'ї. ЮНІСЕФ прагне підтримувати їх у вихованні майбутніх поколінь, надаючи якісні та інклюзивні послуги, необхідні для виживання та процвітання: від підтримки психічного здоров'я до професійної підготовки та доступу до послуг догляду за дітьми.
Важливим є цілісний підхід, який дає змогу батькам, сім'ям і громадам підтримувати дітей на кожному кроці їхньої подорожі в життя. Цей шлях починається в перші роки життя — критично важливий період, коли формуються навички навчання й піклування про власне здоровʼя протягом усього життя, й продовжується, коли молоді люди здобувають навички участі в розвитку своїх громад та розбудові кращого майбутнього.
У співпраці з урядом України, приватним сектором, іншими партнерами та місцевими громадами ЮНІСЕФ втілює в життя цю орієнтовану на сім'ю концепцію. Інвестуючи в інтегрований супровід усього життєвого шляху, ми можемо забезпечити кожній дитині найкращий старт у житті, догляд у безпечному й дбайливому середовищі, надолуження втраченої освіти та розвиток навичок, необхідних для побудови сильнішої України.
Історія Тетяни
Життя Тетяни Клещукової, матері двох дітей, кардинально змінилося у 2022 році — тоді її чоловік зазнав важкої травми і був прикутий до ліжка. Приголомшена, Тетяна почувалася «поганою матір'ю», силуючись приділити увагу освіті дітей, водночас доглядаючи за чоловіком.
«Мої діти почали конфліктувати між собою. Я розуміла, що треба до психолога, бо не могла збагнути причину такої агресії. Виявилося, що вони боролися за мою увагу», — ділиться Тетяна.
Рятівну підтримку вона знайшла в забезпечуваному ЮНІСЕФ центрі допомоги дітям і сім'ям, що діє під егідою Дніпровської ліги соціальних працівників у Підгірному (Дніпропетровська область), де дитячі можливості обмежені через постійні атаки.
Центр надає Тетяні та її родині критично важливу мультидисциплінарну підтримку, зокрема психологічну, юридичну й фінансову, а також можливість участі у спеціалізованих програмах з надолуження навчальних втрат для її дітей — Михайла (11 років) та Олександри (14 років).
«Діти мають де розважитися. Вдома завжди є хтось, хто доглядає за моїм чоловіком, тому ми можемо приходити сюди, а вони — бути просто дітьми й гратися», — каже Тетяна.
В межах ініціативи «Сімейний наставник» центр також надає важливу практичну допомогу. «Соціальний працівник приходить і допомагає нам зі звичайними речами, такими як миття посуду або прибирання в будинку. Це мій вільний час», — пояснює Тетяна. — Можливість звертатися туди, де не треба нічого випрошувати, дозволяє відновлювати сили. Ти просто приходиш, а дівчата, які тут працюють, запитують: "Чим ми можемо вам допомогти?". І вони дійсно намагаються допомогти. Це дуже важливо — відчувати, що я не сама».
Якісніше піклування завдяки соціальному захисту та інтегрованим соціальним послугам
Сильна система соціального захисту діє як життєво важлива страхувальна сітка для вразливих сімей, дозволяючи їм долати виклики й залишатися разом під час кризи.
Для дітей в Україні ці послуги — справжній порятунок, здатний пом'якшити руйнівні економічні впливи війни, що підняли рівень матеріальної незахищеності дітей до 70%. ЮНІСЕФ працює над зміцненням державних систем соціального захисту та національних інституцій.
Однак оціночні втрати в секторі соціального захисту становлять $14,4 млрд, а система перебуває під безпрецедентним навантаженням. Значні прогалини в охопленні послугами означають, що багато малозабезпечених сімей не отримують державні соціальні виплати, яких конче потребують. Щоб розв’язати цю проблему, уряд України впроваджує національну Стратегію забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки (також відому
як Реформа системи кращого догляду для дітей) — критично важливу реформу, спрямовану на запобігання розлученню сімей та зменшення кількості випадків інституалізації дітей. ЮНІСЕФ активно підтримує цю реформу, в тому числі шляхом створення Координаційного центру сімейних форм виховання й розвитку сімейних форм догляду за дітьми. Ця робота спрямована на те, щоб діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та діти з інвалідністю зростали в сімейному оточенні, а не в інтернатних закладах. Серед практичних ініціатив — пілотування спеціалізованих прийомних сімей шляхом якісного підбору кандидатів, поглибленого навчання та професійного супроводу прийомних сімей.
Реформа йде пліч-о-пліч з посиленням системи соціальних послуг та робочої сили загалом. Багато досвідчених фахівців залишили сектор, і зараз не вистачає 33 000 соціальних працівників, яких необхідно залучити. ЮНІСЕФ проводить спеціалізоване навчання з ведення випадків для соціальних працівників та розбудови потенціалу для надавачів послуг, щоб підготувати нову когорту професіоналів з надання якісної інклюзивної підтримки. Програма малих грантів є інструментом формування нового підходу до закупівель соціальних інклюзивних послуг, що робить їх більш доступними на місцевому рівні, якісними та залучає ширше коло надавачів.
Соціальні працівники Дніпра: надання інклюзивної підтримки та збереження цілісності сімей
Після втечі з охопленого війною Покровська, що прийшлася на період відновлення після інсульту, Олексій Плюцинський, який сам виховує дитину, намагається налагодити своє життя у Дніпрі. Він гадав, що подати заяву на отримання базової соціальної допомоги буде просто, але виявилося, що це зовсім не так — і тоді він поклався на допомогу соціальної працівниці Ольги Зінов'євої, кейс-менеджерки Дніпровської ліги соціальних працівників.
«Я сподівався, що зможу просто оформити соціальні виплати, бо не можу працювати й сам виховую сина, — розповідає Олексій. — Але це виявилося довгим і виснажливим шляхом, який я не зміг би здолати, якби не Ольга».
Ольга — одна з понад 1300 соціальних працівників, яких за підтримки ЮНІСЕФ навчили надавати інклюзивні сімейноорієнтовані послуги. «Зазвичай ми зустрічаємося біля квартири [Олексія], — каже вона. — Я супроводжую його до лікарні чи деінде».
«Олексій все забуває [після інсульту]. Йому дуже важко пересуватися... і займатися з дитиною, — пояснює вона. — Але це не означає, що дитину треба забрати від нього. Йому просто потрібна допомога, щоб вони із сином могли покращити якість життя».
Ця допомога включає в себе навігацію по складних документах для отримання статусу інвалідності, пошук лікарів, запис на прийом, а також моральну підтримку. «Я можу підтримати, бути поруч і запевнити, що з будь-якої ситуації є вихід, — ділиться Ольга. — Зараз як ніколи важливо підтримувати дітей. І ми робимо це шляхом підтримки батьків».
Освіта: надолуження пропущеного навчання та формування навичок життєстійкості молодшого покоління
Для дітей, які пережили жахи війни, школа — це більше, ніж місце для навчання.
Це простір безпеки, розв’язання повсякденних проблем і побудови стосунків, необхідний для підтримання психічного здоров'я та благополуччя. Війна сильно зашкодила цьому важливому середовищу: понад 10% освітньої інфраструктури пошкоджено або зруйновано, а мільйони дітей стикнулися із серйозними проблемами в навчанні. Ця криза поширюється й на українську молодь: кожна п'ята молода людина не навчається, не працює і не проходить професійну підготовку.
Щоб зарадити цьому, ЮНІСЕФ підтримує комплексний план відновлення, який охоплює всі етапи навчального шляху. Для надолуження освітніх втрат було розроблено національний Моніторинг навчальних втрат, покликаний забезпечити обґрунтованість стратегій подолання. На рівні громад це включає відновлення шкіл і притулків, щоб повернути дітей до безпечного очного навчання, а також підготовку тисяч учителів для розвитку потенціалу й упровадження психосоціальної обізнаності й підтримки у класі.
Щоб заохочувати підлітків і молодь, ЮНІСЕФ допомагає громадам створювати для молодих людей можливості спілкуватися, розвивати навички, проходити профорієнтацію й отримувати досвід роботи, а також брати участь в ухваленні рішень на місцевому рівні.
Впроваджуючи інноваційні моделі, такі як молодіжні та кар'єрні центри в ключових містах, ЮНІСЕФ допомагає подолати дистанцію між освітою і працевлаштуванням, розвиваючи у нового покоління навички і впевненість, необхідні для розбудови їхнього життя та країни. Найважливіше, що цю роботу провадять місцеві органи влади, які створили молодіжні ради для інформування громад про ухвалення рішень, співфінансують і надають підтримку в управлінні молодіжними просторами, а також докладають зусиль для сприяння переходу від навчання чи безробіття до отримання роботи — згідно з критеріями Європейського Союзу щодо молодіжних гарантій.
$2,50 повертаються з кожного $1, інвестованого в підготовку й розвиток молоді.
Пошук мети, прояви ініціативи
Нещодавня випускниця середньої школи Ольга Семидівка (17 років) знайшла однодумців та усвідомила власні цілі в Запорізькому молодіжному центрі — унікальному просторі, створеному молоддю міста за підтримки ЮНІСЕФ.
Розташований всього за 35 км від лінії фронту центр надає молодим людям прихисток, украй необхідний у регіоні, де дружніх до молоді місць майже немає.
«Усі молоді люди, які хочуть щось змінити, збираються тут», — каже Ольга.
«Раніше я просто, знаєте, сиділа вдома або у школі й бачила цих підлітків, які не хочуть нічого робити. Але мені було цікаво, що відбувається в місті. Я шукала, чим я могла б зайнятися».
Вона познайомилася з командою центру на заході, присвяченому молодіжним стартапам, і вони запросили її стати волонтером.
Виконувачка обов'язків керівника Таміла Туінова розповідає, що центр фокусується на протидії відтоку молоді з міста, залученні молоді до розв’язанні проблем міста й підтримці молоді в подоланні наслідків війни.
«У нашому молодіжному центрі працює психолог. Також у нас є арттерапія», — додає Таміла.
На Ольгу участь у роботі центру справила значний вплив. «З появою центру стало набагато легше. Тепер я маю можливість організовувати власні заходи або втілювати якісь свої ідеї», — ділиться вона. Однією з таких ідей стало розроблення настільної гри про історію міста.
«Війна навчила мене цінувати те, що я маю. Нині я можу реалізовувати якісь проєкти, знайомитися з новими людьми, мріяти і творити. Я хочу робити це тут і зараз», — підсумовує Ольга.
У Полтаві (Центральна Україна) виконувачка обов'язків міського голови Катерина Ямщикова працює на передовій відновлення України, орієнтованого на інтереси дітей.
«Для нас відновлення — це не лише відбудова по цеглинці того, що було зруйновано війною, а й формування нового, кращого суспільства, яке дбає про людей, особливо про дітей, бо діти — це наше майбутнє, заради якого ми все це робимо», — каже Катерина, яка сама є мамою двох дітей.
Партнерство Полтави з ЮНІСЕФ відіграло ключову роль у реалізації цього дитиноцентрованого бачення, особливо шляхом створення надзвичайно важливих освітніх просторів, що забезпечують безбар'єрний доступ до освіти для всіх дітей, водночас допомагаючи зберігати залученість вчителів та інших фахівців до процесів відновлення.
«У Полтавській громаді проживають близько 47 000 внутрішньо переміщених осіб, і 10 000 з них — це діти. Отже, ми мали подбати про те, щоб кожна дитина отримала місце в дитячому садочку чи школі, щоб усі вони мали доступ до освіти».
«Мені б хотілося, щоб кожен новий маленький полтавець знайшов тут щось своє: можливо, гурток, можливо, позашкільну програму, можливість знайти нових друзів», — розповідає Катерина.
Місто також сприяє розвитку й залученості молоді шляхом створення інклюзивних просторів, які надають молодим людям можливості розвивати навички, отримувати допомогу у профорієнтації та наставництво. В основі цього підходу — прагнення сприяти тому, щоб діти і молодь здобували необхідні навички для участі в житті й розвитку своїх громад.
Відданість дітям і молоді відобразилася у взятому міською радою зобов'язанні виділяти кошти з бюджету на ці проєкти. Це є свідченням тогоє, що вкрай важлива підтримка ЮНІСЕФ є потужним каталізатором сталих рішень на місцевому рівні та довгострокової стійкості громади.
Розбудова надійних систем водопостачання, санітарії та гігієни для здоров’я сімей і громад
Доступ до безпечної води, санітарії та гігієни є фундаментом громадського здоров'я й добробуту громад, особливо важливим для безпечної роботи лікарень та шкіл.
Війна завдала катастрофічної шкоди цій критично важливій інфраструктурі, залишивши 1,7 мільйона дітей без надійного доступу до безпечної води й створивши надзвичайні санітарні виклики, особливо для домогосподарств з низьким рівнем доходу у громадах східних і південних регіонів.
$4,30 повертаються з кожного $1, інвестованого у водопостачання, санітарію та гігієну.
У відповідь на виклики ЮНІСЕФ співпрацює з місцевими органами влади й водоканалами для створення більш сучасних, стійких до зміни клімату та ефективних систем. У 2024 році ці зусилля допомогли 5,8 мільйона людей отримати доступ до безпечної води. Сюди входять такі масштабні проєкти, як відновлення каналізаційного колектора в Ірпені, що обслуговує 190 000 мешканців трьох громад, і капітальний ремонт системи водопостачання в Житомирі.
Щоб забезпечити ефективність цих інвестицій, ЮНІСЕФ зосередився на розбудові місцевої спроможності й сталості, зокрема навчаючи персонал водоканалів залучати кошти
на свою діяльність та підвищувати довгострокову надійність критично важливих комунальних систем.
ЮНІСЕФ також відіграє ключову роль у координації та узгодженні гуманітарних зусиль і програм розвитку з партнерами по робочій групі у секторі водопостачання, санітарії та гігієни. Ця платформа об'єднує зусилля ключових зацікавлених сторін, таких як місцеві водоканали, регіональні адміністрації, національний уряд і міжнародна спільнота, для розроблення більш ефективних та економічно вигідних послуг для домогосподарств і обʼєктів водопостачання й санітарії.
Харків: відновлення води — відродження надії
Місто не може жити без води. Ніхто не розуміє це краще за Антона Тищенка, керівника харківського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства. Він працює цілодобово, щоб вода подавалася стабільно — навіть під обстрілами, — і водночас прагне побудувати потужнішу систему водопостачання.
«Люди повинні мати безперервне водопостачання в такий складний час, — говорить Антон. — Вночі в нас часто обстріли. Коли снаряди летять на Харків, падають на землю, влучають у будинки, відразу лопаються трубопроводи. А немає води — немає й опалення».
Антон і його команда швидко приїжджають на місця влучань. «Так, у людей повилітали вікна від вибуху, але ми не хочемо, щоб їхні квартири ще й залило водою з труб, які прорвало на верхніх поверхах», — ділиться чоловік.
За підтримки ЮНІСЕФ комунальне підприємство отримало 395 запірних пристроїв для ізолювання ремонтних робіт, а також 8,2 км нових пластикових труб для заміни зношеної інфраструктури міста. «[Запірна арматура] дозволяє нам мінімізувати відключення споживачів на час проведення ремонтних робіт. Ми робимо прокладку, встановлюємо запірну арматуру й відключаємо не 10 чи 15 споживачів, а двох-трьох», — пояснює фахівець.
У планах — буріння глибоких артезіанських свердловин, які покращать якість і постачання води до Харкова. Ще один проєкт полягає у підтримці газових генераторів, які дозволять міським насосним станціям працювати під час відключень електроенергії. Наразі розроблено всеохопну дорожню карту для сталого водопостачання в Харкові — як модель, яку можна масштабувати на всю країну.
«Ми сподіваємося на закінчення війни. Ми вже плануємо відновлення нашого міста», — підсумовує Антон.
Дії ЮНІСЕФ в Україні (2024–2025 роки)
- Понад 390 підтримуваних ЮНІСЕФ будівельних та відновлювальних проєктів ініційовано у сферах охорони здоров'я, освіти, захисту дітей, водопостачання, санітарії та гігієни.
- 4,43 мільйона осіб, зокрема1,16 мільйона дітей, охоплені програмами ЮНІСЕФ з відновлення.
- 5,8 мільйона людей отримали доступ до безпечної води.
- 481 484 дитини отримали доступ до можливостей формальної та неформальної освіти.
- 757 807 дітей, підлітків та дорослих, які доглядають за ними, забезпечені послугами з підтримки психічного здоров'я та психосоціальної підтримки (ПЗПСП).
- Додатково 1,6 мільйона людей ЮНІСЕФ посприяв у запобіганні ризикам травматизму від вибухонебезпечних предметів та допомозі постраждалим.
- 1,2 мільйона дітей та дорослих, які доглядають за ними, отримали доступ до первинної медичної допомоги в закладах, які підтримує ЮНІСЕФ.
- 292 000 осіб, зокрема 142 000 дітей, отримали екстрені грошові виплати.
- Відповідь на виклики зими: понад 1 мільйон осіб, у тому числі 479 000 дітей, відчули ефект від посилення енергетичної стійкості. 800 шкіл отримали гранти. 1200 альтернативних джерел живлення надано закладам захисту дітей.
- Понад 940 000 підлітків та молодих людей охоплено ініціативами з розвитку навичок.
Вперед разом: дорожня карта для дитиноцентрованого відновлення й прогресу
Україна продовжує свій шлях до відновлення, і найважливіше завдання, яке стоїть перед нею, — подбати про те, щоб кожна дія та кожна інвестиція працювали на забезпечення прав, добробуту та розвитку дітей і молоді.
Для цього необхідні колективні невідкладні дії, засновані на досвіді й здатні забезпечувати поступ, особливо під час війни. ЮНІСЕФ працює заради покращення життя всіх дітей, в тому числі найбільш вразливих, та подолання нерівності. Запорукою успіху є партнерства, зокрема з органами влади всіх рівнів, громадами, приватним сектором і міжнародною спільнотою.
Діяти належить у ключових сферах, серед яких подолання прямих наслідків війни й надання комплексних послуг дітям та їхнім сім'ям відповідно до їхніх прав і потреб.
Щоб зберегти життя й активізувати зусилля з відновлення, дітям в Україні потрібно забезпечити безумовнийо і сталий мир, в якому вони зможуть користуватися своїми правами. В якому вони перебуватимуть у безпечному й захищеному середовищі, зможуть оговтатися від жахіть війни і знову розвиватися, навчатися й процвітати, щоб надалі долучитися до зусиль у царині сталого розвитку.
Однак розвиток дітей має обмеження в часі, тому ми повинні діяти вже зараз. ЮНІСЕФ закликає всіх партнерів — національні й місцеві органи влади, міжнародних партнерів, приватний сектор, наукові кола та громадянське суспільство — приєднатися до цих зусиль.
1. Пріоритезувати кожну дитину в плануванні, фінансуванні й діяльності з відновлення.
Інвестувати в дані для визначення потреб, що змінюються з плином часу, та обмінюватися кращими практиками, щоб масштабувати ефективні підходи до врахування інтересів дітей у процесах планування.
Дотримуватися принципів децентралізованого відновлення з опорою на громади, забезпечуючи пріоритетність потреб дітей у планах і бюджетах, а також стимулювати активну участь молоді у громадському житті.
Розбудовувати стійкі до потрясінь та зміни клімату системи, включно з водопостачанням і санітарією, захистом, охороною здоров'я та освітою, щоб забезпечити якісні й інклюзивні послуги для дітей і осіб, які доглядають за ними.
2. Інвестувати в ранній розвиток дітей для кращого старту в житті з довгостроковим ефектом.
Зміцнювати системи охорони здоров'я та надавати високоякісні й рівні домашні і стаціонарні послуги особам, які здійснюють догляд, та найменшим дітям.
Популяризувати й сприяти збільшенню показників виключного грудного вигодовування і вакцинації, запобігати відмові від дітей, а також виявляти дітей та сімʼї з груп ризику, що потребують спеціалізованої підтримки.
Покращувати доступ до якісних, інклюзивних і диверсифікованих моделей догляду за дітьми раннього віку та дошкільної освіти, що допомагають дітям розвиватися й розширюють можливості тих, хто доглядає за ними.
3. Надавати пріоритет безпечному та дбайливому догляду в сім'ї, зосереджуючи увагу на найбільш вразливих дітях.
Зміцнювати сім'ї та сприяти збереженню їхньої цілісності через подолання дитячої бідності та інвестиції в системи й послуги соціального захисту й захисту дітей.
Розширювати та вдосконалювати сімейні альтернативи інтернатним закладам та реінтегрувати в сімейну форму виховання кожну дитину, яка повернулася в країну або продовжує проживавати в інтернатному закладі.
4. Забезпечити дітей і молодь знаннями та навичками, необхідними для участі у сталому відновленні.
Будувати систему інклюзивної освіти для кожної дитини шляхом продуманого планування й цілеспрямованого фінансування на національному й місцевому рівнях.
Розширювати доступ до безпечного і сприятливого очного навчання, яке розв’язує проблему відставання в навчанні та підтримує психічне здоров'я й благополуччя дітей.
Посилювати спроможність освітян забезпечувати якісне та актуальне навчання, що формує навички, водночас відкриваючи можливості для переходу до трудової діяльності.
5. Захистити кожну дитину від жахів війни, поки тривають бойові дії.
Припинити серйозні порушення прав дітей та захищати їх від шкоди, дотримуючись міжнародного гуманітарного права і прав людини.
Захистити цивільну інфраструктуру, на яку покладаються діти, зокрема заклади охорони здоров'я, школи, соціальні служби, системи водопостачання та санітарії, опалення й енергетичну інфраструктуру.
Забезпечити гуманітарний доступ і постійну міжнародну підтримку для надання допомоги кожній дитині, яка її потребує.