Державна соціальна підтримка осіб і дітей з інвалідністю в Україні
Поточні механізми та напрямки вдосконалення
- Українська
- English
Highlights
В Україні сьогодні проживає понад 3 мільйони осіб з інвалідністю, зокрема 231 тисяча дітей. Багато з них стикаються з посиленою вразливістю в умовах повномасштабної війни. Попри зусилля держави, майже половина українців вважає, що існуюча система підтримки осіб і дітей з інвалідністю є неефективною.
З метою сприяння більш інклюзивному, адресному та ефективному підходу, Міністерство соціальної політики України та ЮНІСЕФ ініціювали дослідження, яке проведено Київською школою економіки. У звіті представлено всебічний аналіз державного та місцевого фінансування, доступу до послуг, адміністративної координації, а також впливу системи на родини та осіб, які здійснюють догляд. Документ містить практичні рекомендації щодо реформування системи відповідно до міжнародних стандартів та принципів прав людини.
Основні висновки дослідження:
- Нерівномірність та статусно-орієнтована підтримка: Надання допомоги часто залежить не від рівня потреби чи функціональних обмежень особи, а від її статусу (наприклад, інвалідність внаслідок війни), що призводить до несправедливого розподілу ресурсів.
- Фрагментарність даних і слабка міжвідомча координація: Недосконалий обмін інформацією між державними органами та узагальнені статистичні дані ускладнюють аналіз і планування послуг.
- Низький рівень працевлаштування та реінтеграції: Існуючі механізми професійної адаптації малоефективні, що загрожує соціальній ізоляції людей з інвалідністю та втратою трудового потенціалу держави.
- Недостатня підтримка родин, які виховують дітей з інвалідністю: Наявні виплати і сервіси не дозволяють батькам поєднувати догляд із роботою чи навчанням і створюють довгострокові ризики для добробуту всієї родини.
- Дисбаланс фінансування: З 144,7 млрд грн, виділених у 2023 році на потреби осіб з інвалідністю, 53% спрямовано на пенсії, тоді як лише 0,1% — на реабілітацію, працевлаштування та інклюзію. Компенсація за санаторно-курортне лікування залишається символічною (550 грн проти реальної вартості до 34 000 грн).
Ключові рекомендації:
- Запровадити систему оцінки індивідуальних потреб із чіткими кількісними та якісними критеріями для ефективного і справедливого призначення підтримки.
- Удосконалити адміністрування та обмін даними між реєстрами, зокрема між Мінсоцполітики, МОЗ, Пенсійним фондом та надавачами соціальних послуг.
- Розширити підтримку родин, які виховують дітей з інвалідністю, зокрема доступ до центрів раннього втручання, денного догляду та реабілітації, а також переглянути обмеження щодо поєднання догляду з працею.
- Переглянути розміри виплат за догляд, щоб вони відповідали прожитковому мінімуму або мінімальній заробітній платі.
- Оптимізувати неефективні форми підтримки (наприклад, компенсацію санаторного лікування) та перерозподілити ресурси на більш пріоритетні напрями: працевлаштування, транспорт, реабілітацію та соціальну адаптацію.
Звіт закликає до фундаментального переходу до людиноцентричної, інклюзивної та інтегрованої системи підтримки, яка ґрунтується на індивідуальних потребах, а не на категоріях/статусах. Це важливо не лише для захисту прав і гідності осіб і дітей з інвалідністю, а й для побудови стійкішого та більш інклюзивного суспільства в процесі відновлення та розбудови України.
