Як одна мама сказала "так" вакцинам

Коли вони вперше прийшли і говорили про вакцину, Адіна сказала "ні"

Roxana Grămadă
How mom said yes to vaccines
UNICEF/Cybermedia
09 Жовтень 2022

Починаючи з 2016 року в Румунії на кір було діагностовано понад 20 000 людей. На сьогоднішній день померло 64 людини, з них 58 дітей. Спалах є результатом зниження охоплення населення щепленнями протягом останніх двох десятиліть, і того, що багато батьків бояться вакцинації через поширення дезінформації.  Наприклад, частка дітей, які отримали другу дозу вакцини проти кору, необхідну для належного захисту дитини від смертельної хвороби, знизилася з 97 відсотків у 2000 році до 76 відсотків у 2016 році. Лише після того, як ЮНІСЕФ знову почав брати участь у національній програмі боротьби з кором, це падіння було зупинено, і зараз охоплення другою дозою зросло на 5 відсотків порівняно з 2016 роком. ЮНІСЕФ зосередився на підвищенні рівня обізнаності широкої громадськості про імунізацію через телебачення, радіо та соціальні медіа, а також на реконструкції національного електронного реєстру вакцинації, на проведенні кампаній з імунізації в районах з надзвичайно низьким рівнем охоплення, а також на вдосконаленні поведінки та комунікативних навичок місцевих медичних працівників щодо імунізації.

Окрім цих дій, ЮНІСЕФ підтримував команди медичних та соціальних працівників у 45 громадах повіту Бакеу на сході Румунії. Їхні заходи зосереджені на наданні мінімального пакету медичних послуг на рівні громади, включаючи доступ до вакцинації, з метою врятувати та покращити життя дітей.

Коли вони вперше прийшли і говорили про вакцину, Адіна сказала "ні".

"Я злякалась, почувши, що люди говорять про вакцини на пошті, у продуктовому магазині. Як мати, я запанікувала".

Адіна — мати чотирьох дітей, і лише її первонароджена Петріна була вакцинована від кору; Делія, молодша донька, і хлопчики, Альберто та Маріо, не були. Її чоловік Іонуц працює за постійним трудовим договором на птахофермі. Вони живуть разом у будинку з глини та соломи, в Бухушь, повіт Бакеу. Усі їхні діти ходять до школи і добре вчяться. Мама і тато пишаються.

Такж пишаються пані Габі Стан, медіатор з питань охорони здоров'я, і пані Магда Грігоріу, соціальний працівник, які регулярно їх відвідують. "Коли діти ходять до школи, [ми знаємо] наша робота не була марною, зміни завжди наступають пізніше".

Пані Стан та її колеги допомогли Адіні отримати документи, що посвідчують особу для дітей, зареєструватися у сімейного лікаря та підготувати заяви на отримання допомоги для сім'ї до того, як Іонуц знайшов роботу. Коли вони прийшли, вони вже були знайомі один з одним багато років.

immunization
UNICEF/Cybermedia
Mario knows how to take care of animals. He feeds Ruby, the mare, and the pig. And discovered baby pigeons in the attic.

Перехід до так, через багато відмов

"Нам потрібно було трохи попрацювати над цим", - каже пані Стан. Разом з командою пілотної програми ЮНІСЕФ "Служби соціального захисту дітей на рівні громади" вона ходила від дому до дому та спілкувалася з кожною родиною.

"Я завжди кажу: тобі немає діла до того, що каже твій сусід, тобі потрібно звернутися прямо до компетентного джерела і отримати правильну інформацію". Деколи Габі вставляє те чи інше італійське слово. Вона працювала в Римі дев'ять років, але вже 11 років є медіатором з питань охорони здоров'я в мерії. Всі діти вітають її на вулиці.

Адіна не має освіти, але керує будинком, як менеджер магазину. Ліворуч акуратно складені ковдри та подушки з відповідними наволочками з білими крапками, як сережки, які їй подарувала Петріна. На полиці гарно виставлені три однакові чашки поруч із пляшкою шампуню. "Це виглядає гарно лише вранці. Коли діти йдуть до школи, це поле битви. Мені потрібно годину-дві, щоб усе це зробити". Вона прокидається о 4:30 ранку разом із чоловіком, готує дітей до школи, а потім готує їжу та прає. "Це моя робота. Ми так багато працюємо, а вони застуджуються, імунітет падає…" Усі її діти лежали в лікарні з гепатитом.

Габі та її колеги поговорили з кожною сім’єю, яка отримує підтримку завдяки пілотній програмі ЮНІСЕФ у Бухушь, щоб переконатися, що вони розуміють ризики неотримання вакцини.

Це було частиною більшої інформаційно-роз’яснювальної кампанії з подомовим обхідом, розпочатої у 2018 році Міністерством охорони здоров’я Румунії у партнерстві з ЮНІСЕФ і Всесвітньою організацією охорони здоров’я з метою вакцинації дітей у найбільш уразливих спільнотах – людей, які живуть у важкодоступних районах, постраждалих від бідності та ромських громадах. У цих уразливих групах часто є діти з найнижчим рівнем імунізації.

Найважче було переконати перших батьків погодитись. Коли інші побачили, що з дітьми все гаразд, вони почали говорити "так". "Вони довіряють нам. Ми сказали їм, що це дуже добре. Завжди будуть відповіді "та" і "ні", як і з усіма ліками. Навіть у здорових людей [після цього] може бути невелика лихоманка, це нормально".

"Вона говорила зі мною від усього серця. І, можливо, саме тому вона переконала мене. І тут закрався страх, Боже, а якщо я цього не зроблю і мої діти постраждають, а потім вони будуть у мене на совісті? Я запитала, коли вони це робитимуть. - Мені сказали день і години, коли приїде пікап".

Після вакцини життя продовжується

Сталося це в один день у серпні, коли йшов дощ. Адіна гарно одягла та підготувала дітей, і вони вирушили в дорогу. "Дорога була брудною, я несла Маріо на спині". На пагорбі їх чекав фургон мерії, щоб відвезти їх до громадського центру.

Того дня Габі та її колеги прищепили від кору 45 дітей. Лікар з Бакеу приїхав контролювати і відповів на всі запитання матерів.

Після вакцинації у Адіни був готовий парацетамол та інші ліки, але ні в кого не було температури. "Вкололи нібито блоха вкусила", — сказав Маріо, і все.

Коли вони зателефонували Адіні і повідомили про іншу вакцину, вона відразу сказала "так".

Вона читає по одній літері, але Адіна знає багато важливих слів: "іспит на здібності" – той, який учні складають після закінчення середньої школи, "плани" та "мрії". Петріна вчиться в профтехучилищі. Альберто хоче стати автомеханіком. Делія є найкращим учнем у своєму класі, а Маріо хоче приносити мамі "багато-багато їжі", коли виросте. Вона пишається своїм чоловіком, він "їхня опора". Коли йому боляче, мені теж боляче".

Ввечері, коли тато приходить додому, може статися бійка подушками або театральна вистава. "Це наша сім'я, ми задоволені, нам не потрібне багатство, тільки міцне здоров'я, ось що важливо".

Бійки подушками найкращі, коли діти здорові. Тому Габі та її колеги стукають у двері. Після завершення вакцинації, бійка подушками - справжній трепет.