Історії з життя

2017

2016

2015

Архів

 

Діти з особливими потребами: «Бути не гірше за інших!»

Романові – 14 років, він живе з діагнозом дитячий церебральний параліч, у легкій формі. Він пересувається самостійно, але дуже повільно, може добре рухати однією рукою. Зараз хлопець навчається у школі, раніше займався вдома. Мешкає з мамою у Донецьку.

Кожна дитина заслуговує зростати в люблячій і турботливій сім’ї й розвиватися. Як каже координатор благодійного фонду "Наш дім — Україна-2005" Тетяна Стрюк-Ульданова, діти з обмеженими фізичними можливостями часто живуть в неповних родинах. В дітей з таким діагнозом, як у Романа, дуже рідко є обидва батьки. Часто від таких дітей взагалі відмовляються і ті мешкають в інтернатах.

Роман цікавиться футболом, спостерігає, як хлопчики грають у дворі. Втім ті, зазвичай, таких дітей до своїх лав не приймають. Діти з обмеженими фізичними можливостями в Україні мають дуже високий ризик відмови з боку батьків, часто піддаються соціальній стигмі та дискримінації, і вони рідко мають можливість навчатися з іншими дітьми. Проте, у дітей з інвалідністю бувають дуже відповідальні батьки. Вони отримують мізерну фінансову допомогу, мають шукати кошти на життя, але знаходять час, щоб бодай у вихідні присвятити час дитині.

З такими ж хлопцями як Роман волонтери Фонду організували маленьку футбольну команду та намагаються грати у футбол. Тетяна вважає, що так долається передусім психологічний бар’єр, що допомагає дітям з ДЦП розвиватись фізично: «Для них важливо це робити, не відрізнятись від інших дітей», - додає вона. Тим більше, що Донецьк називають чи не столицею українського футболу. Майже всіх, від малого до старого, вабить футбол.

Тетяна розповіла, що навіть дівчата з синдромом Дауна, які бувають у Фонді, теж хочуть бавитись разом з усіма, хоча не знайомі з правилами цієї гри. Діти з інвалідністю намагаються не відставати від інших, для них це можливість відчути себе разом з усіма, у соціумі, потрібними.

Соціальний працівник звертає увагу на те, що вкрай мало кваліфікованих спеціалістів, які знають, як допомогти дітям з ДЦП у реабілітації. До того ж, це не фінансується державою належним чином. А з дітьми з обмеженими фізичними можливостями у Донецьку за копійки готові працювати лише ентузіасти та ті з батьків, хто є відповідальними: «Така праця титанічна. Це не просто щось пояснити, а займатись вправами і знати як, і хотіти цього», - наголошує Тетяна.

ЮНІСЕФ у своїй роботі з урядом та громадськими організаціями України наголошує на рівності прав та можливостей усіх дітей, незалежно від стану їх здоров’я. При цьому пріоритетом роботи із дітьми з особливими потребами є розвиток комплексних профілактичних послуг з раннього втручання, які допомагають мінімізувати, а у деяких випадках – попередити затримки розвитку та вади здоров’я у дітей молодшого віку. Це зменшує стигматизація, попереджає інституціалізацію та розширює можливості самореалізації дітей з обмеженими можливостями. У той же час ЮНІСЕФ закликає до більш широкої соціальної інтеграції дітей з особливими потребами в Україні. 

 

 
Search:

 Email this article

unite for children