Як українська молодь змінює кліматичний рух
Молоді екоактивісти з України сьогодні не тільки змінюють міста на краще, навчаючи своїх співгромадян сортуванню сміття чи відповідальному споживанню, а й долучаються до глобального кліматичного руху, виходячи на міжнародний рівень.
- Українська
- English
Що пов’язує різнотрав’я у Львові та ліси Амазонії? Що спільного у квитка на потяг з Києва й озонового шару? Та як саморобна українська торбинка впливає на світовий океан? Все це об’єднано однією глобальною проблемою - зміною клімату. Але, на щастя, об’єднаними є й зусилля молоді всього світу щодо подолання екологічної кризи.
Молоді екоактивісти з України сьогодні не тільки змінюють міста на краще, навчаючи своїх співгромадян сортуванню сміття чи відповідальному споживанню, а й долучаються до глобального кліматичного руху, виходячи на міжнародний рівень.
Цього року делегація молоді з України з підтримкою ЮНІСЕФ бере участь Конференції ООН з питань клімату (COP26) у Глазго. Під час ухвалення ключових рішень та підписання офіційних документів на COP26 має бути врахована Глобальна заяву молоді – документ з вимогами у сферах енергетики, сільського господарства, здоров'я, транспорту, води та санітарії, технологій та інновацій тощо, а також рекомендаціями молоді щодо розв'язання кліматичних проблем. До створення цього важливого документу долучилися і молоді активісти з України. для нихце шанс заявити про свою точку зоруна весь світ.
ЮНІСЕФ як бустер молодого зеленого руху
Українська 24-річна студентка Ніна Рубаха добре пам’ятає, як світова кліматична криза стала для неї особистою проблемою. Минулого року перед Великоднем у Волинський області через посуху верхній шар ґрунту перетворився на суху потріскану скоринку. А потім піднявсябуревій, який здійняв її в повітря пиловими стовпами. Бабуся Ніни, відмиваючи бруд з вікон будинку, сказала, що не бачила такого жодного разу за 65 років свого життя. Тоді дівчина усвідомила, що зміна клімату вже тут, у її рідному місті.
“Коли я думала про масштабну екологічну кризу, про постійне підвищення температури повітря, про посухи та жахливі пожежі по всьому світу, я відчувала безсилля. Тому я почала шукати способи змінити ситуацію на місцевому рівні та шукала підтримку, щоб долучитися до боротьби за майбутнє планети на міжнародному рівні”, - згадує Ніна. Дівчина навчається на географічному факультеті Національного університету ім. Івана Франка та досліджує питання зміни клімату в межах своєї магістерської роботи.
Зі змінами на локальному рівні Ніні допомогла громадська організація “Плато”, що займається кліматичними питаннями у Львові. Дівчина долучилася до них як волонтерка і зараз вона успішно працює над планом протидії негоді у Львові та читає лекції для підлітків щодо відповідального споживання одягу.
Разом із тим Ніна зрозуміла, що буревій у місті її бабусі - це наслідок світової кліматичної кризи, тому питання навколишнього середовища почали цікавити її вже на глобальному рівні.
“Мене дуже турбує, що у середньому температура на планеті до кінця століття може підвищитися на 2,7 градуса. Це - наше майбутнє. Тому зміна клімату сьогодні стосується кожного і мене особисто. Але поодинокі молоді екоактивісти можуть розв'язати цю проблему, тільки об’єднавшись у єдиний рух”, - так студентка пояснює, чому вона почала шукати міжнародних взаємодій.
Тому Ніна з захопленням відгукнулась на можливість взяти участь у 26-й Рамковій конференції ООН від України, де в неї з’явилася можливість познайомитися з екологічними ініціативами різних країн та передати вимоги української молоді світовим лідерам.
“Мене надихає, що ЮНІСЕФ підтримує участь представників молоді на COP26. Саме ЮНІСЕФ став тим, хто почув бунтівні вимоги української молоді та її тихий шепіт прохань щодо екологічних змін, та посилив її голос, як потужний бустер. Тому мої особисті вимоги щодо навколишнього середовища вже не звучать як поодинокий голос”, - посміхається дівчина.
Головна вимога екоактиівстки до лідерів України та світових держав - інтегрувати кліматичне просвітництво в академічну освіту. “На конференції мене вразив досвід Польщі. Польські активісти зібрали 60 тисяч підписів за петицію, щоб питання клімату винести на освітній шкільний рівень в країні. Це надихнуло мене продовжувати працювати над темою екопросвітництва та масштабніше підходити до цього. А з часом і виходити на створення петиції, як у Польщі, щоб кліматична освіта з’явилася в Україні”, - ділиться Ніна своїми враженнями від перших днів конференції.
Молодь оголошує CODE RED
Вимога іншої української учасниці COP26 24-річної Анастасії Бушовської - запобігти підвищенню глобальної температури.
“СОР26 у Глазго - це ще одна сходинка на шляху до утримання підвищення температури хоча б до 2 градусів Цельсію. А якщо вдасться - на рівні 1,5 градуси. Бо саме запобігання підвищенню температури дозволить зменшити кількість катастроф та вберегти мільйони життів”, - впевнена Анастасія, яка працює у Києві у благодійному фонді “Право на захист”, де допомагає у дослідженні декарбонізації вугільних регіонів.
В екоактивізм Настя прийшла через свою любов до природи. Дівчина займається туризмом, і кожен її похід у гори крім нових вражень приносив їй усвідомлення невідкладності порятунку Землі. “Я бачила сміття у Карпатах та бачила, як тануть льодовики Грузії. І я відчувала, що це моя відповідальність змінити це”, - згадує вона.
Настя почала зміни з власного способу життя. Пошила екоторбинки, щоб зменшити використання пластикових пакетів, почала сортувати сміття та віддавати перевагу більш екологічним видам транспорту. “Одного разу мені потрібно було в Нідерланди, і замість швидкого літака я обрала 40 годин різними потягами. Це була важка, але дуже цікава подорож”, - розповідає Настя. Таким чином вона турбується про зменшення викидів, що спричиняють парниковий ефект.
З часом дівчина почала масштабувати свою допомогу у боротьбі за зелене майбутнє. Настя допомогла сортувати сміття після музичних фестивалів у Києві й долучилася до міжнародної ініціативи Climate Scorecard, для якої щомісячно пише публікації про прогрес України у досягненні цілей Паризької угоди.
“Зміна клімату давно визнана багатьма авторитетними експертами як CODE RED. Тому дуже важливо, щоб уряди країн змогли домовитися щодо механізмів, які можуть зменшити вплив людства на навколишнє середовище. І щоб світова спільнота не забувала про цю проблему, CODE RED готова оголосити й молодь усього світу”, - каже Настя.
Україна - без вугілля
Оголошення Україною про зобов’язання відмовитися від використання вугілля на державних теплових електростанціях до 2035 року стало найбільшою подією COP26 для делегації української молоді. Спалювання викопного палива - одна з основних причин зміни клімату та глобального потепління. І відмова від нього означає, що Україна доєдналася до зеленого європейського курсу.
“Це неймовірна новина й для всієї країни і особисто для мене, адже я працюю саме у цьому напрямку. Це додає віри, що відмова від вугілля буде. В цьому питанні вже є підтримка міжнародної спільноти й донорів. Це підтверджує, що відмова від вугілля в Україні потрібна не тільки активістам, молоді, а й державі”, - ділиться Настя своїм головним враженням від COP26. Завдяки конференції дівчина побачила нові перспективи для своїх досліджень щодо декарбонізації вугільних регіонів країни.
Координатор молодіжного руху Fridays For Future в Україні Ильєсс Ель Кортбі щодо заяви України на COP26 налаштований хоч і скептично, але рішуче: “Поки що ставлюся до цього, як до обіцянки, адже це досить складно Україні повністю відмовитися від використання вугілля. Але якщо Україна не буде виконувати цю обіцянку, молодь буде це використовувати у своїх майбутніх кліматичних протестах. Бо поки нас не почують, поки нам не дадуть доступу до ухвалення рішень - ми не відступимо”.
Настя теж впевнена, що запалу молоді вистачить як на те, щоб боротися, виходити на акції та страйки, демонструвати свої вимоги, так і на кропітку роботу з по розробці міжнародних екологічних стратегій щодо захисту навколишнього середовища.
“Наше бачення є важливим для майбутнього, бо ми і є майбутнє”, - впевнено додає вона.
