Моя місія – жити так, аби планета не «гарячкувала»

Зміна клімату сьогодні стосується кожного. Студентів та екоактивістів, мерів маленьких міст та лідерів світових держав, вас і мене особисто.

Останні роки майже кожен громадянин моєї країни міг відчути на собі реальність глобальних екологічних змін. Паводки, перепади температур, повені, нестерпна спека влітку, пожежі та посухи, на жаль, останнім часом не зникають ні з новин, ні з нашого повсякдення. Значні гуманітарні та економічні збитки змушують людство говорити про екологію не менше, ніж про криптовалюту та польоти на Марс.

Я пам’ятаю, як минулого року перед Великоднем у Волинський області через посуху верхній шар ґрунту перетворився на суху потріскану коринку. А потім прийшов буревій, який підняв її в повітря пиловими стовпами. Мені запам’яталося, як моя бабуся, відмиваючи бруд з вікон будинку, сказала, що не бачила такого жодного разу за 65 років свого життя. Тоді я усвідомила, що зміна клімату вже тут. І вона кожного дня підвищує рівень невизначеності щодо щасливого існування. Мого, вашого та всієї планети.

Думки про майбутнє – це те, що мотивує мене стати на шлях екоактивізму. Тому участь у 26-й Рамковій конференції ООН у Глазго для мене дуже важлива, адже вона дасть мені можливість долучитися до глобального діалогу, який може стати стартом зеленої трансформації економіки численних країн.

Також мене надихає, що представників молоді на COP26 підтримує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). Саме ЮНІСЕФ став тим, хто почув бунтівні вимоги української молоді та її тихий шепіт прохань щодо екологічних змін, та посилив її голос. Якщо такий великий глобальний фонд став на сторону молоді в її боротьбі за зелене майбутнє - я впевнена в успіху нашого подальшого шляху. 

COP26 стане своєрідним SWOT-аналізом для України зокрема та кожної держави-учасниці загалом. Він допоможе у визначенні слабких сторін, виявить можливості та загрози у раціоналізації екологічних питань.

Причетність до глобальної ініціативи стане для мене також вагомим аргументом для впровадження змін у моєму рідному місті. Як під час побутових дискусій з сусідами, чому не варто спалювати листя у фруктовому садку, так і при взаємодії з місцевою владою по впровадженню кліматичної політики міста.

Як сучасна студентка, я бачу, що кліматичне просвітництво варто інтегрувати в академічну освіту. Тому що кліматична грамотність стає для молоді потужним поштовхом до глобального мислення та локальних дій. І я впевнена, що участь у конференції допоможе мені ґрунтовніше та змістовніше підійти до формулювання цієї ідеї.

В Україні, як і в усьому світі, молодь все більше усвідомлює виклики та ризики, пов’язані з кліматичною кризою. Безпрецедентна мобілізація молоді у всьому світі демонструє потужну силу, яка зосереджена у наших руках щодо впливу та вагомості в ухваленні рішень.

2019 рік став роком «доброї пропаганди» щодо запобігання глобальної зміни клімату. Натхненні шведською активісткою Гретою Тунберг, студенти та школярі зі всього світу долучилися до маніфестацій «П’ятниці заради майбутнього» (Fridays For Future), під час яких вони закликали до рішучих дій щодо реагування на зміну клімату. Головні ідеї акції протесту стали яскравими та беззаперечними лозунгами - «У нас немає планети Б!» і «Якщо ви не вчините по-дорослому, це зробимо ми».

Разом з цими акціями прийшло й усвідомлення, що саме на наші плечі лягає відповідальність за майбутнє Землі. Занадто голослівно? На жаль, ні.
Я впевнена, що молодь усього світу повинна стати гучним агентом змін, що творить нову зелену та стійку епоху. Через освіту, науку, технології, об’єднання задля впливу на політичні процеси та позиціювання зеленого світогляду, ми повинні домагатися пом’якшення наслідків кліматичної кризи.

Сьогодні наша місія – жити так, аби планета не «гарячкувала». У наших руках майбутнє. І у цьому майбутньому кліматична криза повинна стати всього лише химерною історією про те, що очікувало б людство, якби консолідація молоді з усього світу не відбулась.

Коротко про мене:

Мені 24 роки, я членкиня та активістка громадської організації “Плато”, що займається кліматичним питанням у місті Львові. Навчаюсь на географічному факультеті Національного університету імені Івана Франка, де досліджую питання зміни клімату в рамках своєю магістерської роботи. А також – вивчаю спеціальність “Управління персоналом та економіка праці” у Національному університеті “Львівська політехніка”. Захоплююсь темами кліматичного просвітництва, природоорієнтованих рішень, трудової міграції та професійної орієнтації. Обожнюю пізнавати світ у дорозі, з наметом та рюкзаком. Люблю людей більше, ніж котиків.