ЮНІСЕФ допоміг повернути воду на схід України

Села в Станично-Луганському районі Луганської області останні 5 років страждають не тільки від наслідків збройного конфлікту, а й від нестачі питної води.

UNICEF
image
UNICEF/2019/Filippov

25 August 2019

Близько двох тисяч чоловік з Нижньої Ольхової, Верхньої Ольхової, Малинового, Плотини та Пшеничного кожен день були змушені стояти перед вибором - йти за питною водою з відрами у сусіднє село або ж використовувати жовту забруднену воду зі своїх колодязів. Для cотень сімей з дітьми, які живуть всього за десять кілометрів від лінії зіткнення, приготування їжі, прання та купання стали справжнім випробуванням.

Старі водонапірні вежі в селах не справлялися, і напору не вистачало, щоб качати придатну воду з села Пшеничне в інші чотири населених пункти, які живляться від нього. А якість води в колодязях була настільки поганою, що у ній завелися хробаки.

Проект по встановленню нової водонапірної башти, насосів, труб та резервуарів для води, реалізований Дитячим фондом ЮНІСЕФ та arche noVa, дозволив подавати чисту воду в ці п'ять сіл і вирішити одну з найголовніших проблем дітей і дорослих цього регіону.

image
UNICEF/2019/Filippov
image
UNICEF/2019/Filippov

Без води і надії

Тринадцятирічний Іллюша з маленького прифронтового села Нижня Ольоховая точно знає, що для приготування їжі його мамі потрібно 2 відра води, а для прання - 4. А значить, йому потрібно як мінімум три рази сходити в колодязь.                

image
UNICEF/2019/Filippov

«Ми у свій час жили на другому поверсі. Тому я спускався з відрами до колодязя. Спустився, набрав, приніс назад. Я звик», - описує хлопчик свій щоденний важкий ритуал.

Навіть на другий поверх старі водонапірні башти воду не викачували. Не вистачало напору. Біля їх дому криниці не було, тому хлопчику доводилося ходити до колодязів у дворах сусідів.

Часто там вода була дуже поганої якості, та не відповідала санітарним нормам. Але вибору Іллюша не мав, сусідні колодязі були єдиним  джерелом води для сім'ї. Цю воду потрібно було кип'ятити перед вживанням.

image
UNICEF/2019/Filippov
image
UNICEF

«Часто вода жовта. У деяких колодязях вона кисла», - розповідає русявий хлопчик, який у школі захоплюється футболом і географією. 

Зараз підліток переїхав із мамою Іриною до приватного одноповерхового будинку, але централізованного водопостачання вони і досі не мають, тож сім'ю знов рятує криниця . "Води не буває цілими днями, доводиться набирати її у колодязі", - зітхає мати школяра Ірина.                                                                

Зі старої бетонної криниці з дерев'яною кришкою по шлангу Іллюша з мамою набирають воду у відра. Потім сім'я розливає воду в старенький умивальник у дворі та ємності у домі, де рідина відстоюється. Мити руки, вмиватися та мити посуд доводиться на вулиці біля цегляного сірого будинку, бо в теплу погоду так зручніше, щоб не носити важкі металеві ведра у дім.                                                  

У майбутьному Ілля мріє стати автомеханіком та лагодити машини, але зараз хлопчик і його мама просто бажають жити в комфортніших умовах.

image
UNICEF/2019/Filippov
image
UNICEF/2019/Filippov
image
UNICEF/2019/Filippov
image

Керівник військово-цивільної адміністрації, куди входять п'ять сіл Станично-Луганського району, Юрій Пеньков визнає, що проблеми з водою у його районі були завжди, але збройний конфлікт загострив їх до критичного рівня.  «Люди возили воду за три-чотири кілометри. Хто на машині, хто на тачці. Я не міг за цим спостерігати», - згадує чоловік перші роки активної фази збройного конфлікту.

Частина водопроводів була перебита обстрілами, коштів на ремонт старих водонапірних веж не було, а якість води у колодязях ставала все гіршою.


«Настав пік такий, що навіть в невеликих колодязях вода стала настільки не питною, що її навіть тварини не п'ють. Тобто зелена, солона, з хробаками», - розповідає Юрій Пеньков, який кілька років намагався знайти вихід з положення.


Чоловік каже, що «стукав у всі двері», але установка нової водонапірної башти становила два річних бюджету всіх п'яти сіл.

«До останнього моменту люди не вірили, що це можливо, втратили надію», - говорить голова адміністрації.

Заміноване водопостачання

Реалізувати проект покращення водопостачання вдалося за рахунок допомоги уряду Німеччини,  ЮНІСЕФ та arche noVa.

«Завдяки нашим донорам люди знову почали вірити. І почали навіть повертатися в свої будинки кинуті», - вважає Юрій Пеньков, який вірить, що з поверненням води в села повернутися і люди, що виїхали.

В ході проекту виявилося, що не тільки вода в прифронтовому районі потребує очищення, а й території сіл, частково замінованих в ході конфлікту.

Навіть для встановлення водонапірної вежі потрібно було очистити від вибухонебезпечних предметів ділянку землі. «Ми реалізовували проект в 10 кілометрах від лінії зіткнення. На цій ділянці раніше був аеродромом, який все ще сильно замінований. Для того, щоб вантажівка могла доставити водонапірну вежу, цю область нам потрібно було розмінувати, просто для того, щоб вантажівка могла розгорнутися. Те, що здається простим, на цій території часто стає гострим і проблемним», - розповідає Нікола Мейер, керівник Офісу arche noVa в Україні.

Біла і чиста

 

image

Проект подачі питної води в Станично-Луганський район став четвертим спільним проектом arche noVa та ЮНІСЕФ.

Схему рішення подачі води розробила місцева адміністрація п'яти сіл, донори допомогли придбати і встановити водонапірну вежу, труби і насос. «Це проект, яким керують представники місцевих громад, і ми працюємо разом з ними, і це дійсно чудово, що все робиться за участю місцевих жителів», - впевнена керівник arche noVa Нікола Мейер.

image
UNICEF/2019/Filippov

В свою чергу мама Іллюши, 37-річна Ірина, сподівається, що блискуча металева водонапірна вежа та нові комунікації, встановлені в ході проекту, вирішать проблему водопостачання проблемних сіл. І їй і синові більше не доведеться носити важкі відра і бідони з сусіднього колодязя.

«Я знаю, що нам поставили нову вежу. Може тепер буде легше, буде вода частіше надходити. І сподіваюся, що сама вода покращитися, тому що вона буде йти новими трубами, а не старими іржавими», - з надією говорить Ірина.  

А її син додає: «Вода повинна бути біла і чиста».

За даними ЮНІСЕФ, з початку цього року через бойові дії в районах, уражених конфліктом, тимчасово припинялося або повністю перекривався водопостачання для 3,2 мільйона людей в середньому на 29 днів. Було зафіксовано 58 випадків пошкодження об'єктів системи водопостачання та водовідведення. З початку конфлікту загинули дев'ять і отримали поранення 26 працівників системи водопостачання, в тому числі троє - в цьому році. Всі вони загинули або постраждали, намагаючись забезпечити безперебійне водопостачання для дітей і сімей, що живуть в районах, уражених конфліктом