В очікуванні весни та миру
З наближенням зими в Україні сім'ї переселенців у Бородянці бояться за майбутнє.
- Доступно:
- Українська
- English
«Зараз я думаю лише про те, як протриматися з дітьми до весни», — зізнається Оксана, міряючи всього трьома кроками свою нову домівку — металевий вагончик у селищі міського типу Бородянка, що на Київщині. Тут, у містечку для біженців, жінка та її двоє дітей знайшли тимчасовий прихисток на зиму. Родина виїхала з окупованої території у Херсонській області, рятуючись від обстрілів, військової загрози та гуманітарної катастрофи.
Вони стали вимушеними переселенцями, як і мільйони інших українських сімей із дітьми. І як більшість із них, зараз не мають коштів на теплий одяг, опалювальні прилади та оренду житла. Зима стала для українських родин новим серйозним викликом. Ситуацію суттєво ускладнюють відключення електроенергії та загрози нових обстрілів.
Одна-єдина пара черевиків та холодна батарея
Два двоярусних ліжка, письмовий стіл і стілець — ось і всі меблі, які вміщує модуль, де зараз живе 43-річна Оксана, її 8-річний син Сашко та 13-річна дочка Катерина. Це місце зовсім не схоже на просторий будинок, у якому родина мешкала на Херсонщині. Але Оксана не бачить сенсу їх порівнювати, адже головне зараз — безпека, а також можливість пережити важку зиму.
«Звісно, мої діти більше не мають того життя, яке вони мали вдома до війни. Але ми не могли залишатися, адже це стало небезпечно»
У їхньому місті виникли проблеми з продуктами, ліками та доступом до освіти. Оксана вирішила їхати негайно. «Я боялася випускати дітей із дому без супроводу та не хотіла, щоб вони ходили до російської школи», — пояснює жінка важке рішення про евакуацію.
Родина виїхала, взявши з собою найнеобхідніше. Тож напередодні зими діти та їхня мати навіть не мають теплого одягу. Наближення морозів неабияк лякає Оксану, адже металевий модуль зігріває лише невеличка батарея, що працює від електрики.
«Зараз електрику вимикають щодня, і вагончик дуже швидко холоне. Я боюся цієї зими. В мого сина одна-єдина пара черевиків на цю зиму. Якщо він їх промочить, мені навіть не буде де їх висушити. А інших на заміну немає», — розповідає Оксана.
Через перехід на дистанційне навчання українських освітніх закладів жінка втратила роботу медсестри в училищі Бородянки. Селище поки ще оговтується від нищівних авіаобстрілів, які взимку та навесні зруйнували тут 350 приватних житлових будинків, 700 квартир та важливі інфраструктурні об’єкти. Тож нову роботу або якийсь заробіток у Бородянці сьогодні знайти важко.
«Ми економимо майже на всьому зараз, навіть на продуктах. Син постійно сидить у будиночку — йому не вистачає спілкування з однолітками. Адже я не маю грошей навіть на те, щоб купити йому спортивну форму для відвідування секції з футболу», — зізнається Оксана, обіймаючи сина. Сашко додає, що мріє про велосипед чи самокат, але найбільша його мрія — повернутися додому, де залишилися його друзі та родичі.
«В мене вдома 15 друзів, нам дуже весело разом. Ми будували фортеці кожного дня. Але якось, коли ми були на дитячому майданчику, я побачив, як над нами пролетіли три ракети. Я злякався, і ми побігли додому. Потім уже мене не відпускали гуляти на вулицю», — згадує хлопчик, який у майбутньому хоче стати поліцейським.
Сім’ї, що живуть у модульному містечку, користуються загальною кухнею, душовими та кімнатою для прання. Побутові умови тут дуже обмежені й не зручні для дітей. Але Оксана радіє тому, що хоча б вода в містечко постачається безперебійно. «Комунальні послуги для нас безкоштовні. Для нас це велика підтримка зараз. Воду ми маємо постійно, її жодного разу не вимикали», — пояснює вона.
Пережити зиму
Подачею води та послугами каналізації в модульному містечку опікуються працівники комунального підприємства «Бородянкатеплопостачання». Головний інженер підприємства Олександр Тищенко — один із тих, хто ремонтував пошкоджені комунікації під обстрілами та ризикував своїм життям, щоб повернути людям воду.
«Коли на початку війни обстрілами було перебито лінії електропостачання, наші насосні та каналізаційні станції були знеструмлені. Тобто люди з усієї Бородянки не отримували воду, а також каналізаційні стоки не відводилися та не фільтрувалися. Ми намагалися розв’язати тоді проблему своїми силами — підвозили воду, підключали старі генератори»
Олександр розповідає, що ситуацію ускладнювали бойові дії, що тривали, та нестача матеріалів і коштів.
У вересні Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) закупив та передав КП «Бородянкатеплопостачання» п’ять нових потужних генераторів, і водоканал зараз має можливість продовжувати подавати воду та відводити каналізаційні стоки навіть за відсутності електропостачання.
«Ми постійно користуємося цими генераторами зараз, коли відключення електроенергії почастішали. Завдяки ЮНІСЕФ ми маємо змогу подавати воду людям у Бородянці та ще 16 населених пунктах. А це сім'ї із дітьми, школи, дитсадки, лікарні, інтернати та модульне містечко. Якби не ці генератори, тисячі людей взимку залишилися б без води», — пояснює головний інженер підприємства.
Модульне містечко в Бородянці, де живе Оксана зі своїми дітьми, постійно розширюється. Сім’ї приїжджають сюди з окупованих територій та населених пунктів, які постраждали від обстрілів чи обстрілюються досі. Сьогодні в металевих вагончиках на Київщині живуть 300 осіб. Планується, що взимку тут буде близько 500 мешканців. І всі вони сподіваються на те, що зможуть перезимувати в безпечних умовах із водою, світлом і теплом.
«Все, на що я маю надію зараз, — що наше місто буде звільнене, війна закінчиться і ми просто повернемося додому. А поки ми намагатимемося пережити цю зиму тут. Боюся, що вона буде дуже важкою», — говорить Оксана, кутаючись у теплу кофту.
Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та партнери працюють над розширенням програм із порятунку життів дітей та їхніх родин в Україні в зимовий період. Щоб підтримати вразливих дітей узимку, ЮНІСЕФ надасть гуманітарну допомогу, послуги і здійснюватиме грошові виплати сім’ям. Окрім зимових товарів, таких як одяг, черевики та ковдри, у межах програми заплановано надати кеш-гранти близько 30 000 родин у складних життєвих обставинах. Школи та дитячі лікарні будуть забезпечені генераторами та засобами для опалення. «Доступ до медичних послуг та води належить до основних прав дітей. Тому налагодження роботи критично важливої інфраструктури має відбуватися якомога швидше. Ми готові доставляти всі необхідні матеріали для того, щоб забезпечувати ці потреби», — зазначив голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Мурат Шахін.
ЮНІСЕФ висловлює вдячність Бюро гуманітарної допомоги USAID за внесок і підтримку, яку воно надає населенню України.
