Жити та розвивати дітей під час війни: три волонтерки борються за щасливе дитинство
Марічка, Дарія та Оксана створили пересувний табір для дітей і підлітків, щоб допомогти побороти страх під час війни.
- Доступно:
- Українська
- English
Марічці Пилипів 20 років, дівчина навчається в педагогічному університеті на викладача молодших класів. Війна застала її в гуртожитку в Івано-Франківську. Прокинувшись від вибухів, Марічка не стримала емоцій ― вони сиділи з подругою на ліжку, обіймалися і плакали.
Оксані Пилипів 19 років, а наймолодшій учасниці проєкту Дарії Гривнак ― 18, дівчата також навчаються в Івано-Франківську. Коли почалася війна, не могли в це повірити, адже все відбувалося, наче у страшному фільмі.
Подруги ― колишні пластунки, у перші дні війни зустрілися у рідному Рогатині. Згадують, що на вулиці фізично відчувалася тривога.
Всі троє вирішили залишатися в Україні, адже чи не єдине, про що вони могли думати: чим можна допомогти. Виникла ідея обʼєднатися, аби захистити від війни найвразливіших ― дітей.
«У Рогатині діяв молодіжний простір. Після 24 лютого ми почали збирати там дітей і підлітків, щоб відвернути їхню увагу від війни, зайняти чимось корисним. Та згодом зрозуміли, що цього замало. Не всі можуть приїхати до Рогатина, щоб побавитись, повчитися, подивитися кіно. В Івано-Франківській області багато сіл, де діти також прагнуть розвитку, розваг, підтримки», ― розповідає Марічка.
🏆 Довідка UNICEF Youth Award 🏆
Марія Пилипів, 20 років
Рогатин, Івано-Франківська область
Номінація:
Громади, дружні до дітей і молоді
Суть волонтерства:
Створення молодіжного простору для подолання наслідків війни у громаді
Організація:
«Фіра», Upshift
Дівчата загорілися ідеєю створити пересувний табір, щоб об’їхати всю область. Назва проєкту виникла сама по собі: «Фіра» ― запряжена конем підвода, що везе важливий вантаж.
«Ми вирішили бути капсулою активу ― приїздити до кожного села Рогатинської громади, підтримувати дітей і підлітків, популяризувати нашу культуру, розвивати молодь. Молодь ― це джерело сили для нашої країни, важливо підтримати її у складний час, щоб вона мала наснагу розвиватися», ― ділиться Дарія.
Завдяки участі у програмі UPSHIFT від ЮНІСЕФ дівчата отримали змогу дарувати дітям хвилини радості, повертати безтурботні усмішки на їхні обличчя. Бокси з іграми, канцелярією, спортивним реманентом, музичним обладнанням та навіть пальчиковим ляльковим театром заповнили фіру та вирушили по селах.
🏆 Довідка UNICEF Youth Award 🏆
Дарія Гривнак, 18 років
Рогатин, Івано-Франківська область
Номінація:
Громади, дружні до дітей і молоді
Суть волонтерства:
Створення молодіжного простору для подолання наслідків війни у громаді
Організація:
«Фіра», Upshift
«Можливо, хтось скаже, що розваги не на часі, але для дітей цей час важливий. Ніхто не поверне їм дитинство ― ми маємо їм його дати», ― впевнена Марічка.
У кожному селі, яке відвідували дівчата, на них чекали від 40 до 60 дітей. Багато хто приїздив із сусідніх населених пунктів, коли дізнавалися, що «Фіра» буде поруч.
Проєкт об’єднав дітей і підлітків не лише з місцевих громад, а й з Києва, східних та південних областей, адже Івано-Франківщина прихистила багато внутрішньо переміщених осіб.
«Війна не може забрати дитинство. Ми прагли, аби діти-переселенці швидше оговтались від пережитого жаху, познайомилися з місцевими однолітками, згадали, що вони ― діти, і просто насолоджувались іграми та спілкуванням», ― розповідає Оксана.
🏆 Довідка UNICEF Youth Award 🏆
Оксана Пилипів, 19 років
Рогатин, Івано-Франківська область
Номінація:
Громади, дружні до дітей і молоді
Суть волонтерства:
Створення молодіжного простору для подолання наслідків війни у громаді
Організація:
«Фіра», Upshift
Дівчата відзначають: найголовніше у волонтерстві ― отримати емоційну відповідь. Те, як під час гри діти розкриваються, щиро радіють спортивним чи творчим заняттям, а потім просять приїхати ще, ― вселяє впевненість, що все робиш правильно.
«Єдина можливість під час війни відчувати радість ― це коли ти корисний і потрібний», ― впевнена Оксана.
«Фіра» вже об’їхала декілька сіл Івано-Франківщини. На досягнутому, кажуть, не зупиняться: проєкт потрібен дітям і підліткам, на нього чекають. Волонтерки зізнаються, що чим більше дітей, тим веселіше. Їх уже не лякає, навіть якщо групи будуть зі 100 осіб.
«Разом із дітьми ми часто співали пісню «Надія є», це пророча пісня. Навіть у найскладніший час надія є. Головне, вірити й щось для цього робити», ― додає Марічка.
