Три секунди, щоб врятувати три життя

Львів, Україна — «Я почула звуки. Різні. Я знала, що в нас є лише три секунди, щоб перебігти у коридор та лягти на підлогу, — говорить Зіна, згадуючи момент, коли схопила доньку та чоловіка, щоб сховатися. — Здавалося, що  ці три секунди тривали рік». 

Через лічені хвилини їхній будинок було знищено. 

Того дня Зіна, її чоловік Сергій та 19-місячна донька Аліса втратили все під час атаки.  Але завдяки товстим стінам багатоквартирного будинку, сімʼя врятувалася і вижила. Зіна згадує, що вони з Сергієм намагалися перш за все убезпечити Алісу, прикриваючи її власними тілами.

Вікна у будинку було вибито, через що мороз увірвався до квартири родини, а розтрощене скло усипало підлогу. Але оскільки бомбардування в цьому районі тривало ще 12 годин, тікати з квартири було небезпечно. 

«Наступного дня ми поїхали у харківське метро. Ми пробули там – 32 дні та ночі». 

Для Зіни та її сім’ї, як і для тисяч інших людей, станція метро стала домівкою, попри те, що там не було природного світла чи якихось інших ознак зовнішнього світу, окрім жовтих квітів, які люди приносили, щоб хоч трохи скрасити буденність.

«Ми усюди поставили ці жовті тюльпани, — каже Зіна. — Адже ти завжди намагаєшся прикрасити місце, в якому мешкаєш — зробити його комфортним, щоб почуватися ніби вдома». 

Волонтерство під землею 

Холод, тіснота та пил у метро псували здоров’я як фізичне, так і моральне. Стресу Зіні додало і те, що Аліса вже була надзвичайно вразливою дитиною, адже вона пережила дві операції, пов’язані з онкологією.

«Я не могла вийти на вулицю, — каже Зіна. — Завжди згадувала про вибухи. Це дуже змінює людину — неможливо залишитися таким, яким ти був».

Зіна вирішила зберігати позитив — заради доньки та інших дітей у метро. Попри умови та зіпсоване довгим перебуванням під землею психічне здоров’я, вона намагалася допомогти кожній дівчинці та кожному хлопчику, а також усім іншим сім’ям, які перебувають під землею. 

«Мені зателефонувала дівчина з ЮНІСЕФ і запропонувала стати волонтером і викладати англійську», — розповідає Зіна. Місцевий партнер ЮНІСЕФ отримав поставки, включаючи набори для раннього розвитку та відпочинку, для підтримки дітей, які перебувають на станціях метро. Завдяки цим наборам волонтери, як-от Аліса, можуть створювати ігри, проводити неформальні уроки та надавати емоційну підтримку для дітей. Ця ініціатива була відтворена на десятках станцій харківського метро, ​​де люди ховалися від вибухів.

«Нам це дуже допомогло. Були іграшки, люди зголосилися волонтерити, — розповідає Зіна. — Було приємно побачити, наскільки близькими є люди насправді. Тисячі людей на станції готові допомагати одне одному як членам своєї сім’ї». 

«А вони ж просто діти, вони любили грати та ходити на уроки», — додає дівчина. 

Погіршення здоров’я, переїзд на захід

Попри все, несприятливі умови зрештою почали впливати на здоров’я Аліси. 

«Вона не могла ходити. Вона була втомлена і хвора, — згадує Зіна. 

За словами дівчини, саме через це вона прийняла важке рішення покинути відносну безпеку станції метро та разом з Алісою вирушила на пошуки допомоги для донечки. Побачивши численні зруйнування над поверхнею землі та відчувши неабиякий страх за майбутнє, Зіна вирушила до Львова, на Захід країни. Сергій залишився на станції метро доглядати за батьками.

За словами Зіни, вона почала хвилювати через подорож на Захід ще більше, коли дізналася про атаку залізничного вокзалу Краматорська, який є ключовим маршрутом для тисяч сімей, що тікають зі Сходу. Утім до відносної безпеки Львова їм вдалося дістатися без пригод.

Зараз Аліса перебуває у дитячій лікарні Львова, поруч зі своєю мамою. «Це найкраще лікування, яке ми можемо собі уявити, усі вони [персонал лікарні] чудові, ми почувалися так, ніби повернулися додому», – розповідає Зіна.

ЮНІСЕФ роздає дитячим лікарням у містах, зокрема у Львові, рятувальне обладнання, у тому числі хірургічне обладнання, аптечки та інші медичні товари. Це життєво важлива допомога, яка здатна полегшити навантаження на заклади в цьому регіоні, оскільки сюди прибуває все більше і більше дітей. 

«Моя робота —  залишатися для неї веселою, – каже Зіна. — Мені потрібно, щоб Аліса була здорова».

Ініціативи ЮНІСЕФ із захисту дітей стали можливими завдяки щедрій підтримці гуманітарної допомоги ЄС та урядів Данії, Естонії, Німеччини, Італії, Японії, Швейцарії та Сполучених Штатів.