Дідусь, що врятував родину від війни та розчулив тисячі сердець

Дідусь трьох онуків 84-літній Валентин Миколайович провів декілька діб без відпочинку за кермом, щоб врятувати свою родину.

ЮНІСЕФ
Дідусь з онуками
ЮНІСЕФ
18 Травень 2022

Пенсіонер подолав шлях у більш ніж 1200 кілометрів на старенькому авто, щоб вивезти свого сина, невістку, трьох онуків та рудого кокер-спанієля з лінії фронту на західну Україну.

Під час короткої зупинки у запорізькому центрі для біженців Валентин Миколайович взяв молодшу онуку на руки, щоб заспокоїти її після пережитих обстрілів та виснажливої дороги. Зворушливе відео, того як дідусь колихає немовля, стало вірусним у соцмережах. Небайдужі люди зібрали 500 тис грн для багатодітної сім’ї на новий безпечний дім.

84-річний Валентин, дідусь трьох дітей, з родиною на прогулянці Івано-Франківськом. Майже місяць сім’я ховалася в темному сирому підвалі свого будинку в селі Степове Запорізької області, відчайдушно намагаючись уникнути війни, що вирувала нагорі.
ЮНІСЕФ

Постріли наближаються

Майже місяць сім’я Валентина Миколайовича ховалась від бомбардувань у підвалі будинку в селі Степове Запорізької області. Вони змушені були жити без світла, зв’язку та економити невеликі запаси їжі.

“Діти, мої онуки, прийшли до мене жити, бо їх хатку розбили. Вони думали, що в мене буде краще, безпечніше. Але краще не було, теж почали бомбить. Побили все: і їх хату, і мою. Ні вікон, ні дверей, нічого немає”, - згадує Валентин Миколайович початок війни.

Родичка і сусідка родини загинула поряд з їх домом від ран, отриманих під артилерійським обстрілом. Син Валентина Миколайовича, Юрій каже, що і його родина постійно була за крок до смерті. Були такі сильні обстріли, що вони навіть не встигали спуститися у підвал, хоча до нього було рівно 7 кроків. 

“Але ми не могли зробити ані кроку. Ми просто лежали на підлозі, а будинок трясло, діти плакали. А постріли наближалися до нас. І я вже думав, що це кінець”.

Родина вирішила покинути домівку, коли його дружина Марія, захворіла від переохолодження у сирому сховищі. Ліки та їжа закінчувалися, тож родині було потрібно приймати непросте рішення.

Мати з дитиною
ЮНІСЕФ

“У жінки була температура 40, в неї навіть губи потріскалися до крові. З ліків лишився - тільки дитячий Панадол. Та їжі теж ставало все менше. А бачити голодні очі твоїх дітей - це гірше, ніж просто померти”, - багатодітний тато згадує жах, який пережила його родина.

Вони лишали село по замінованій дорозі під свист куль. Обтяжувало ситуацію ще й те, що стареньке авто кілька разів ламалося, а бензину було обмаль. 

До того ж у Валентина Миколайовича боліла спина після холодного підвалу. “Я ледве доїхав, прийшлося їхати, хоч і було боляче. Всім було важко, але діти - молодці, їхали мовчали, хоча і були перелякані”, - згадує дідусь. 

Щоб відремонтувати машину та трохи перепочити, першу невеличку зупинку родина зробила у центрі для біженців у Запоріжжі. Тут, поки батьки напували старших дітей гарячим чаєм, Валентин Миколайович взяв заколисати молодшу 6-місячну Ізабелу. Цей зворушливий момент потрапив на відео, яке потім зібрало мільйони переглядів у соцмережах. “Бог знає, скільки мені залишилось, але поки я живий, я бажаю тільки одного, щоб у моїх онуків все було добре”, - каже Валентин Миколайович, поки діти граються навколо нього.

Дідусь з онуками
ЮНІСЕФ

Безпечний дім - найбільша мрія

Сім’я вирішила рухатися на захід країни, до Івано-Франківська, щоб знайти дітям безпечний притулок. Але грошей на житло та бензин у них не було.

“Все, що ми змогли взяти - це дитячі речі, документи та нашу собаку, яку дуже люблять діти”, - каже багатодітна мати 35-річна Марія.

У пригоді родині стала грошова допомога Спільно, яку вони отримали завдяки багатоцільовій програмі для незахищених родин із дітьми, які постраждали через війну та потребують фінансової підтримки від Міністерства соціальної політики України та дитячого фонду ЮНІСЕФ.

“Ця допомога значно полегшала наше становище. Ми змогли купити бензин та телефон з навігаційною системою, щоб доїхати до Івано-Франківська”, - розповідає Юрій, додаючи, що гроші швидко та вчасно надійшли на його картку.

4-річна дівчинка обіймає собаку
ЮНІСЕФ

Зараз родина шукає житло, де б й діти, і батьки й дідусь змогли відчути себе в безпеці. Водночас небайдужі люди зібрали 500 тис грн для багатодітної сім’ї на новий дім. “Найголовніше, що нам вдалося - це врятуватися усією сім’єю. І тепер ми дуже мріємо про дім та спокій”, - каже багатодітна мати Марія.

На жаль, родина не знає, чи колись зможе знов повернутися додому. Адже селище Степове, що стало лінією фронту, зараз забруднене вибуховими предметами.

Дитинство Валентина Миколайовича пройшло на уламках Другої світової війни й він не бажає такої ж долі для своїх онуків. “Я у дитинстві грав патронами, та не хочу, щоб у моїх онуків було таке саме дитинство”, - говорить дідусь, тримаючи на руках онуку.