Карантин без нудьги: домашній кінотеатр, створення коміксів і спортзал в гаражі

Крім звички мити руки, носити маски та рукавички, за час карантину у багатьох дітей з'являються нові цілі, таланти і навіть власні проекти

Юлія Силіна
05 Травень 2020

Карантин, пов'язаний з пандемією CОVID-19, змінив життя всіх маленьких українців. Вже другий місяць вони бачать школу тільки на екрані комп'ютерів або телевізорів, спілкуються з друзями через месенджери, а про прогулянку на вулицю мріють, як про пригоду.

Але школярі та студенти з різних куточків України доводять, що самоізоляція не повинна ставати на заваді творчості, спорту, дружбі та милим сімейним традиціям. І крім звички мити руки, носити маски та рукавички, за час карантину у багатьох дітей з'являються нові цілі, таланти і навіть власні проекти.

Маша. Комікси і YouTube-канал як емоційна розрядка

Кароока Маша Павлова в обручі з котячими вушками за столом біля вікна нахиляється з фломастером над своїм великим скетчбуком. Захоплено, закусивши нижню губу, дев'ятирічна дівчинка малює пригоди сірого британського кота.

На сторінках її блокнота кіт Мирон зустрічається з п'ятьма злими і небезпечними істотами і з двома усміхненим добрими. «У цьому коміксі показані дні тижня. Ці п'ять зляться на кота, тому що кіт їх не любить - в ці дні зазвичай всі йдуть з дому, а він залишається один. А ці два вихідних він любить, тому що його всі гладять», - Маша пояснює сюжет свого коміксу, поки прототип її персонажа великий сірий кіт Мирон спить на столі біля малюнків.

image
UNICEF

Карантинні дні Маші й її молодшого 7-річного брата Микити проходять в сонячній та творчій атмосфері їхньої київської квартири серед фарб, фломастерів, картин і фотографій.

Мама дітей, дизайнер інтерфейсів Саша Павлова розповідає, що дефіциту спілкування у брата і сестри немає, завдяки їхній тісній дружбі. «Але все одно вони прямо розквітають, коли бачать друзів під час трансляцій уроків в Zoom», - додає вона.

Найважчим на карантині для сім'ї Павлових виявилося всидіти вдома під час теплих весняних днів, які вони зазвичай проводили за прогулянками.

Про існування пандемії батьки розповіли Маші та Микиті як дорослим - не лякаючи їх і не приховуючи важливої ​​інформації. «Я зробила акцент на тому, що небезпечно стати переносником вірусу. Пояснила, що чим менше людей на вулиці, і з чим меншою кількістю людей ми контактуємо, тим швидше це закінчиться», - розповідає дизайнерка і мама з Києва.

Для самої Саші карантин став фізичним і моральним навантаженням. Кожен день їй потрібно виконувати свою роботу, організовувати включення дітей на уроки та тренування на різних онлайн платформах, годувати їх і перевіряти завдання.

Але в той же час вона вважає, що для дітей самоізоляція приносить позитивні звички: організованість і технічні навички.
 

image
UNICEF

Саша зізнається, що любов до коміксів у Маші та Микити з'явилася від неї. Бо сама дизайнерка вже давно малює скетчі з кумедними ситуаціями зі свого життя. «Напевно, це природний процес, що вони почали малювати теж», - розповідає вона, додаючи, що особливо творчість захопила старшу дочку.

Під час карантину Маша почала експериментувати зі стилями, малюючи в японському стилі манги і чібі. А також у дівчинки з'явився свій YouTube-канал відеоуроків під назвою Paper Ninja, де вона показує, як можна легко своїми руками зробити з паперу корисні і милі речі.

«Малювання та творчість в цілому безумовно відмінний спосіб емоційної розрядки для нас обох. Пережити карантин і вимушене сидіння вдома це точно допомагає», - посміхається Саша.

Коли самоізоляція закінчиться, для Маші цей період запам'ятається не як рутинний домашній арешт, а як час, коли вона завела свій YouTube-канал і відправила домашнього кота в пригоди по яскравим сторінкам скетчбуку.

image
UNICEF

Андрій. Спортзал в гаражі і фора на шляху до мети

Те, що ззовні виглядає як звичайний гараж для машини, вже другий місяць приховує за зеленими воротами баскетбольний майданчик. Прибравши сміття, вимивши підлогу, застеливши покриття і повісивши кільце старшокласник Андрій Киркач зі Слов'янська перетворив порожній сімейні гараж в місце своїх щоденних тренувань.

«З початку карантину я почав займатися кожен день в гаражі по кілька годин. Набивати контроль м'яча, робити удари сильніше і швидше», - розповідає Андрій про те, як замінив свою участь в іграх шкільної баскетбольної команди.

До дотримання карантину старшокласник поставився дуже серйозно, скоротивши число своїх контактів і відвідувань громадських місць до мінімуму.

 

image
UNICEF

«З початку епідемії я став стежити за інформацією про неї у Telegram-чаті U-Report, вони досить докладно все роз'яснювали. Набагато рідше став ходити в магазин, а коли виходжу, завжди одягаю маску і рукавички», - розповідає Андрій, додаючи, що дані про пандемію шукає тільки на перевірених офіційних ресурсах.

Цілеспрямований хлопець зізнається, що навіть радий самоізоляції. Він ставиться до неї не тільки як до вимушеної міри, але й як до часу, що хлопець інвестував у своє майбутнє.

«На домашньому навчанні я зрозумів, що я краще концентруюся, ретельніше контролюю свій розклад - а значить, більше встигаю і в спорті, і в навчанні», - розповідає Андрій, в кімнаті якого стоїть фліпчарт з цілями на кожен день.

image
UNICEF

Так від щоденних занять англійською та тренувань Андрій мріє за кілька років дійти до своєї головної мети - отримати спортивну стипендію і стати баскетбольним гравцем у США.

«Сподіваюся, що після карантину я зможу потрапити в обласну команду з баскетболу. Зараз спільних тренувань немає, а я займаюся щодня, можливо, це навіть дасть мені фору», - будує плани школяр зі Слов'янська.

image
UNICEF

Матвій. На карантині з кращими друзями

Перегляд діафільмів з морозивом у шалаші, турніри з караоке та створення яскравих картин за номерами - так затишно і весело проходять вихідні в самоізоляції у маленького Матвія з Кривого Рогу.

«У нього немає стресу через вимушений карантин. Він не переживає, що йому не можна на вулицю. Тому що йому добре вдома з його кращими друзями - батьками», - розповідає мама хлопчика фотограф Олена Шунькіна, яка створила вдома для сина продуктивну та цікаву атмосферу.

У родині Матвія є традиція звільняти вихідні від роботи та сторонніх справ і проводити їх разом за спільною цікавою активністю. Тому на питання про те, чи подобається йому карантин, 9-річний хлопчик відповідає ствердно.

image
UNICEF

«Мені подобається на карантині відпочивати разом з татом і мамою: співати караоке, малювати», - зізнається хлопчик, сидячи за своїм робочим столом, де розкладені зошити з трансформерами і стоїть картина, намальована всією сім'єю.

Але якщо з організацією відпочинку у креативної мами проблем не було, то формування ідеального збалансованого навчального графіку забрало багато сил і нервів. «Школа побудувала заняття так, що він спочатку робив весь день уроки, а потім до 9 вечора домашні завдання. Дитина дуже втомлювалася від виконання нескінченних сухих одноманітних завдань», - згадує Олена.

Тому вона скоротила заняття Матвія до 4 уроків в день, і сама знайшла синові цікаві онлайн уроки із логіки, англійської та програмування. «Наприклад, він може малювати будинок за допомогою коду. Або йому потрібно годувати лева англійськими словами. У дитини з'явився час для онлайн турнірів в шахи з другом. І пропав страх перед уроками», - розповідає Олена.

А її син Матвій додає, що єдине, що йому не подобається в карантині, це «коли вчитель задає дуже багато уроків».

У період самоізоляції у хлопчика з'явилася своя пошта і розклад в google-календарі. На google-диску мама завела йому папки з предметами, куди він заносить результати пройдених уроків. «Синові цікавий весь цей процес - він відчуває себе дорослим», - вважає Олена.

image
UNICEF

Діана: Кожен день питаю у рідних про їх самопочуття

«Rimani a casa!» - закликає 18-річна Діана Корницька, що в перекладі з італійської означає «залишайся вдома».

Активна та життєрадісна студентка з Маріуполя не звикла сидіти без діла на одному місці. Тому вимушену самоізоляцію вирішила присвятити вивченню італійської.

«Ідея вчити італійську мову в мене з'явилася, коли я побачила, що багато хто почав або підтягувати англійську мову, або з самого початку вчити. А мені захотілося чогось нового, тому що англійську мову вчать у всіх навчальних закладах, а інших іноземних мов - немає», - розповідає Діана, на робочому столі якої поряд із санітайзером і медичною маскою тепер лежать зошити з італійськими прописами.

image
UNICEF

Дівчина зізнається, що важко переживає карантин морально, бо хвилюється за своїх старших родичів, які перебувають у віковій групі ризику під час пандемії COVID-19. «Дуже переживаю, щоб з бабусею і дідусем нічого не трапилось! Але я ними дуже сильно пишаюся, тому що вони повністю дотримуються правил карантину», - емоційно говорить Діана.

Щоб позбутися тривоги, дівчина заповнює свій вільний час іноземною мовою, малюванням, ліпленням, шиттям і, головне, щоденним спілкуванням у месенджерах з близькими та друзями.

«На карантині у мене з'явилася звичка щодня запитувати у друзів і близьких як у них справи, як пройшов день, як їхній настрій, - розповідає Діана. - Напевно, раніше ми цьому приділяли недостатньо уваги. Звичайно, пандемія - це важкий час, але добре, що ми почали зараз розуміти, яке важливе живе спілкування».

 

image
UNICEF