Бідність та рівні можливості

Щороку 17 жовтня світ відзначає Міжнародний день подолання бідності. Чи є що відзначати?

ЮНІСЕФ
image
UNICEF
16 Жовтень 2020

Щороку 17 жовтня світ відзначає Міжнародний день подолання бідності. Чи є що відзначати? Безперечно, адже протягом останніх 30 років кількість осіб які перебувають у стані крайньої бідності (нижче 1,9$ ПКС1 в день) суттєво зменшилась: із 36% в 1990 до 9% у 2017. У першу чергу таких результатів вдалося досягти завдяки стрімкому економічному зростанню Китаю та деяких інших країн що розвиваються. Проте навіть крайня бідність не подолана, більше того існують місця на планеті, де значна кількість населення від покоління до покоління залишаються бідними.

Яка ж ситуація в Україні?

Міжнародний показник крайньої бідності 1,9$ (ПКС) в день не дає розуміння масштабів бідності в Україні, оскільки менше ніж 0,1% українського населення опустилися нижче цієї межі (згідно з данними за 2017 рік). Україна використовує у першу чергу національну межу бідності — фактичний прожитковий мінімум, який у 2019 році складав 3660,9 грн.

Протягом останніх 20 років в Україні відбувались різкі коливання рівня бідності. Абсолютна бідність сягала двох пікових значень: у 2001 році та у 2015-му. Між 2015 та 2019 спостерігалось стійке зменшення рівня бідності на більше ніж 15 процентних пунктів. Проте у 2020, у першу чергу у зв’язку із пандемією COVID-19, відповідно до останніх прогнозів ЮНІСЕФ, досягнення України щодо зменшення бідності з часів кризи 2015 року можуть бути нівельовані.

image

Бідність дітей

В Україні, як і на глобальному рівні, діти непропорційно більше потерпають від бідності, ніж дорослі. Рівень бідності в сім’ях із дітьми вищий у порівнянні з сім’ями без дітей за будь-яким монетарним критерієм.

Чому так відбувається? Діти не отримують доходів, відповідно будь-який загальний дохід членів домогосподарства (членів сім’ї, які проживають разом) розподіляється на кількість осіб у цьому домогосподарстві. Також часто народження дітей припадає на початковий період кар’єри батьків, відповідно доходи не є високими.

Найбільш бідними серед сімей із дітьми є багатодітні сім’ї, сім’ї із дітьми до трьох років, а також сім’ї в яких дитину виховує один із батьків (переважно мати).

Допомога при народженні дитини є ефективним інструментом зменшення дитячої бідності серед цільової категорії. По-перше, завдяки виплаті цієї допомоги рівень бідності серед її отримувачів знижується з 66,4% до 59,9%. Тобто, бідних осіб у сім’ях із дітьми до 3-трьох років стає менше на 400 тисяч завдяки цій виплаті. Високий рівень бідності серед сімей із дітьми до 3-трьох років гарантує адресне потрапляння програми до нужденних навіть без дотримання умови перевірки доходів. Суспільством програма сприймається як соціально справедлива.

Допомога при народженні дитини, хоч і є ефективним інструментом зменшення бідності серед цільової категорії, проте сьогодні розміри виплати є низькими і не забезпечують потреби непрацюючої мати з дитиною. Щомісячна виплата не переглядалася з 2014 року і сьогодні майже вдвічі поступається розміру офіційно затвердженого прожиткового мінімуму.

 

Рівні можливості

Нерівність серед дітей — специфічна проблема, оскільки діти є особливою категорією населення: вони народжуються в різних за статком та соціальним статусом сім’ях, не маючи вибору. Тобто із самого народження нерівність визначають сімейні обставини. Мірою дорослішання оточуюче середовище впливає на можливості розвитку дитини, отримання нею освіти, визначає доступ до матеріальних благ і послуг, а також значно впливає на якість життя, формує конкурентоздатність особи в дорослому житті.

Діти, які народилися з однаковими фізичними даними та інтелектуальними здібностями, але в різних за статусними характеристиками сім’ях, стартують із різних позицій, тобто мають різні життєві шанси та перспективи у майбутньому. Нерівність обмежує можливості для розвитку дитини.

Проте, обмеження життєвих шансів через нестачу коштів є не єдиним проявом проблеми нерівності серед дітей. Суттєвими факторами є (і) походження, а саме соціальний статус батьків, їхня освіта, сфера зайнятості, (іі) місцевість, у якій проживає родина, і (ііі) біологічні чинники, такі як наявність інвалідності. Деякі діти не мають доступу до наявних послуг не лише через нижчі доходи їхній сімей, але й у зв’язку з тим, ким вони є (ким є їхні батьки) і де вони проживають.

image

Зменшення дитячої бідності

Нездатність захистити дітей від бідності та нездатність забезпечити рівні можливості для розвитку є однією з найбільш дорогих помилок, яких може припуститися суспільство. Безперечно, найважчий тягар несуть самі діти. Проте для суспільства ціна також украй висока — це і зменшення навичок та продуктивності, зниження тривалості життя та освітніх досягнень, і зростання ризиків безробіття та соціальної залежності, збільшення витрат на системи соціального захисту, а також втрата соціальної згуртованості.

Існують конкретні рішення щодо подолання бідності серед дітей, і вони вже довели свою ефективність. Кроки, які були визначені Глобальною коаліцією щодо подолання дитячої бідності у 2017 році, є рамковими, базуються на кращих міжнародних практиках.

Успіх цим заходам гарантує ефективна робота уряду у співпраці з міжнародними партнерами, приватним сектором і неурядовими організаціями. До того ж успішне подолання бідності можливе за активного залучення сімей та самих дітей.

Зараз унікальний момент: по-перше, криза 2020 року вимагає прийняття рішучих кроків як на національному так і на місцевому рівнях для зменшення прогнозованого різкого зростання бідності; по-друге, цього року завершується дія Національної стратегії щодо подолання бідності 2016-2020, що відкриває можливості для дій, які дозволять суттєво зменшити бідність в Україні, особливо сімей із дітьми.


[1] Паритет купівельної спроможності