Міни тут скрізь

Пофарбована в синій зупинка в центрі Ізюма посічена уламками. Перехожі не звертають уваги на численні діри в її металевих стінках — у місті на Харківщині, що було зруйноване на 80%, нікого не дивують сліди обстрілів. Лише світловолосий 17-річний Габріель час від часу переводить погляд з одного отвору на інший. Кожного разу, чекаючи тут на свій автобус, хлопець мимоволі повертається спогадами в зимовий вечір на початку року. Тоді, в лютому, він був на цій зупинці зі своїми друзями, аж раптом пролунав вибух.

Знайомий приніс на зупинку міну-«пелюстку» і, граючись нею, підірвав. Кожен із сімох присутніх підлітків отримав поранення різної тяжкості. У Габріеля були осколкові ураження ніг, його 16-річна подруга Даша отримала ушкодження 12 уламками, частина яких потрапила в шию. І всі вони були контужені вибухом.

Проходячи понівеченим в боях мостом через Сіверський Донець, він обертається, щоб прочитати напис на його опорі: «Надламані, але незламні».

Історія Габріеля з Ізюма, на жаль, не унікальна. Сьогодні Україна вважається однією з найбільш замінованих країн світу. За майже два роки від початку повномасштабної війни ситуація лише погіршилася. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні підтвердила, що міни та інші вибухонебезпечні предмети спричинили 116 жертв серед дітей у період із 24 лютого 2022 року по 19 листопада 2023 року.

Білий шум

Перші хвилини після вибуху були найважчі. Хлопець пам’ятає тільки дезорієнтованість та страх за друзів.

«Мене оглушило. В очах все було біле — я нічого не бачив, у вухах стояв шум»

Габрієль згадує, що перше, що зміг розгледіти після підриву, — це поранених подруг. Вибуховою хвилею їх відкинуло на дорогу. Він відніс дівчат до зупинки і поклав на лавочку, а далі потягнувся за телефоном, щоб подзвонити мамі. Але набрати її не зміг, бо в корпусі телефона стирчав уламок. «Якби не телефон, уламок би влучив у живіт», — хлопець прикладає руку до того місця на животі, де на його спортивному костюмі нашита кишеня.

Габріель і сьогодні одягнений у той сірий костюм, у якому був у день вибуху. Мама зашила йому дірки на штанах, залишені осколками. Але шрами під ними лишилися.

«Всіх нас відвезли в лікарню у Харкові, де витягли уламки. Мені пощастило, що не зачепило кістку», — Габріель часто думає, що той день для нього та його друзів міг закінчитися інакше. Адже міна-«пелюстка» попри маленький розмір смертельно небезпечна.

«Вона розлітається на багато частин. Коли влучає в тебе, то пропалює шкіру і пече. Дівчина, яка отримала уламок у шию, сильно постраждала. Їй могло пробити сонну артерію»

Хлопець каже, що декілька його друзів проходили довгу реабілітацію після вибуху та деякий час кульгали. 

Підліток, що приніс міну на зупинку, знайшов її десь на околицях міста. Після активних бойових дій Ізюм усе ще лишається замінованим і небезпечним. 

Діти та підлітки часто не розуміють ступінь небезпеки, що її несуть міни та інші вибухонебезпечні залишки війни. Адже в більшості випадків жертви серед дітей стаються, коли вони підбирають вибухонебезпечні предмети, такі як ручні гранати та запали, думаючи, що це іграшки.

Червоні таблички

Вибух та поранення залишилися для Габріеля в минулому. Але війна загрожує його сьогоденню та робить невизначеним майбутнє.

На початку повномасштабної війни хлопець із мамою виїхав із Ізюма за кордон. Сім’я провела дев’ять важких місяців у таборі для біженців у Чехії та повернулася в рідне місто, коли ситуація покращилася. Вдома на них чекали руїни та втрати.

«Моя мама, бабуся Габріеля, не хотіла виїжджати. Під час сильних обстрілів ми втратили з нею зв’язок. І вже пізніше дізналися, що вона загинула. Вона не була вбита снарядом, але загинула через війну — через голод та пережитий страх», — розповідає мати Габріеля Катерина.

Сім’я зараз намагається визначати місце поховання бабусі та ідентифікувати її останки. Водночас вони стараються оговтатися від наслідків бойових дій та будувати нове життя.

«Наш дім розбитий снарядами. Перші дні ми ховалися з мамою в підвалі церкви. Там їй було дуже погано і страшно, тому ми виїхали. Я дуже сумував за домом весь цей час»

Маленький дерев'яний дім на околиці міста — єдине житло, яке змогла собі дозволити винайняти родина. Катерині важко знайти роботи у зруйнованому місті, а Габріель поки вчиться в місцевому ліцеї та планує почати підробляти, щойно досягне повноліття.

Готуючись до зими, родина намагається заготовляти дрова, адже маленька пічка у хаті під час зимових блекаутів може стати єдиним джерелом тепла.

Аби не змерзнути взимку, підліток змушений ходити в посадку у пошуках дров. Щоразу він наражається на небезпеку, хоча й завжди звертає увагу на червоні таблички з написом «Міни». Попереджувальні знаки не всюди розставлені, адже обстеження територій триває та займе ще багато часу.

«Міни тут можуть бути скрізь розкидані. Ліси, дороги заміновані. В незнайомих місцях краще взагалі не ходити. І навіть у знайомих місцях ми боїмося зробити крок ліворуч чи праворуч»

Часто Габріель прокидається від звуків вибухів. Та кожного разу сподівається, що ці вибухи — відгомін розмінування на околицях Ізюма, а не черговий обстріл.

Після більш ніж дев’яти років бойових дій на сході країни й майже двох років з початку війни 24 лютого 2022 року Україна нині є однією з найбільш постраждалих від мін країн світу. Приблизно 30% території країни потенційно забруднені вибухонебезпечними предметами або мінами, які стали причиною загибелі і травмування багатьох дітей в Україні. Крім того, багато дітей залишилися з інвалідністю на все життя.

Щоб убезпечити дітей, ЮНІСЕФ та партнери продовжують проводити заняття з мінної безпеки по всій країні, а також навчають у цікавих форматах:

• комікс про Суперкоманду проти мін;
• мультики для дітей («Безпечні канікули» — для дітей віком 3—10 років, «Суперкоманда проти мін» — для дітей віком 8—16 років, «Пес Патрон» — для дітей віком 4—16 років); 
• інформаційні постери та ігри.

Для проведення занять доступні інтерактивні матеріали та відео для групової роботи, розроблені ЮНІСЕФ спільно із дитячими психологами та експертами в мінній просвіті, які в легкій формі пояснюють дітям, як безпечно поводитися на територіях, що можуть бути забруднені мінами. Зокрема це:

• інтерактивний онлайн-урок за участі пса Патрона та Дмитра Монатика на Всеукраїнській школі онлайн для дистанційного навчання, адаптований для молодших і старших школярів; 
• серія з 10 освітніх відео із псом Патроном та саперами про типи вибухонебезпечних предметів і формування безпечної поведінки в умовах подолання наслідків бойових дій;
• серія порад від психологів для комунікації з дітьми про вибухонебезпечні предмети; 
• брошура із завданнями від Суперкоманди проти мін для підлітків; 
• загадки на тему мінної безпеки для дошкільнят, учнів молодшої та середньої школи; 
• посібник з детальними планами, а також презентації для уроків із мінної безпеки, адаптовані для початкової та середньої школи.

Всі матеріали доступні для завантаження на вебсайті «Все про мінну безпеку» та в бібліотеці корисних матеріалів «Спільнотека».  

Також у вересні 2023 року ЮНІСЕФ запустив 15 мобільних класів безпеки, обладнаних спеціальним устаткуванням, для проведення занять як усередині пересувного класу, так і назовні. Під час занять представники ДСНС та НПУ використовують інтерактивні інструменти та формати, розроблені ЮНІСЕФ, щоб ознайомити дітей із такими життєво важливими темами, як мінна безпека, пожежна безпека, безпека вдома, правила дорожнього руху, безпека взимку, безпека на воді, кібербезпека тощо. Мобільні класи курсують у Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Запорізькій, Полтавській, Харківській, Сумській, Київській, Житомирській, Чернігівській областях та місті Києві.

Крім того, ЮНІСЕФ спільно з Міністерством освіти і науки України розробляють практикум з мінної безпеки, щоб кожен школяр знав правила, які зберігають життя та здоров’я. Вчителям також буде доступний онлайн-курс з викладання мінної безпеки для дітей різних вікових груп.