Блакитний рюкзачок, який допоміг дочекатися школи

ЮНІСЕФ за підтримки Global Partnership for Education роздав 725 учбових наборів дошкільнятам, що живуть біля лінії розмежування в Донецькій області

UNICEF
10 Серпень 2020

Микита у свої шість років уже вміє читати по складах і рахувати до 15. Блакитноокий хлопчина разом зі старшою сестрою за час карантину, пов’язаного з епідемією Covid-19, встиг добре підготуватися до школи. Він, як і його сестра та старші брати, рахує дні до початку занять.

«Я хочу піти в перший клас, тому що там буде цікаво. І там будуть друзі», — говорить Микита, міцно притискаючи до себе шкільний рюкзак, подарований ЮНІСЕФ. З ним хлопчик 1 вересня піде на свій перший шкільний урок.

image
UNICEF

>Переглянути повний фотоальбом

Микиті та іншим дітям дошкільного віку вразливої категорії, що живуть менш як за кілометр від лінії розмежування в Донецькій області, ЮНІСЕФ за підтримки Global Partnership for Education роздав 725 учбових наборів, які складаються зі шкільного рюкзака, канцтоварів, книг для підтримки домашнього навчання під час карантину і рекомендацій із безпечної поведінки й гігієни в період пандемії.

«У мене є пластилін, фарби, фломастери, олівці. Я люблю перемальовувати тварин. Буду ними малювати», — усміхається Микита, перебираючи предмети в рюкзаку.

Найближча до лінії розмежування школа

Майбутня школа Микити — № 13 в селищі Залізне Донецької області — розташована найближче за інші до лінії розмежування на сході України.

«Микиті зараз шість років. Він народився, і в нас почалися обстріли. Виходить, що він і не бачив іншого життя. Всю весну і все літо він вдома через карантин. Йому нудно. Тому, звісно, на 1 вересня він чекає як на велике свято», — розповідає мама п'ятьох дітей Юлія, поки дітлахи розглядають книжку з яскравими картинками про правила поведінки під час пандемії COVID-19.

У Залізному військові позиції починаються через дві вулиці від будинку, в якому живе багатодітна сім’я. А у дворі, де хлопчик грається зі своїми трьома братами й сестрою, все ще чорніє дірою вирита землянка — у ній родина ховалася від обстрілів у перший рік життя Микити.

«За сусідньою вулицею для нас уже заборонена зона», — говорить старший із братів — школяр Данило.

Останніх два роки завдяки крихкому перемир'ю сім'я не користується імпровізованим укриттям, але й закопувати його поки не наважується.

«Мій середній син Єгор дуже боїться, коли стріляють. Він ховається у шафі, плаче. Микита боїться трохи менше, але теж прокидається, коли чує вночі постріли», — говорить Юля, додаючи, що у 2014 і 2015 роках їй кілька разів доводилося забирати старших сина і доньку зі шкільного сховища, де вони пересиджували обстріли.

Нові виклики

Сильні бої в селищі припинилися, але наслідки збройного конфлікту дорослі та діти у Залізному продовжують відчувати на собі й досі. Чоловік Юлі втратив постійну роботу на місцевій шахті, яка була закрита через військові дій. Тепер чоловік змушений їздити на заробітки в інше місто, поки Юля виховує дітей і дає лад великому домашньому господарству.

«Ми раніше могли щось планувати, купувати, відкладати на відпочинок. А зараз навіть складно зібрати дітей до садка й школи», — зізнається багатодітна мати, додаючи, що учбовий набір від ЮНІСЕФ став для її сім'ї великою допомогою.

image
UNICEF

>Переглянути повний фотоальбом

Подружжю довелося відкласти ремонт постраждалої від обстрілу частини будинку, тому що вони збирають гроші на новий планшет. Цієї осені в родині Євдокимових буде вже четверо школярів, тож єдиного домашнього комп'ютера для виконання завдань уже не вистачатиме.

«Карантин став для нас випробуванням. Діти займалися вдома по черзі», — розповідає жінка.

Старша сестра Микити, 11-річна Таня, крім виконання свого домашнього завдання, встигає на канікулах ще й займатися з молодшим братом — читає йому книжки вголос та робить із ним вироби з паперу. «Йому цікаво, коли ми граємо у школу, — усміхається Таня. — Він дуже добре запам'ятовує букви та цифри, якщо його хвалити».

Найбільше Таня, Микита і їхні брати хочуть поїхати на відпочинок усією сім'єю. Вони мріють коли-небудь побачити море. Але поки батьки не можуть втілити цю їхню мрію і чекають, що восени школа зробить життя дітей цікавішим і наповненим подіями

image
UNICEF

>Переглянути повний фотоальбом

«Ми всі дуже сподіваємся, що епідемія COVID-19 не завадить дітям навчатися в цьому році. Гуляти в селищі небезпечно, а сидіти постійно вдома їм важко», — говорить Юля, обіймаючи молодших синів.

Піти в школу, щоб повернутися у садочок

У сусідньому селищі Північне шестирічна Маша теж не може дочекатися, коли вже можна буде одягнути на плечі свій рюкзак і разом зі старшими сестрами піти до школи. Але в Маші свої причини чекати початку занять. «Я дуже люблю свій садочок. Хочу туди повернутися. Я хочу закінчити школу й вивчитися на вихователя, щоб працювати у моєму садочку», — розповідає Маша, тримаючи на руках рудого кота.

image
UNICEF

>Переглянути повний фотоальбом

Маша і три її сестри всю весну і все літо залишалися з мамою в їхній квартирі в прифронтовому селищі. Через заклеєне плівкою від обстрілів вікно спальні вони під час карантину спілкувалися з подружками, які живуть у багатоповерховому будинку навпроти.

«Ми залізали на підвіконня і махали через вікно подружкам», — усміхається Маша.

Народження веселої і товариської дівчинки збіглося з початком збройного конфлікту на сході України. Мама Маші, Оксана, нарікає, що дитинство її дівчаток проходить у складних умовах, а обстріли майже кожного вечора для Маші та її сестер стали вже звичним фоном.

«У нас постійно стріляють навіть зараз. Роботи через війну немає. Мені доводиться прибирати під'їзди. Хочеться дати дітям щось хороше, радувати їх, адже я їх сильно люблю. Але жити тут нам дуже складно», — зізнається Оксана.

Жінка перешила старі речі старших дочок, щоб найменшій Маші було в чому ходити до школи. А рюкзак від ЮНІСЕФ, призначений для підготовки дошкільнят під час карантину, став для дівчинки справжнім подарунком до першого її навчального року. «Ми дуже зраділи, коли отримали рюкзак. Там є все, що потрібно для навчання. Я б це не змогла купити», — говорить одинока матір чотирьох дівчат.

image
UNICEF

>Переглянути повний фотоальбом

А сама Маша просто щаслива, що в неї тепер, як і у старших сестер і подруг, є рюкзак, а тому вона майже доросла. «Скоро я піду до школи з подругами з нашого двору, — не приховує радості дівчинка. — Там буде весело».

Щоб допомогти дітям продовжити навчання, навіть  під  час пандемії COVID-19,  Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ)  підтримує Міністерство освіти і науки України у створенні можливостей для навчання вдома, забезпеченні дітей розвиваючими та навчальними  матеріалами, а також допомагає батькам та вчителям у доступі до ресурсів та інформації під час карантину.  Крім того, ЮНІСЕФ підтримує Міністерство у забезпеченні усіх належних заходів безпеки у закладах освіти, зокрема у школах та садочках, а також в усіх пунктах тестування ЗНО через надання засобів дезінфікації для обробки поверхонь, безконтактних термометрів, ізоляційних медичних халатів для лікарів та інформаційних матеріалів.

image
UNICEF