“Я допомагаю дітям, а вони - мені”
Тетяна зі Словʼянська волонтерить, щоб допомагати родинам та дітям, що були змушені залишити свої домівки через війну в Україні.
- Доступно:
- Українська
- English
“Там, де були мої найяскравіші спогади дитинства, тепер вирва від бомби” - так 23-річна Тетяна Гаценко розповідає про стадіон неподалік рідного Словʼянська. Там дівчина займалася гімнастикою, коли була дитиною. І саме там зародилась любов до здоровʼя. Тетяна перенесла це і в професійну діяльність - стала реабілітологом, аби робити здоровішими інших.
“Я дуже люблю свою роботу. Чи любила. Шпиталь, де я працювала, теж зараз повністю зруйнований”
Війна відібрала у Тетяни звичне життя, та не забрала бажання допомагати іншим. 24 лютого дівчина прокинулась від звуку вибухів. Для евакуації речі вже були зібрані, але Тетяна вирішила залишитися. Вже наступного дня дівчина допомагала виїжджати людям із найбільш небезпечних регіонів.
“Я не могла просто сидіти вдома. Тож зібралася та пішла на вокзал”, - пояснює Тетяна.
У перші дні війни Словʼянськ став перевальним пунктом. Сюди евакуювали людей з регіонів, де вже розпочалися активні бойові дії. Тетяна допомагала тим, хто втратив усе. Наприкінці лютого в Україні ще вирувала зима. Люди тікали від війни без речей, легко одягнені, деякі просто в піжамах.
“На вокзалі було дуже багато людей. Як згадую, то досі чую той жахливий крик і плач дітей. Прибулим у Словʼянськ, ми давали тимчасове житло, годували та одягали”, - згадує Тетяна.
Зі Словʼянська люди вирушали далі, у більш безпечні регіони України. Оскільки місто знаходиться близько до зони бойових дій, там швидко спорожніли прилавки магазинів, люди не могли дістати базові речі та продукти. Тож команда Тетяни з ГО “Теплиця” за підтримки ЮНІСЕФ почали роздавати гуманітарну допомогу найбільш вразливим групам населення: внутрішньо переміщеним особам, багатодітним сім'ям, дітям з інвалідністю та родинам, які залишилися у Словʼянську та прилеглих населених пунктах.
“Ми роздавали гуманітарні набори: вологі серветки, памперси, воду, а також крупи, консерви та енергетичні батончики. Переважно те, що можна взяти в підвал і не потрібно готувати”
Команда враховувала, що в місті протягом довгого часу може не бути світла, газу чи води. Загалом, гуманітарну підтримку надали близько 900 родинам. У квітні обстріли східних регіонів України почастішали. Тетяна з командою усе ж вирішила евакуюватися у більш безпечне місце, аби мати можливість і надалі допомагати людям.
ГО “Теплиця” майже у повному складі переїхала до Львівської області. Однак, навіть на відстані продовжує забезпечувати родини у Словʼянську гуманітарними наборами.
На місці ж, у Дрогобичі, в межах проєкту “Спільно. Точка зустрічі” Тетяна з командою організовує дозвілля для дітей, яким довелося покинути рідні домівки.
“Я допомагаю дітям, а вони - мені. Коли щось роблю, то стає легше. Я не можу опустити руки, коли знаю, що в моєму місті гинуть люди”
Дівчина з командою приїжджає у поселення для внутрішньо переміщених родин і влаштовує для дітей ціле свято. Разом вони їздять на екскурсії, у гори та в розважальні парки. “Для багатьох святом було вже те, що ми їхали на великому автобусі”, - розповідає Тетяна. Також команда організовувала кілька таборів для дітей.
“У нас кожен день різний, багато розваг на командотворення. Ми проводимо табори з ВПО і місцевими дітьми, аби вони знайшли спільну мову, щоб, коли підуть у школу, їм було легше. Ми розписували торбинки, будували країну мрій - розмальовували великі картонні будинки. Головне - це посмішки дітей. Ми хочемо, щоб діти бачили більше та мали ширший кругозір”, - говорить Тетяна.
