Як вчителям підтримувати учнів, коли ті повернуться до школи?

Поради вчителям, як вести обнадійливі бесіди з учнями

ЮНІСЕФ – Регіональний офіс ЮНІСЕФ у Європі та Центральній Азії
Вчителька працює з учнем
UNICEF Armenia/2021/Grigoryan
06 Жовтень 2021

Дітям подобається щоденна рутина — прокидатися, снідати, відвідувати школу та гратися з друзями. Але пандемія COVID-19 порушила звичний уклад життя. А найбільшим потрясінням стало закриття шкіл. Повернення до школи важливе, тому що безпосереднє відвідування освітнього закладу сприяє академічній успішності, кращому фізичному здоров’ю, правильному харчуванню, а також соціально-емоційному розвитку дітей. Дітям необхідне спілкування з вами, іншими вчителями та однолітками. Повернувшись до школи після кількох місяців, ваші учні, найімовірніше, захочуть поставити вам багато запитань.

Оберіть правильний підхід до розмови зі своїми учнями, візьміть до уваги їхні занепокоєння та дайте чесні відповіді на їхні запитання — це допоможе їм впоратися з невизначеністю і підбадьорить їх. Так до них повернеться відчуття «нормальності», хоч і в іншому вигляді. Ви, вчитель, відіграєте важливу роль у навчанні дитини, її добробуті та розвитку.

До вашої уваги кілька порад, як ви можете поговорити зі своїми учнями про COVID-19, коли школи відкриються знову.

Будьте хорошими слухачами

Створіть відкрите та сприятливе середовище, у якому учні можуть сміливо ставити будь-які запитання. Уважно вислуховуйте їх та відповідайте чесно. Якщо ви не знаєте відповіді, краще про це відверто сказати.

Молодшим школярам у дошкільних закладах та початкових школах можна запропонувати висловити свої емоції знайомим способом — намалювати, зіграти чи вчинити якусь дію. Дайте просту підказку — наприклад, запропонуйте дітям подумати про їхні почуття, а потім намалювати їх або скласти про них розповідь чи пісню. Обов’язково виділіть достатньо часу та знайдіть відповідне місце, щоб діти могли висловитися. Довільна та скерована гра може допомогти дітям висловитися набагато краще, ніж більш структуровані форми гри. Коли ви слухатимете те, що говорять діти під час творчості та гри з реквізитом, ви можете зробити важливі висновки про емоції, які вони переживають, але не обов’язково розповідають вам про них.

До спілкування з учнями-підлітками можна застосувати інший підхід. Запропонуйте їм поговорити — розпитайте їх про те, що вони чують у школі чи бачать по телевізору або що з’являється у стрічках соціальних мереж, якими вони користуються. Учні можуть ставити одні й ті ж запитання знову і знову, але будьте терплячими та не втомлюйтеся пояснювати повторно. Якщо ви уважно слухатимете дітей, вони переконаються, що їхні думки справді важливі та будуть відвертими. В учнів можуть бути змішані почуття, а іноді їм захочеться зняти тягар з грудей. Зверніть увагу на мову їхнього тіла, міміку та слова, які вони вживають, — це допоможе зрозуміти ситуацію, у якій вони перебувають.

Пам’ятайте, що обговорення пандемії у класі не повинно займати багато часу, але переконайтеся, що учні висловилися та отримали належну підтримку. Деякі учні можуть демонструвати байдужість або відчувати дискомфорт під час обговорення теми. Змінюйте типи спілкування та запропонуйте учням різні способи обговорення цього питання — так ви краще задовольните різноманітні комунікативні та емоційні потреби учнів. Поміркуйте про зустрічі в невеликих групах або сам на сам. Створіть обліковий журнал, у якому учні можуть написати вам те, що хотіли б розповісти, але не готові озвучувати на уроці. Ще можна запропонувати учням поділитися своїми почуттями в невеликих групах однолітків і призначити «секретаря» або «репортера» для обміну письмовими чи усними «конспектами» розмови без зазначення імен однокласників.

Дівчинка малює на творчому уроці.

Використовуйте мову відповідно до віку, щоб донести до них інформацію

Ви краще за всіх знаєте своїх учнів і вмієте з ними спілкуватися. Для 6-річної дитини ви будете використовувати один спосіб спілкування та навчання, тоді як для 16-річного підлітка — зовсім інший. Під час обміну інформацією важливо переконатися, що мова та пояснення адаптовані до їхнього віку, рівня розвитку, розуміння теми та потреб у спілкуванні. Повідомляйте факти та з обнадійливою інтонацією нагадуйте дітям, що дорослі працюють над розв’язання цієї проблеми. Невтомно розповідайте дітям про заходи, яких вони можуть вжити, щоб захистити себе.

Дошкільні заклади

Розмовляйте простою мовою. Ви можете сказати: «Існує крихітний збудник інфекції, через який люди хворіють. Найкращий спосіб убезпечити себе від хвороб — мити руки з милом або використовувати дезінфікуючий засіб для рук. Лікарі кажуть, що можна співати пісню, поки ми це робимо». Ви можете допомогти їм зробити вибір на користь здорового способу життя та дотримання гігієни. Відповідайте чесно й чітко на запитання дітей, намагайтеся формулювати відповіді у позитивному ключі.

Ви також можете використовувати наочні матеріали, малюнки та мультфільми для роз’яснення, а також рольові ігри для моделювання, відпрацювання та закріплення правил здорової поведінки. Вводячи нові поняття чи терміни, пов'язані з пандемією, поясніть їх дітям  простими словами. Ось кілька прикладів:

  • «Фізична дистанція»: попросіть учнів витягнути руки, щоб продемонструвати, що таке безпечна відстань між ними.
  • «Карантин»: якщо в когось є якесь заразне захворювання, таке як, наприклад, COVID-19, краще сидіти вдома, обмежити контакти з іншими людьми, щоб захистити їх від зараження хворобою.
  • «Гібридне навчання»: вони можуть приходити до класу та навчатися разом зі своїми друзями, але іноді їм потрібно вчитися вдома за допомогою своїх розумних пристроїв, таких як ноутбуки, планшети тощо.

Початкова школа

Попросіть учнів розповісти вам все, що вони чули про COVID-19 і про їхні почуття. Ви можете запитати: «Чи є у тебе запитання про новий вірус, який поширюється?» або «Чи знаєш ти, як захистити себе в належний спосіб?» Отримані відповіді покажуть, наскільки добре діти обізнані з інформацією про вірус і про те, як захистити себе. До того ж так ви зможете виявити, чи отримують вони неправдиву інформацію.

Дайте їм можливість поставити запитання вам. І якщо ви не знаєте на них відповіді, шукайте інформацію в надійних джерелах, таких як сайти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та ЮНІСЕФ, а також на місцевих сайтах системи громадського здоров’я. Якщо учні занепокоєні або схвильовані, переконайте їх у тому, що школа докладе всіх зусиль для забезпечення їхньої безпеки. Намагайтеся виявити ознаки підвищеного неспокою або депресії, такі як збудливість, напруженість або нервовість, песимістичне ставлення, проблеми з концентрацією уваги, почуття провини, сон у класі, постійний сум або тривога. Якщо ви помітили в учнях якісь із цих ознак, поговоріть зі шкільним консультантом, психологом чи іншим фахівцем з питань психічного здоров’я про відповідні заходи для підтримки цих учнів.

Середня школа

Приділіть увагу почуттям своїх учнів, вислухайте їхні запитання, виділіть час, щоб уточнити їх і запропонувати підтримку. Запевніть дітей, що школа, вчителі та інші дорослі роблять усе можливе, щоб їх захистити. Діти швидше за все отримують багато інформації — з розмов батьків, телевізора або в соціальних мережах. Деякі з цих даних можуть бути неточними. Можливо, вони натрапили на інформацію про дискримінацію якоїсь групи людей, місця чи нації. Можливо, вони не все знають про те, як поширюється COVID-19, стикалися з чутками або бояться заразитися. Визнайте причину їхнього занепокоєння та проясніть будь-яке непорозуміння. Попросіть їх поділитися почутим і допоможіть розбити цю інформацію на більш зрозумілі частини. Скористайтеся можливістю та допоможіть їм оцінити точність того, що вони чують. Заохочуйте їх дізнатися більше про COVID-19 та обговоріть важливість отримання інформації з надійних джерел. Ви можете запропонувати учням виконати прості завдання — наприклад, підготувати плакат про моделі поведінки під час пандемії COVID-19 для протидії хворобі.

Уроки медіаграмотності підвищують здатність учнів визначати різні типи засобів масової інформації та критично аналізувати різноманітні повідомлення в медіа. Це допомагає їм розпізнавати недостовірну інформацію та дезінформацію, ставати ефективними комунікаторами та активними громадянами. Ви можете допомогти їм зробити прості кроки під час навігації в інтернеті.

  • Оцініть джерело інформації. Навіть якщо інформація надходить від друзів та рідних, важливо перевірити першоджерело. Зображення та відео також необхідно перевіряти на їхню справжність. Деякі зображення вириваються з початкового контексту, щоб передати проілюструвати зовсім інше повідомлення. Зображення можна перевірити за допомогою інструментів зворотного пошуку зображення, наданих Google та TinEye.
  • Не читайте винятково заголовки, оскільки вони можуть бути навмисно сенсаційними або провокаційними, щоб отримати велику кількість кліків.
  • Перевіряйте дату. Іноді ми стикаємося зі статтями та історіями, які здаються фактичними та актуальними, але насправді вони застарілі.
  • Перевірте матеріали на упередженість та емоційність. Коли історії, зображення чи все, що ми читаємо чи бачимо, викликає у нас гнів, шок, нам слід усе ще раз перевірити. Крім того, ми повинні пам’ятати, що наші відчуття не обов'язково пов'язані з правдивістю прочитаного або відповідністю нашим  думкам чи очікуванням. Двічі подумати, перш ніж поширити інформацію — це завжди найкращий варіант поведінки, який допоможе уникнути розповсюдження фейкових новин.
  • Звертайтеся до факт-чекингу та надійних джерел. Визнайте, що в інтернет-просторі циркулюють кілька міфів, які вже розвінчані. Звернення до факт-чекерів та надійних джерел інформації, таких як ЮНІСЕФ та ВООЗ, може бути хорошим способом відшукати істину.
Вчитель говорить з учнем.

Спілкуйтеся з батьками/опікунами

Батьки та опікуни є важливою ланкою між дітьми та школою. Вони відіграли активну роль у забезпеченні безперервності навчання дітей, коли школи були закриті, і вони можуть надати цінну інформацію, поділившись власною думкою та думкою дітей. Постійний діалог із батьками може допомогти вам зрозуміти навчальні потреби учнів та їхнє домашнє середовище, що позитивно позначиться на подальшій підготовці до спілкування з учнями та допоможе їм досягти успіхів у навчанні. Відкрите та чесне спілкування з батьками та опікунами формує довіру та сприяє міцним відносинам у довгостроковій перспективі, а також допомагає дітям отримати корисний навчальний досвід.

Знання про батьків ваших учнів — хто вони, чим займаються і як вони хотіли б узяти участь у навчанні своєї дитини — допомагають побудувати міцні стосунки з ними, а також під час складних розмов, коли, наприклад, потрібно обговорити незадовільну поведінку або погану успішність у навчанні їхніх дітей.

  • Підготуйтеся до розмови, записавши основні тези того, що ви хочете сказати, та продумайте запитання.
  • Розпочніть розмову з позитивних відгуків про учня.
  • Будьте чіткими, конкретними та ввічливими.
  • Поясніть кроки, які ви вже зробили для розв’язання проблеми.
  • Попросіть їх прокоментувати та вислухайте, що вони скажуть. Ви можете дізнатися щось нове про свого учня або побачити ситуацію під іншим кутом зору.
  • Скеровуйте розмову, даючи зрозуміти, що ви не звинувачуєте їх. Зосередьтесь на спільному пошуку рішень.
  • Не забудьте висловити хоча б один конкретний комплімент учневі.

 

Діліться науково обґрунтованими фактами з надійних джерел

Поширення точної інформації та науково обґрунтованих фактів про COVID-19 допоможе зменшити побоювання та тривоги учнів щодо хвороби та підтримає їх здатність долати будь-які другорядні проблеми у їхньому житті. Дайте чітке та делікатне пояснення того, що відбувається, особливо якщо учень погано обізнаний про пандемію.

Будь-які розмови завжди повинні враховувати конкретні потреби дітей, вказівки, надані вашою школою та/або органами державної влади, і базуватися на даних з авторитетних джерел, таких як ЮНІСЕФ та ВООЗ.