Як батьки розвивають громади. Про маму чотирьох прийомних дітей і ГО в Сіверську

Галина Хомченко живе в Дружківці, що на Донеччині. Вона – мама 6 дітей: 4 прийомних, які живуть в її сім'ї вже 9 років, і двох біологічних. Діти, яких взяли в родину, були у дуже складному стані, вони пережили втрату рідної мами. 

Оскільки жінці бракувало знань, вона почала вивчати різні системи, напрямки, програми в психології, щоби витягнути дітей із кризи. І за 5 років побачила величезний результат.

“Світлана стала старостою класу, почала співати, її запросили бути солісткою Дніпропетровського хору, Макс потрапив у збірну з волейболу, Алекс займає призові місця у конкурсах бальних танців...”, – пишається Галина.  

До Галини почали звертатися батьки з прийомних сімей, запитуючи, як у дітей стався такий прогрес. А Галина з чоловіком розповідали. Згодом організувалася група з 12 людей. Далі їх стало 32, пара отримала дозвіл викладати й створила громадську організацію “Майора”. 

Галина каже, що батькам просто необхідно об'єднуватися. Секрет один: любити людей і мати бажання.

“Один в полі не воїн. А коли ви стукаєте у двері влади асоціацією, групою, організацією, громадою, то відношення стає інакшим. А коли люди бачать результат і це бачить влада, то спрацьовує синергія – відбувається подвійний удар”.

Коли ЮНІСЕФ “прийшов” у Дружківку із проектом з розвитку соціальних послуг “Спільно”, експерти побачили потенціал у Галині та її ГО. Допомогли налагодити співпрацю між місцевою радою та громадською організацією.

“Одна з наших вимог до громади була обов'язково ввести в робочу групу наявні ГО. Найбільш активною була саме “Майора”, – розповідає експертка проєкту “Спільно”, керівниця навчальних програм БО “Надія і житло для дітей” Ольга Мороз.

Під час реалізації проєкту виявилося, що в ГО “Майора” є кандидати на створення прийомних сімей і патронатної сім'ї. А релігійна громада Дружківки за підтримки ГО, яка допомагала контактувати з владою, підготували 7 квартир, відремонтували і передали для функціонування патронатної сім'ї, прийомної сім'ї і дитячого будинку сімейного типу. 

Під час пандемії більше 100 дітей повернули в сім’ї з інтернатних закладів. Місцевий центр соціальних служб, який мав 3 працівника й шалене навантаження, не зміг би працювати з сім'ями. Тоді Служба у справах дітей звернулася до очільниці ГО з клопотанням, аби вони допомогли найбільш вразливим родинам. “Майора” розвозила гарячі обіди, допомагала дітям освоювати навчальну програму, проводила заняття на свіжому повітрі. 

“Були навіть такі випадки, коли очільниця Галина і її працівники шукали ресурси, людей і робили опалення в будинку. Був березень, дітей повернули додому, а опалення не було”.

Завдяки співпраці ГО, міста, служби у справах дітей, ІРЦ, Центру соціальних служб 43 сім'ї перевели своїх дітей на навчання у звичайні школи Дружківки й не повернули в інтернати. Це один із найвищих показників в Україні по кількості дітей, яких змогли під час карантину залишити у своїх родинах.

“Завдяки тому, що ввели ГО в робочу групу й вона навчалася з нами й працівниками міської ради, ми посилили взаємозв'язок у громаді. А для фінансового відділу, управління соцзахисту сталися відкриття, якого рівня спеціалісти мають працювати в цій сфері, що це дуже відповідальна й складна робота. Тепер у них потрійна взаємодія: організація, міська влада, сім'я”, – каже Ольга Мороз.

Як у Сіверській громаді створили ГО й допомагають дітям

У Сіверську проєкт “СПІЛЬНО” допоміг посилити спроможність батьків. Голова правління ГО “Соціальна синергія” і проєктна координаторка у Сіверській і Соледарській громадах Маріанна Онуфрик каже, що одна з найбільших проблем проєктів у тому, що коли вони завершуються, результати скасовуються або громада продовжує працювати так, як працювала до цього.

“Можна навчити спеціалістів, але вони мають звичку звільнятися, влаштовуватися на іншу роботу чи переїжджати. Можна зробити ремонт приміщення, втім його використовуватимуть під інші потреби. Так само змінюється влада. Одне керівництво громади хоче щось змінювати, а інше не підтримує. Аби цього не було, треба, щоби на послуги був постійний запит громади”, – говорить фахівчиня. 

Власне, найстабільнішим і найнадійнішим запитом, який може бути в громаді, Маріанна називає батьків. Вони, говорить Маріанна, справді зацікавлені, щоби зміни відбувалися. Наприклад, в Сіверську спочатку створили ініціативну групу, в яку входили фахівці ІРЦ і батьки вихованців. Робили це, бо розуміли, що одна людина може мало змінити й досягти. 

“Згодом, аби приносити більше користі дітям і громаді, вирішили зареєструвати громадську організацію “Агенція суспільних ініціатив”. На прикладі ГО “Соціальна синергія”, яка консультувала нас у проєкті “Спільно”, побачили, що такі ГО працюють і змінюють. Одна справа – дивитися в новинах, а інша – поспілкуватися з людьми, які починали, як ми. Наші тренери переконали нас, що ми зможемо”, – ділиться Світлана Колеснікова, очільниця ІРЦ в Сіверську й ініціаторка створення батьківської ГО.

Спочатку в “Агенції суспільних ініціатив” було 4 члени, нині їх – 7. Є й такі, які допомагають, але не вступають в ГО. Організація надає й розширює соціальні послуги в громаді, впроваджує інклюзивну освіту, допомагає сім'ям, які виховують дітей з інвалідністю і які перебувають в складних життєвих обставинах, надає консультативну допомогу, інформує мешканців громади про можливості, адвокатує, переконує батьків і допомагає їм перевести дітей з інтернатів на навчання за місцем проживання.

“Коли ми організовувалися, ІРЦ відвідувала дівчинка з інвалідністю, яка мала навчатися на індивідуальній формі навчання. Ми з її активною й небайдужою мамою доклали зусиль і відкрили в Сіверську перший інклюзивний клас. Нині дівчина соціалізована, закінчила другий клас, всі задоволені”.

Згодом відкрили ще 3 інклюзивні групи в дитячих садочках і 3 інклюзивні класи. Наступного навчального року планують відкрити ще кілька. До того ж з допомогою ГО інклюзивний клас відкрили у сусідній громаді. А ще перемогли в проєкті від БФ “Посмішка дитини” й створила сенсорну кімнату. А за “Бюджетом участі” отримали 218 тисяч гривень на облаштування спортивного й ігрового майданчика. 

“У нас вже є історія, на нас дивляться з повагою. Ми стали активніші й більш впевнені, до нас прислухалася місцева влада. А головне – можемо допомогти дітям з інвалідністю і їхнім батькам”, – пояснює Світлана

Світлана радить почати з пошуку однодумців, не боятися, продумати всі стратегії і шляхи, з якими хочете працювати. У планах ГО залучити небайдужих мешканців до співпраці, працювати з культурою, спортом, освітою, медициною в громаді. 

Зміст роботи з батьками й створення ініціативних груп такий: 

• Допомогти батькам зрозуміти, яку вони мають силу і на що мають право, показати, що вони – запорука того, що в громаді буде щось змінюватися на краще;
• Надати їм інструменти й знання, як і чому треба об'єднуватися в ГО;
• Пояснити, якими нормативно-правовими актами батьки можуть користуватися, як правильно і з ким варто говорити на ці теми, хто ухвалює рішення;
• Розповісти, на що мають право їхні діти. 

“Коли одна мама чи один батько приходить до очільника громади й каже: “В мене є така-то проблема, треба така-то послуга”, то виглядає так, що це треба тільки цій людині. Інша справа – коли приходить об'єднання батьків або спеціалізована ГО. Це представництво кількох людей, сімей, які претендують на одне й те саме. А ще краще, коли є спілка громадських організацій. Це сила, з якою неможливо не рахуватися”, – каже Маріанна.

Що треба спільнотам батьків, аби організуватися в ГО, і як вони допомагають всім жителям громади

За словами Маріанни, головне – бажання. Однак треба провести загальні збори та написати протокол , укласти статут і зареєструвати організацію, також буває спротив на місцевому рівні. Тому радить долучити юриста, який допомагатиме організації.

А ще необхідна підтримка місцевої влади. Найважливіше досягнення у громадах, з якими працювала Маріанна: місцева влада ухвалила цільові програми на 3 роки і передбачила в бюджеті фінансування на послуги, які створили у проєкті “Спільно”. 

“Батьки дітей з інвалідністю часто стають найкращими адвокатами прав своїх дітей. - говорить Наіра Аветісян, Керівниця Програми захисту дітей ЮНІСЕФ. - Інколи вони краще за спеціалістів знають про потреби і сильні сторони своїх дітей. Тому створення груп підтримки батьків, спільнот, які можуть боротись за реалізацію і захист прав дітей з інвалідністю, має стати частиною програм мобілізації і посилення спроможності громад. Переконатись в тому, що ці батьки залучені до процесу прийняття рішень, - це необхідність”. 

Ольга Мороз пояснює, що розвиток послуг і батьківського руху корисний для всіх, бо:

• Профілактичні послуги допомагають всім. 

“Наприклад, ми з Центром соціальних служб в Дружківці обговорювали запуск курсів для молодих батьків при пологових будинках або жіночих консультаціях. Це – для всіх. Йдеться про профілактику відмов від немовлят і насильства”, – говорить Ольга.

А консультацію може отримати будь-яка людина безкоштовно й в будь-якого надавача соціальних послуг. Наприклад, про те, що стосується допомоги, отримання виплат. 

• Об'єднання батьків здатні рухати будь-які ініціативи. Йдеться про облаштування міста загалом, ігрові майданчики, розвиток послуг для дітей. Дружківка, наприклад, закуповує абонементи в приватний басейн для дітей з інвалідністю.
• В успішній громаді – успішні громадяни. І в такій громаді більш комфортно жити.
• Мешканці громади, в якій функціонують ГО й розвиваються соціальні послуги,  мають гарантії: якщо опиняться у складній ситуації, їм допоможуть.