Випускний, що ніколи не відбудеться

Про святкові бали в школі селища Піски на сході України нагадують лише автографи старшокласників, що залишили їх до початку збойного конфлікту

ЮНІСЕФ
30 Червень 2021

На цегляній розмальованій кольоровими буквами стіні школи в Пісках ніколи не з'явиться напис "Випуск-2021". На місці, де старшокласники залишали свої імена і роки закінчення школи, сьогодні чорніє величезна діра від потрапляння танкового снаряда. Крізь неї видно руїни приміщень, у яких сім років тому вчилися, сміялися, засмучувалися й заводили дружбу сотні дітей.

Стіна школи у Пісках
UNICEF

«Коли я згадую свою школу в Пісках, бачу, як щоранку піднімаюся сходами і заходжу до свого класу. У вікна кабінету заглядають зелені берези. Це було дуже красиво», — Люба на кілька секунд заплющує очі. Нещодавно в дівчини мав би бути шкільний випускний.

Люба
UNICEF

У її пам'яті школа, куди вона пішла в перший клас і де провчилася п'ять років, усе ще залита сонячним світлом і наповнена дитячим сміхом. В дійсності ця будівля в селищі Піски, розташованому поблизу лінії розмежування на сході України, сьогодні практично знищена обстрілами. Бетонні перекриття обвалилися, дерев'яні меблі вигоріли вщент, підлога вкрита битим склом. Поруч із набряклими від дощу та снігу підручниками лежать хвостовики від снарядів і порожні гільзи.

image
UNICEF

І тільки берези, які так любила Люба, все ще ростуть у внутрішньому дворі школи. У їхньому затінку встановлено хрест. Тут у 2014 і 2015 роках загинуло кілька людей.

«Наше життя дуже змінилася, коли почалася війна. Це був переломний момент. Те місце, де я жила і навчалася, яке я любила, я більше відвідати не можу», — 18-річна дівчина дивиться на своєму планшеті зняті в Пісках свіжі фото і відео, на яких видно нинішній стан школи, і намагається впоратися з емоціями. «Тепер там важко все впізнати. Я навіть не уявляла, що там зараз настільки все погано», — часто повторює Люба, перемотуючи відео з кадрами понівечених класів і зруйнованих сходових маршів.

Як і більшість жителів Пісків, сім'я Люби залишила населений пункт, щойно розпочався збройний конфлікт на сході України. З 2014 по 2016 роки селище потрапляло під нищівні артилерійські обстріли. Сьогодні в Пісках 95% житлових будинків серйозно пошкоджені. Школа, церква, інститут — все стоїть у руїнах. Тут відсутнє постійне водо- та газопостачання, більше немає ні пошти, ні магазину. В Піски більше не їздять автобуси. А якби і їздили, були б без пасажирів.

«Це дуже важко. Ми втратили будинок, я втратила школу...» — говорить Люба, зупиняючись на половині фрази. Спогади про обстріл рідного дому для неї болючі. У Пісках дівчина не була вже сім років.

Через мінну небезпеку й загрози обстрілу селище закрите для мирних жителів. Сьогодні в Пісках живуть усього 13 осіб, в основному люди похилого віку — ті, кому нема куди виїжджати. До війни це було досить розвинене селище на околиці Донецька з населенням понад 2 тисячі осіб.

Люба показує свої дитячі фото. На них серйозна зеленоока дівчинка з білими бантами стоїть серед однокласників на порозі школи. Через п'ять років ця будівля зміниться до невпізнаваності.

image
UNICEF

«Спочатку я не розуміла, що сталося, коли батьки сказали мені, що в мене не буде в п'ятому класі випускного. Але коли я почула постріли, то все зрозуміла. Так що випускного в цій школі в мене так і не було», — розповідає дівчина, яка від початку збройного конфлікту змінила дві школи.

Зараз Люба навчається в коледжі, надалі планує вступати до університету, щоб стати економістом. Але іноді вона думає, що її життя могла б скластися інакше, якби Піски і прилеглий до селища Донецький аеропорт не стали однією з гарячих точок на сході України.

«Моя перша вчителька була для мене прикладом. І я хотіла теж стати вчителем, як вона. Але потім усе змінилося», — згадує дівчина. Її дитячу мрію стерли з пам’яті дорослі проблеми, пов’язані з переїздом сім'ї і пошуками нової домівки. Проте Люба підтримує зв'язок із колишніми вчителями в соцмережах, обмінюючись фото і спогадами з мирного й безтурботного минулого життя.

image
UNICEF

Один із таких яскравих спогадів — про те, як Люба йшла до бібліотеки довгим коридором, стіни якого були ілюстровані сценами з казки «Троє поросят». Їх намалювали якраз тоді, коли дівчинка пішла до першого класу.

Сьогодні обриси поросят ледь видно на потрісканій і посіченій осколками стіні. «Порядок у будинку не тільки для краси, а й для безпеки» — все, що залишилося від напису на ній. Схоже, злий вовк все ж таки зруйнував усі три будинки з казки. Але Люба продовжує вірити у світле майбутнє своєї школи.

image
UNICEF

«Сподіваюся, що цю школу відбудують і туди підуть дітки — такі ж, якими були ми. Що там будуть зворушливі перші дзвінки і випускні, — ділиться мріями Люба, вперше усміхаючись після перегляду фото і відео. — Це хороша школа, і вона має працювати».

За даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), понад 750 шкіл і дитячих садків були пошкоджені або зруйновані з початку бойових дій на сході України. Багато інших закладів освіти були змушені зупиняти навчальний процес через посилення атак. 

Майже 400 тисяч дітей ходять до шкіл, розташованих поблизу лінії розмежування, де обстріли та надзвичайне забруднення мінами загрожують їхньому життю та добробуту.

Протягом минулих трьох років було зареєстровано щонайменше 118 атак на школи; п’ять із них трапилися цього року.

Рюкзак на парті у зруйновані школі
UNICEF