«Ми не зупинилися»
Як змінилася діяльність організацій батьків дітей з інвалідністю в Україні після 24 лютого 2022 року
- Доступно:
- Українська
- English
Останній рік став величезним викликом для родин із дітьми — хтось втратив житло внаслідок ракетного обстрілу, хтось перебував в окупації та стикнувся із нестачею речей першої потреби, ще хтось мусив шукати прихисток за межами України.
Не обійшли труднощі й громадські організації батьків дітей з інвалідністю. Проте повномасштабна війна сприяла їхній згуртованості та підвищила адаптивність. Замість дитячих свят вони організовували виїзд із небезпечних районів, замість адвокації — збір і розподіл гуманітарної допомоги.
«Я дуже добре розуміла, як це — опинитися на новому місці без нічого. Одразу виникає потреба практично в усьому, навіть у елементарних речах. Тому ця частина нашої діяльності стала пріоритетною, хоча досі ми ніколи не мали справу з гуманітаркою. Я хотіла допомогти людям упоратися з цим усім».
Сама жінка з сім’єю виїхала з окупованого Херсона наприкінці квітня.
У прифронтовому Запоріжжі залишилося чимало родин, які виховують дітей з інвалідністю. Ба більше, вони продовжують адвокатувати.
«До 24 лютого в нашої організації було два основних напрями діяльності: студія соціалізації для дітей і молоді з аутизмом й адвокація раннього втручання в регіоні. Ми прагнули максимально втримати це, і нам вдалося», — розповідає Наталія Острогляд, голова ГО «Аутизм. Свідоме батьківство».
Одразу після початку масштабних бойових дій Запоріжжя стало транзитним містом. Сюди масово тікали українці з окупованих та обстрілюваних міст, зокрема сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю. Вони потребували не лише практичної допомоги — даху над головою, грошей, трансферу, — а й психологічної підтримки. Наталія гуртувала батьків — членів своєї організації для спілкування.
«Це дуже важливо, і я завжди говорю це батькам. Важливо не закриватися і не зупинятися, бо а що, зрештою, змінилося в нашому життя? Ми, як і раніше, повинні дбати про сьогодення і майбутнє наших дітей», — запевняє вона.
ГО «Особливі діти», якою керує Ірина Шульга, сфокусована на співпраці з міською владою в Одесі. Для організації важливо, щоб місцева програма «Рівність», яка спрямована на задоволення потреб дітей з інвалідністю, продовжувала діяти та отримувати належне фінансування попри воєнний стан.
«У найближчій перспективі, я вважаю, треба думати про те, як допомагати сім’ям, які виїхали, після їхнього повернення. Знаю по собі, що цей період адаптації дуже й дуже непростий»
Щоб підтримати ці та решту профільних організацій в Україні, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) і центр «Джерело» розпочали проєкт, метою якого є посилити голоси батьків для захисту прав та інтересів дітей.
Хоча війна кардинально змінила життя сімей, які виховують дітей з інвалідністю, цінності та прагнення батьків залишаються непорушними — це забезпечення комфортних умов для дітей та рівного доступу до різноманітних послуг задля їхнього розвитку.
«Але для того, щоб голос батьків звучав впевнено, їм потрібна підтримка, потрібне спілкування з іншими батьками й поради фахівців. Це все дає змогу бачити ширше, знайти нові можливості, обмінюватися досвідом і думками», — розповідає координаторка проєкту Юлія Бойко. Фахівчиня додає, що потужною силою є об’єднання батьків, бо завдяки синергії досягати поставлених цілей вдається швидше та ефективніше.
Матеріал створено в межах проєкту Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) і центру «Джерело» щодо об’єднання та підтримки організацій, які захищають права дітей із інвалідністю, дітей із особливими освітніми потребами та їхніх сімей.
Проєкт впроваджується в межах «СПІЛЬНО» — програми ЮНІСЕФ з об’єднання зусиль із урядом, місцевими органами влади, громадським сектором та бізнес-партнерами для надання мультисекторальної допомоги сім’ям із дітьми — за підтримки Партнерства ООН із захисту прав людей з інвалідністю (UNPRPD), уряду Японії, Німецької кредитної установи для відбудови (KFW).
