Психотерапія в метро: собаки рятують харківських дітей від стресу
У розташованих у метро Харкова точках «Спільно» проходять заняття з емоційної підтримки за участі собак
- Доступно:
- Українська
- English
У п'ятирічних сестер Єви та Мілани сьогодні запланована зустріч із терапевтом. Проходить вона на харківській станції метро. Їхній терапевтці дев’ять років, і звуть її Жулі. Це золотистий ретривер — одна з двох собак, які з початку повномасштабної війни допомагають дітям у Харкові долати стрес.
Жулі кладе лапу на маленьку долоньку Єви, щойно дівчинка простягає руку. На занятті, яке триває годину, дівчатка вчаться взаємодіяти з собаками, годувати їх, виконувати трюки та просто бавляться. Весь цей час на станції метро «Перемога» звучать сміх та оплески. За звуками щасливих дитячих голосів та гавкотом собак навіть не чутно, як Харковом шириться сигнал повітряної тривоги та лунають вибухи.
Заняття з каністерапії (терапії за участі собак) проходять двічі на тиждень у точках «Спільно», відкритих Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) на станціях метрополітену Харкова. Вони безкоштовні та доступні для всіх дітей. Тренерка та волонтерка Наталя та її двоє собак — ретривер Жулі та англійський сетер Петра — вже впродовж півтора року допомагають дітям отримати позитивні емоції, подолати страхи та забути про війну.
Собаки, які лікують душевні рани
Єва та Мілана — переселенки з Херсона, який зараз постійно обстрілюється. Вдома в дівчат залишилися домашні улюбленці — коти та собачка. «Песика звати Сніжок, бо він білосніжний та пухнастий, майже як Жулі», — розповідає Єва, гладячи світлу шерсть ретривера. Дівчинка дуже любить тварин та сумує за своїми тваринками. «Бачите, в мене теж є вушка, як у кішечки», — усміхається Єва. Їй мама зробила зачіску, яка нагадує котячі вушка. Поки дівчинка не має змоги повернутися із родиною додому, вона радіє кожній можливості провести час із тваринами у точці «Спільно».
Найбільше Єву захоплює, як Жулі пробігає між її ногами, виконуючи вправу «Вісімка». Це викликає в дівчинки радісний сміх.
Собаки, які пройшли відповідні тренування з каністерапії та емоційної підтримки, навчені взаємодії з дітьми. Вони терплячі, розумні, зацікавлені у спілкуванні та активних іграх.
«Терапія — це зазвичай дуже тривалий процес. Але ці заняття — це швидкий спосіб для дитини отримати позитивні емоції, розрядку та задоволення від спілкування. Причому в безпечних умовах», — говорить Наталя, власниця та тренерка собак.
Говорячи про безпеку, Наталя має на увазі не тільки те, що її собаки не агресивні та ніколи не образять дітей, але й місце, де проводяться заняття. Точки «Спільно» у метро — одне з небагатьох місць у Харкові, де діти можуть повністю забути про війну. Під час повітряних тривог їм не потрібно переривати заняття й ігри, щоб спуститися у сховище; звуків сирен та вибухів майже не чутно під землею.
Залишайтеся в безпеці
Після нетривалого затишшя цього вересня у Харкові посилилися обстріли. Повітряна тривога звучить у місті по декілька разів на день. І кожного разу для дітей це означає стрес та пошуки безпечного місця. Минула тривожна ніч нагадала Вікторії та її семирічній доньці Аделіні день, коли почалася повномасштабна війна і їм довелося ховатися від обстрілів.
«Вночі був сильний обстріл. І сьогодні зранку знову потужні вибухи. Тож я хотіла, щоб дочка хоч якось відволіклася від цього жаху. Щоб вона побула в безпеці та розслабилася», — Вікторія зізнається, що не вагаючись вибрала заняття у точці «Спільно».
Точки «Спільно» працюють на станціях харківського метрополітену із зими минулого року. За цей час вони стали і прихистком, і місцем для ігор та навчання, а іноді і другим домом. Навіть під час обстрілів та блекауту тут завжди є світло, гарячий чай, можливість зігрітися, зарядити телефони та цікаво провести час.
Спеціалісти точки «Спільно», розташованої на станції метро «Перемога», зауважують, що дітей завжди більшає в ті дні, коли Харків опиняється під масованими обстрілами. Ось і сьогодні зелений куточок простору встиг прийняти майже сотню маленьких відвідувачів.
Вночі Аделіна не спала через часті сирени, але зараз їй вдалося впоратися з тривогою. Собаки, які по команді лягають на спину та перевертаються, поглинають всю увагу дівчинки.
«Сьогодні тут було заняття з собачками. Мені дуже-дуже сподобалося. Вони були веселі, гралися. Вони знають багато команд. І дуже лагідні. Вони мені подавали лапку», — говорить Аделіна після заняття, сидячи в куточку «Спільно» з написом «Залишайтеся в безпеці» на стіні.
«Мам, давай заведемо Жулі!»
Тренерка та власниця двох собак емоційної підтримки Наталя з перших днів повномасштабної війни в Україні залишалася в Харкові. Ховаючись із сім'єю від обстрілів у метро, вона помітила, у якому пригніченому стані перебували діти навколо. Так у неї виникла ідея влаштовувати заняття з собаками як терапію для маленьких харків’ян.
«Перше заняття було важким і для мене, і для собак. Тривали сильні обстріли, було багато наляканих дітей, і навіть повітря в метро від напруги було важким. Ми з чоловіком просто винесли після заняття собак на руках — такі вони були втомлені. Але діти приходили й дякували за те, що ми їх відволікли від війни», — поки Наталя розповідає, біля її ніг слухняно сидять Петра та Жулі.
Згодом Наталя приєдналася до роботи точок «Спільно» як волонтер і почала проводити заняття на постійній основі.
«До нас приходять різні діти: ті, які бояться собачок, ті, які мають порушення здоров’я чи розвитку. Приходять дітки, психологічно травмовані через війну. Ті, які втратили своїх тварин і сумують за ними. І для них спілкування з тваринами — це справжнє задоволення. До того ж це собаки емоційної підтримки, терплячі, вони звикли до дітей», — розповідає волонтерка.
Після її занять багато дітей, які раніше боялися собак та ніколи не підходили до них, просять у батьків завести вдома свою Жулі чи Петру. Це, за словами пані Наталі, ознака того, що каністерапія має позитивний вплив на малечу.
Тренерку діти з точки «Спільно» проводжають гуртом. Аделіна окремо прощається з собачками, гладячи їхні м’які вуха. Для дівчинки ця неділя перестала бути днем, коли Харків знову опинився під обстрілами, а стала днем, коли вона познайомилася з Жулі та Петрою.
