Уроки під бомбами
Вчителі у Лимані повертають дітей із підвалів за парти
- Доступно:
- Українська
- English
Лиман — деокуповане прифронтове місто на сході України. За рік війни тут було зруйновано 85% житлового фонду, з 19 шкіл тут пошкоджені всі, з 14 дитячих садків не залишилося жодного вцілілого. В багатьох районах міста світла не бачили понад пів року, стільки ж немає мобільного зв'язку та інтернету. І на цьому, на жаль, не все, бо обстріли тривають.
Вибухи в Лимані — повсякденний звуковий фон. У їхньому супроводі сім’ї переїздять із обстрілюваних багатоповерхівок у більш безпечний приватний сектор. Зачувши їх, діти ховаються у підвалах. Водночас декілька школярів займаються в маленькому навчальному пункті, облаштованому в розбитій школі.
У місті, де майже щодня є влучання снарядів по житлових кварталах, все ще проживають більш як 500 дітей. Місцева влада намагається відновити для них навчання бодай у якомусь форматі.
Ізоляція та підвали
Один із вцілілих кабінетів Лиманської школи облаштований для навчання одразу кількох поколінь дітей — від другокласників до випускників. Дві буржуйки, супутникова система Starlink та електрогенератор роблять маленьку кімнату затишнішою для дітей за їхні власні домівки.
Перші парти займають учні 2-5 класів. З ними по черзі працює вчителька — тут одночасно вивчають математику, українську мову та біологію. За останніми партами розмістилися старшокласники: ці займаються самостійно, вдягнувши навушники та підключившись до онлайн-уроків. Але навіть на цей маленький клас гаджетів не вистачає, тож кожного ранку вчителька віддає дітям свої ноутбук і смартфон.
Ольга Олександрівна - єдина вчителька у школі:
«Багато сімей втратили домівку, все майно, в тому числі телефони. Місто майже повністю розбите. Кожна дитина в цьому класі щось втратила. В них часто немає ані гаджетів, щоб навчатися, ані коштів, щоб їх купити»
Жінка не змогла виїхати з міста, тому що її літні родичі потребували догляду. Навчальний пункт, куди вона вийшла на роботу в листопаді 2022 року після звільнення міста, став її розрадою та надією на повернення нормального життя. Як і її учні, вона пережила голод, обстріли та гуманітарну катастрофу. Маючи спільний жахливий досвід війни, вчителька з дітьми спілкуються на рівних, як близькі друзі.
«Коли ми вирішили відновити навчання, то шукали цих дітей по підвалах, ходили по домівках, адже зв’язку не було. Ми намагалися забрати їх із ізоляції та дати хоч якийсь доступ до освіти та спілкування», — Ольга Олександрівна згадує, як діти були раді повернутися за парти після кількох місяців перебування в темних сховищах.
«За час війни діти стали іншими: вони відчули, що можуть бути підтримкою для батьків і близьких — як побутовою, так і емоційною. Я не відчуваю з ними більше вікового бар'єру», — зізнається вчителька, готуючи гарячий чай для себе та дітей.
Виборювати право на навчання
Олександру 17 років. Він мріє стати моряком, відучившись у виші в Одесі. Цього року хлопцю потрібно буде складати національний мультипредметний тест. Але останніх сім місяців він живе без світла, зв'язку та інтернету.
«Я боюся, що не зможу скласти тест нормально. Були обстріли й було так важко, що я не хочу про це навіть згадувати», — говорить Сашко, який відвідує навчальний пункт, намагаючись надолужити знання.
Школа для нього — це також єдина можливість дізнатися новини, написати друзям, які виїхали з міста, та поспілкуватися з однолітками. Проте його клас було зруйновано обстрілом.
«На моїй вулиці ще досі немає світла. Тому тут, у школі, я можу зарядити телефон від акумулятора і включатися хоча б онлайн. Але я дуже хочу повернутися до нормальної школи»
Навчальний пункт на першому поверсі школи — єдине освітлюване й опалюване приміщення у будівлі. Навіть на перервах діти не хочуть виходити в коридор із забитими дошками вікнами, де складені рештки понівечених меблів із класних кімнат.
У відповідь на запитання, чи буде колись школа відремонтована повністю, вчителька Ольга Олександрівна знизує плечима. Тут ще рано говорити про відбудову — поки що місто думає про виживання. А навчання часто переривають обстріли.
«Діти дуже дорого заплатили за розуміння цінності навчання, — зазначає вчителька. — Раніше право на навчання в них просто було — тільки бери, а зараз їм доводиться його добувати».
З 24 лютого 2022 року в місті внаслідок бойових дій постраждали 17 дітей, п’ятеро з них загинули.
