Діяти чи не діяти — це не питання
Як 16-річний Юра та 17-річний Вітя волонтерять під Харковом
- Доступно:
- Українська
- English
Більшість українців пам’ятають 23 лютого — що вони робили, як жартували та не вірили попередженням про можливу війну. Підлітки Вітя та Юра, що жили в одному з районів Харкова, на Салтівці, у гуртожитку Харківського коледжу мистецтв. У цю ніч вони не спали до другої години. В якийсь момент вони вирішили подивитись фільми про війну. Хлопці творчі, тож їм хотілося естетично осмислити свої переживання. Тоді вони і уявити не могли, що наступного ранку, ніби у тих фільмах, будуть бігти Харковом під свист ракет.
Ніби в страшному кіно
24 лютого Юра прокинувся від звуків вибухів. Розбудив хлопців на своєму поверсі. Разом з Вітею та ще одним товаришем вирішили їхати додому, до Змієва. Шляхом до метро почули свист, рефлекторно побігли, потім відчули поштовх землі, і ракета розірвалась у кілометрі від них. Далі був 5-годинний 30-кілометровий шлях на автобусі — страшенні пробки на виїзді з міста у цей день ніби розтягнули час.
Молодь Зміївщини у дії
Юра і Вітя майже однолітки: Юрі 16, Віті ледве виповнилося 17. Хлопці дружать з самого дитинства. Вони виросли у невеликому містечку Зміїв Харківської області. Разом займалися у дитячій театральній студії, потім вступили до коледжу. Вітя з 5 років грав на баяні, тому обрав музичну спеціальність, Юра пішов за театральним захопленням на актора. Але продовжували виступати разом і жили на одному поверсі гуртожитку.
Перші кілька днів після приїзду у Зміїв всі сиділи вдома, ніби заціпенілі. Потім довелося вийти: хлопці удвох здійснювали рейди по міських магазинах у пошуку хоч якихось продуктів. Так натрапили на організацію «Молодь Зміївщини», що роздавала гуманітарну допомогу. Тоді Юра і Вітя зрозуміли, що хочуть також допомагати.
У волонтерських справах
За кілька місяців вони розвантажували та роздавали гуманітарну допомогу, а відтоді, як «Молодь Зміївщини» стала співпрацювати з ЮНІСЕФ у межах проєкту «Спільно. Точка зустрічі», допомагають організовувати заходи для міських дітей і переселенців. Проєкт реалізується за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку (BMZ) через Банк розвитку KfW.
У підвальному приміщенні колишньої перукарні був створений постійний “центр” із заняттями з арттерапії, протимінної безпеки та англійської мови. Також влаштовують виїзні лекції для дітей з навколишніх сіл. Юра та Вітя майже завжди при справі: асистують лекторові та іноді застосовують артистичні таланти, щоб зібрати дітей докупи.
Хлопці помітили, як сильно змінилися діти: «Особливо вирізняються ті, хто виїхав з окупованих територій або з регіонів, де відбуваються інтенсивні бойові дії, - розповідає Юра. - У порівнянні зі своїми однолітками вони виглядають старшими і мислять, як дорослі».
У новому навчальному році Юра вже вступив у Київський університет культури і мистецтв, щоб здобувати вищу освіту актора. Вітя ж повернувся навчатися у коледж. Але хлопці стверджують, що ні дружба, ні волонтерство не припиняться у жодному разі.
