Теплі свята: про що мріє багатодітна родина з Маріуполя
На Оксану та її дев’ятьох прийомних дітей чекає холодна зима далеко від дому
- Доступно:
- Українська
- English
В Оксани десятеро дітей. Понад рік тому вони з чоловіком вирішили створити будинок сімейного типу та повернути діткам відчуття родинного затишку. Будинок подружжя у Маріуполі наповнили дзвінкі дитячі голоси: всі разом ладнали хатні справи, відпочивали, гралися та робили уроки. Згодом усі діти — від чотирирічної Яни до п’ятнадцятирічної Ліонели — почали називати Оксану мамою.
Сьогодні сім’я Оксани, як і мільйони інших українських родин, — вимушені переселенці. У перший же день війни чоловік Оксани наполіг, щоб вона з дітьми виїхала з Маріуполя. «Коли 24 лютого говорила з чоловіком телефоном, він був спокійним, як Азовське море. Сказав, що нам потрібно збиратися та виїжджати, — згадує жінка. — Напередодні ми з дітьми готувалися до контрольних робіт у школі, жили нормальним життям. А вже зранку довелося збирати речі та їхати у невідомість. Ранковий Маріуполь 24 лютого запам’ятався безлюдним, тихим та дуже спокійним».
Взяли з собою лише документи, медичні картки та мінімум речей, передусім теплий одяг дітям. Фотографії та улюблені дрібнички залишилися в рідному місті. Дітям Оксана сказала, що вони їдуть у подорож.
«Діти бачать та відчувають настрій батьків, тому довелося взяти себе в руки та не панікувати. Це була складна робота над собою, до якої нас ніхто не готував»
Спочатку жили в селі неподалік Запоріжжя, згодом перебралися у Дніпро, а далі за кордон — в Італію. Проте напередодні нового навчального року повернулися в Україну — таке рішення прийняли одностайно, адже всі сумували за рідною країною. Сьогодні родина живе в селі Угринів поблизу Івано-Франківська.
На Івано-Франківщині родина почувається у відносній безпеці. Діти ходять до школи, а Оксана облаштовує помешкання, знайомиться із сусідами. Місцеві мешканці гостинно прийняли родину. Так, біля входу в їхній будинок стоїть ящик із темно-фіолетовими гронами винограду, а в коридорі — мішки із картоплею, які сім’ї передали місцеві мешканці. Старші діти допомагають готувати сніданок для найменших, усі разом бавляться та прибирають. «За рік ми вже звикли одне до одного, до певного ритму життя. Повномасштабна війна змусила починати все з самого початку. Не забуду, як спали із дітками на матрацах під столами, бо боялися обстрілів», — ділиться спогадами Оксана.
До просторої кімнати вбігає цуценя йоркширського тер’єра та лащиться до всіх присутніх. «Собаку вирішили взяти декілька місяців тому, коли приїхали на Франківщину. Ніка — це наш антистрес. Діти люблять із нею гратися», — говорить із усмішкою Оксана. Вона тримає на руках найменшу Яну, а інші дітки сидять поруч на дивані. «Ма-а-ам, мама», — Яна час від часу звертається до Оксани, наче перевіряє її присутність, та довірливо горнеться до неї. Вся сім’я зазвичай збирається в одній кімнаті, яка опалюється, бо в інших приміщеннях будинку температура майже така, як і на вулиці.
Оксана дивиться в майбутнє з оптимізмом. Однак триває холодна зима. Більшість переміщених родин не мають коштів на оренду житла, автономне опалення, теплий одяг, ковдри та гаряче харчування. Діти часто хворіють, а тому пропускають заняття у школі. До того ж сім’ям в Україні доводиться жити в умовах постійних відключень електроенергії та загрози нових обстрілів.
Так само і Оксанині діти через холод та відсутність опалення часто хворіють. Та їхня мама завжди їм нагадує, щоб одразу зверталися до неї, якщо відчують біль у горлі чи нежить, бо, на її думку, головне — все робити вчасно. «Ми з дітьми вже звикли до повітряних тривог та загроз обстрілів. Усі труднощі можна подолати. Нам потрібно продовжувати жити», — переконує жінка. Вона бачить майбутнє своїх дітей лише в Україні і мріє про скору перемогу.
ЮНІСЕФ продовжує реалізацію програми надання грошових грантів багатодітним родинам і сім’ям, які виховують п’ятьох і більше дітей. Спільну з Міністерством соціальної політики гуманітарну програму грошової допомоги Дитячий фонд ООН розпочав 31 березня 2022 року. Вона має на меті допомогти задовольнити потреби сімей із дітьми в Україні, які є одними з найбільш вразливих до наслідків війни. Станом на грудень 2022 року понад 200 000 сімей в Україні, які виховують понад 560 000 тисяч дітей (у тому числі понад 50 000 дітей із інвалідністю) отримали грошову допомогу на загальну суму $191 млн.
Програма «Спільно» стала можливою завдяки фінансуванню, наданому Центральним фондом реагування на надзвичайні ситуації ООН (CERF), Європейським Союзом, урядами Болгарії, Італії, Іспанії, Швеції, Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини, Міністерством закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії (FCDO), а також щедрій підтримці гуманітарної програми ЮНІСЕФ із боку бізнесів та громадян з усього світу.
