Дві тисячі осіб у Володимирській громаді отримають допомогу від ЮНІСЕФ та Асоціації міст України
Перші дві сотні продуктових наборів від Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Асоціації міст України (АМУ) вже видали працівники управління з гуманітарних питань Володимирської міської ради.
З самого ранку на ґанку Центру культурних послуг у Володимирі збираються люди, щоб отримати продуктові набори від ЮНІСЕФ та АМУ. У черзі здебільшого мами з дітьми різного віку.
Серед них і Тамара Дреєва з 13-річною донькою Лолітою та 10-річним сином Павлом. Мама-одиначка переїхала з дітьми до Володимира з рідної Харківщини чотири місяці тому. В Тамари досі тремтить голос, а на очі накочуються сльози, коли вона згадує, як з дітьми на руках вона поспіхом покидала рідний дім.
«Наше рідне село вже практично зрівняли із землею. А від будинку, де ми жили з дітьми, лишилася лише половина. Жили впродовж трьох місяців без світла та води. Виїжджали на свій страх і ризик під обстрілами та вибухами з родиною знайомих. Спершу оселилися в рідні в селі Овадне, а згодом почали винаймати квартиру у Володимирі. Хоч і добре прийняли нас у місті, та все одно дуже хочеться додому», — розповідає жінка, тримаючи в руках коробку із допомогою.
У новому навчальному році Лоліта та Павло продовжать навчання в режимі онлайн у своїй рідній школі. Діти неговіркі: їм досі важко адаптуватися до нового місця, вони ще не мають тут друзів. Тож мама планує відвідувати з ними різні групові заняття.
Для Анастасії з Сєвєродонецька час зупинився 24 лютого. Тоді, у перший день повномасштабної війни, вона виїхала з рідного міста з двомісячною Софійкою на руках. Уранку поруч із містом пролунали три потужних вибухи, і молода жінка одразу ж зібрала речі та вирушила на захід України разом із батьками й дитиною.
«Донечка поки що нічого не розуміє, адже для неї дім там, де її мама. А я дуже скучила за рідним містом, за чоловіком. Дуже шкода, що він не бачить, як зростає наша Софійка. Бачилися за весь цей час лише раз», — говорить Анастасія.
П’ятирічний Владик допомагає мамі Юлії перекладати продукти з коробки в пакет. Непосидючий хлопчик хоче якнайшвидше побігти на улюблений дитячий майданчик, де на нього вже чекають друзі. Юлія розповідає, що намагається максимально захистити його від негативних емоцій: коли лунали гучні вибухи в рідному Бахмуті, мама заспокоювала сина, говорячи, що це так «грім гримить».
«Виїхали з Бахмута у травні на машині разом із сусідами, після того як ”прилетіло” на сусідню вулицю. Оселилися у Володимирі. Мені тут подобається, бо бачу схожість із нашим рідним містом: воно таке ж невеличке та охайне. Знаю, що від мого будинку вже нічого не лишилося, проте все одно мрію повернутися з сином додому», — розповідає Юлія.
