"Дітям в Україні потрібно, щоб ця війна припинилася, адже вона ставить під загрозу їхнє майбутнє"

НЬЮ-ЙОРК, 12 травня 2022 року. Пане Президенте, Екселенціє та колеги, я хотів би висловити вдячність послам де ля Фуенте та Рів’єру за скликання сьогоднішнього засідання. Я також хотів би подякувати Сполученим Штатам за проведення цього брифінгу під час вашого головування в Раді Безпеки.

Пройшов лише один місяць відтоді, як ЮНІСЕФ востаннє інформував Раду Безпеки про ситуацію в Україні, і з того часу з кожним днем ​​все більше українських дітей зазнали жахів цієї війни. Тільки за останній місяць, за даними ООН, було вбито близько 100 дітей, і ми вважаємо, що реальні цифри значно вищі. Ще більше дітей отримали поранення та зіткнулися з грубими порушеннями своїх прав, мільйони дітей було переміщено. Школи продовжують зазнавати нападів і використовуватися у військових цілях, страждає інфраструктура водопостачання та водовідведення. Війна в Україні, як і всі війни, є кризою у сфері захисту дітей та прав дитини.

Минулого місяця ЮНІСЕФ провів брифінг для Ради Безпеки після обстрілу залізничного вокзалу в Краматорську. Це був напад на сім’ї, що рятувалися від насильства, який також порушив роботу нашої місцевої команди із доставки вкрай необхідної гуманітарної допомоги. Зараз ми зібралися знову після чергового жахливого нападу, цього разу на школу в Луганську – ще один яскравий приклад нехтування життям цивільних. Тож сьогодні ще більше сімей оплакують втрату своїх близьких.

Також це явне нагадування про те, що сьогодні в Україні освіта зазнає нападів. У лютому, коли почалася війна, навчальний рік зупинився. Станом на минулий тиждень щонайменше 15 із 89 шкіл, тобто кожна шоста школа, яку підтримує ЮНІСЕФ у східній Україні, була пошкоджена або зруйнована від початку війни. Повідомляється, що сотні шкіл по всій країні постраждали від важкої артилерії, авіаударів та застосування іншої вибухової зброї у населених пунктах, у той час як інші школи використовуються як інформаційні центри, притулки, центри постачання або у військових цілях – це в довгостроковій перспективі впливає на можливість повернення дітей до освіти.

Ці напади повинні припинитися. Усі сторони повинні виконувати свої юридичні та моральні зобов’язання щодо захисту цивільного населення та цивільної інфраструктури, дотримуватися міжнародного гуманітарного права та права прав людини, а також забезпечити дотримання прав дітей.

У 2021 році Рада Безпеки ухвалила резолюцію 2601, яка засуджує напади на школи та закликає забезпечити всі необхідні гарантії для захисту права на освіту. У Декларації про безпечні школи вказано, що необхідно зробити для посилення захисту освіти в умовах конфлікту. Зараз нам необхідна сміливість, дисципліна та політична воля, щоб втілити ці слова у дії.

Екселенціє, школи – це основа життя для дітей, особливо в умовах конфлікту. Школи – це безпечний простір, де розпорядок дня створює захист та атмосферу наближеності до нормального життя. До того ж, школи є найважливішими каналами передачі інформації про небезпеку смертельних нерозірваних боєприпасів. Вони також є сполучною ланкою для отримання основних медичних та психосоціальних послуг.

Працівники сфери освіти в Україні – вчителі, директори, соціальні працівники, психологи та інші фахівці – також постраждали від цього конфлікту. Зараз важливо як ніколи надати їм підтримку для того, щоб вони могли залишитися і працювати.

Також ми маємо знайти творчі, багатогранні та гнучкі рішення з поєднанням низько- та високотехнологічних методів, щоб охопити всіх дітей та мінімізувати перебої в їхньому навчанні. У середині березня понад 15 000 шкіл в Україні відновили навчання, переважно в дистанційній формі або гібридно із очним компонентом. Міністерство освіти і науки за підтримки ЮНІСЕФ та партнерів робить усе можливе, щоб забезпечити українським дітям освіту, в тому числі підтримуючи онлайн-заняття від дитячого садка до 11 класу. Окрім того, ми підтримуємо проведення інформаційної кампанії онлайн щодо ризиків, пов’язаних із вибухонебезпечними предметами, та надаємо матеріали для освітніх потреб. Проте дистанційне навчання може бути лише тимчасовим рішенням. Уроки пандемії показують, наскільки важливо, щоб діти навчалися у шкільному середовищі зі своїми однолітками та вчителями.

В той же час у європейському регіоні завдяки Директиві ЄС про тимчасовий захист уряди та муніципалітети сусідніх країн зараховують дітей до національних шкільних систем та альтернативних освітніх програм. Це забезпечує безперервність навчання дітей та допомагає їм завершити навчальний рік. Близько 3,7 мільйона дітей в Україні та за кордоном використовують можливості онлайн- та дистанційного навчання, однак залишаються величезні перешкоди, зокрема обмежені потужності та ресурси, мовні бар’єри та непередбачувані переміщення дітей і їхніх сімей.

Ми повинні докласти всіх зусиль, щоб охопити тих, хто найбільше ризикує залишитися позаду. Для найменших учнів доступ до освіти може бути особливо складним: за оцінками, державні дитячі садки відвідують менше 5 відсотків дітей дошкільного віку із сімей біженців. Діти з інвалідністю потребують доступу до інклюзивних послуг та допоміжних технологій, а також цільових програм для задоволення їхніх особливих потреб, включаючи реабілітацію.Протягом останнього місяця ми бачили невеликі моменти полегшення, коли діти та інші цивільні особи, евакуйовані з Маріуполя та інших прифронтових районів, досягли відносної безпеки. Гуманітарні працівники надали допомогу мільйонам людей, які потребують підтримки, по всій країні, забезпечуючи медичні послуги, освіту, воду та предмети першої необхідності, а також інформацію, консультації та психосоціальну підтримку.

Але ми знаємо, що становище дітей та їхніх сімей без доступу до гуманітарної допомоги у постраждалих від конфлікту районах залишається складним. Діти та батьки розповідають нам про «пекло», в якому їм доводиться жити, де вони змушені голодувати, пити з брудних калюж, ховатися від постійних обстрілів та бомбардувань, намагатись уникнути снарядів, куль та мін під час втечі.

До того ж, війна в Україні здійснює руйнівний вплив на найбільш вразливих дітей по всій планеті, оскільки світові ціни на продовольство та паливо досягли рекордно високого рівня. Діти, які постраждали від конфліктів та кліматичних криз по всьому світу – від Афганістану до Ємену та Африканського Рогу – тепер платять смертельну ціну за ще одну війну далеко від їхнього дому. Наслідки війни в Україні і далі відчуватимуться в усьому світі.

Екселенціє, українські діти були вирвані зі своїх домівок, розлучені з опікунами і безпосередньо зазнали впливу війни. Їхні школи були зруйновані, а найважливіша інфраструктура, необхідна для їх виживання та добробуту, зокрема лікарні, системи водопостачання та водовідведення, була пошкоджена внаслідок бойових дій.

Українські діти нам кажуть, що вони хочуть возз’єднатися зі своїми сім’ями, повернутися до своїх громад, ходити до школи та гратися у своїх дворах. Діти демонструють стійкість, яку вони не мали би проявляти. Вони вже заплатили неймовірно високу ціну в цій війні. Ми повинні зробити все можливе, щоб вона не коштувала їм майбутнього.

Я повторю знову: як гуманітарні працівники ми будемо робити все можливе, щоб і надалі задовольняти потреби дітей, які постраждали від цієї війни – забезпечувати їм безпеку, стабільність та захист, але самих наших зусиль ніколи не буде достатньо.

Зрештою, дітям потрібно, щоб ця війна припинилася, адже вона ставить під загрозу їхнє майбутнє.