Обличчя пандемії

ЮНІСЕФ разом із партнерами розпочав національну кампанію солідарності, яка покаже українцям людське обличчя пандемії та мотивуватиме подякувати або підтримати тих, кому це зараз потрібно найбільше: словом або ділом

ЮНІСЕФ
15 Липень 2020
image
UNICEF

“Ми не знали чого чекати, але все одно були на передовій”

Ольга Кобевко, лікарка-інфекціоніст, Чернівці

“Це схоже на перші дні конфлікту в Україні. Коли ми не знали чого чекати, але все одно були на передовій, – лікарка-інфекціоніст із Чернівців Ольга Кобевко.

У Чернівецькій області, де працює Ольга, виявили перший випадок COVID-19 в Україні. Ця область у лідерах за кількістю підтверджених випадків захворювання. “У моєму відділенні більше 100 пацієнтів на одного лікаря”, — додає вона. 

image
UNICEF

“Усім відділенням радіємо, коли рятуємо життя”

Оксана Знак, заступник головного лікаря, Чернівці

“Усім відділенням та лікарнею боремося за життя пацієнтів. І потім так само усі разом радіємо, коли перемагаємо. Коли даємо шанс жити”, — заступник головного лікаря в Чернівцях Оксана.

Пандемія стала справжнім викликом для медиків, адже доводиться працювати в декілька змін, щодня ризикувати собою та психологічно осилювати втрату пацієнтів. “Важко — це повсякденна справа лікарів. Адже є важкі пацієнти, які знаходяться на межі життя та смерті. Це великий стрес”, — зізнається Оксана.

Лікарі на передовій #COVID19 в Україні

Кожен п'ятий хворий на #COVID19 в Україні - це лікар або медичний працівник. Проте щодня вони продовжують ризикувати на передовій "у червоній зоні", щоб рятувати життя дорослих і дітей 👩‍⚕️👨‍⚕️ ЮНІСЕФ разом з партнерами розпочав кампанію солідарності, щоб показати українцям людські обличчя пандемії #COVID-19 та підтримати лікарів https://uni.cf/2zPjS4Y 🙏 #підтримую_словом #підтримую_ділом #ДякуюЛікарям #ДякуюМедикам #ПідтримуюЛікарів #ПідтримуюМедиків

Posted by UNICEF Ukraine on Wednesday, July 1, 2020
image
UNICEF

“Все залишилося за порогом лікарні - сумніви, страх”

Андрій Капрійчук, 42 роки, анестезіолог, Почаїв

“Тяжко? Так. Страшно? Ні! Це, як перший раз вистрілити з пістолета. Просто треба наважитися”, — анестезіолог із Почаєва Андрій Капрійчук.

Через емоційне вигорання частина медиків була змушена взяти відгули та відпустки, чи звільнитися.

“Найважче було перетнути поріг лікарні. А коли вже перетнув, то будь-які сумніви минули, все залишилося зовні”, — каже Андрій.

image
UNICEF

“З моїм темпом роботи не до думок про страх - треба рятувати людей”

Костянтин Дроник, зав. відділення інтенсивної терапії, Чернівці

“З моїм темпом роботи не до думок про страх. Наша справа — людей рятувати, все інше не має значення”, — зав. відділення інтенсивної терапії в Чернівцях Костянтин Дроник.

Костянтин та ще тисячі медпрацівників першими прийняли на себе удар COVID-19. А тому з початку пандемії медики склали біля 20% від загальної кількості інфікованих у країні, частина з них померла.

image
UNICEF

“Вода — перша справа. Особливо зараз, коли люди мають мити руки. Ми даємо воду, так і допомагаю”

Володимир Лопатін, 52 роки, електромонтер, Семенівка

“Вода — перша справа. Особливо зараз, коли люди мають мити руки. Ми даємо воду, так і допомагаю”, — бригадир ремонтної бригади з Семенівки Володимир Лопатін, який займається обслуговуванням насосів.

Незважаючи на спалах COVID-19, комунальники роблять усе можливе, щоб наше життя було комфортне: підтримують водопостачання та чистоту на вулицях, ремонтують ліфти та лінії електропередач.

image
UNICEF

“Одночасно слідкую за дорогою і за тим, щоб усі пасажири були в масках”

Дмитро Гуцуляк, 32 роки, водій маршрутного таксі, Слов'янськ

“Одночасно слідкую за дорогою і за тим, щоб усі пасажири були в масках”, — водій маршрутного таксі зі Слов'янська Дмитро Гуцуляк.

Водії автобусів, тролейбусів та таксі у групі ризику, адже постійно контактують із людьми. Але без громадського транспорту, каже Дмитро, медики, комунальники, продавці... не зможуть працювати: “Люди ж якось мають потрапити на роботу й додому”.

image
UNICEF

“Рятую людей у надзвичайних ситуаціях та пожежах, а ще допомагаю під час карантину"

Руслан Русін, 29 років, пожежник, Краматорськ

“Рятую людей у надзвичайних ситуаціях та пожежах, а ще допомагаю під час карантину. Розповідаю про загрози, прошу залишатися вдома та роз'яснюю правила поведінки, як і що робити”, — пожежник із Краматорська Руслан Русін.

Боротьбу з COVID-19 ведуть не тільки медики, а й рятувальники. Які, крім своєї звичайної роботи також допомагають впоратися з вірусом.

image
UNICEF

“Розвожу пенсії та газети в масці й з антисептиком"

Юлія Трошина, 38 років, листоноша, Слов'янськ

“Розвожу пенсії та газети в масці й з антисептиком.  За будь-яких обставин головне — не втрачати людяність”, — листоноша зі Слов'янська Юлія Трошина.

Через COVID-19 українці, кому за 60, опинилися на вимушеній ізоляції. Завдяки листоношам вони могли залишатися вдома, щоб уберегти себе та своїх близьких. 

“Чим можу — допомагаю”, — каже Юлія.

image
UNICEF

“Я не можу відсиджуватися на карантині, коли цілі міста потребують допомоги"

Лілія Андрющенко, 46 років, волонтерка, Краматорськ

“Я не можу відсиджуватися на карантині, коли цілі міста потребують допомоги. Тож вивчаю потреби і доставляю найнеобхідніше”, — волонтерка з Краматорська Лілія Андрющенко.

Під час кризових ситуацій вкрай важливу роль відіграють волонтери. Не стала винятком і боротьба з COVID-19. Вони закуповують медобладнання та захисний одяг, доставляють обіди літнім людям та медиків на работу. 

 “От я допомагаю питною водою і гігієнічними наборами. Бо у людей є проблеми з цим”, — каже Лілія.  

image
UNICEF

“Найважче пояснити літнім людям, чому треба залишатися вдома та уникати сусідів і близьких”

Олександра Мулькевіч, 31 рік, волонтерка, Київ

“Найважче пояснити літнім людям, чому треба залишатися вдома та уникати сусідів і близьких”, — волонтерка Олександра із Києва, яка разом з іншими волонтерами фонду Starenki забезпечує літніх людей обідами й смаколиками, які опинилися в ізоляції.

Під час спалаху COVID-19 волонтерам по всій Україні не до карантину. “Мені б хотілося спробувати реально посидіти вдома хоч тиждень”, — каже Олександра.

image
UNICEF

“Весь карантин на роботі, адже без заправок все зупиниться”

Олександр Никита, 47 років, заправник автомобілів, Краматорськ

“Весь карантин на роботі. Якщо ми не будемо працювати, то нічого не буде працювати. Без заправок усе зупиниться”, — заправник автомобілів в Краматорську Олександр.

Тисячі essential workers опинилися на передовій боротьби з COVID-19. Це люди, які продають нам хліб, доставляють продукти в магазини, заправляють авто... Усі вони роблять свій внесок у боротьбу з вірусом.

Тож і Олександр на карантин не збирається: “Сам ношу маску та попереджаю водіїв, щоб одягали також”.  

image
UNICEF

“Ношу в руках 3 сумки, щоб забезпечити підопічних, у мене їх 15…"

Оксана Шапочнік, 48 років, соціальна працівниця, Київ

“Ношу в руках 3 сумки, щоб забезпечити підопічних, у мене їх 15… Буває так, що не дочекавшись тролейбуса з усіма цими сумками йду пішки — іншого виходу немає”, — соцпрацівниця Оксана Шапочнік.

Соціальні працівники підтримують українців, які під час пандемії стали ще більш вразливими — надають психологічну допомогу, забезпечують продуктами та ліками, допомагають готувати та прибирати.

“За будь-якої години допомагаю”, — каже Оксана.

image
UNICEF

"Cказати "з мене досить" не маю правa"

Олена Кошель, 47 років, вчителька, Київ

“Вже накопичилась втома, є бажання взяти паузу. Але сказати "з мене досить" не маю правa”, —  вчителька Олена Кошель, яка цілий день проводить у месенджерах і електронній пошті. Бо, як і сотні тисяч вчителів, налагодила дистанційне навчання. 

“Найбільше не вистачає дитячих посмішок, запитань і неочікуваних відповідей. Сподіваюся, що не доведеться до цього звикати”, — визнає Олена. 

image
UNICEF

"Коли була можливість — допомагала, таким же як і я"

Олена Фідоренко, 70 років, пенсіонерка, Київ

“У моєму віці багато на себе не візьмеш, але коли була можливість — допомагала, таким же як і я. В магазин, на почту сходити”, — пенсіонерка Олена.

Мільйони українців, кому за 60, опинилися у вимушеній ізоляції через спалах COVID-19. “Найважче не бачити нічого, крім телевізора… Менше емоцій, більше розуміння”, — каже Олена.

image
UNICEF

“Мрію про телепортацію, щоб в 6:30 ранку одразу на роботі”

Ольга Голуб, поліціянтка, 26 років, Київ

“Мрію про телепортацію, щоб в 6:30 ранку одразу на роботі”, — зізнається ювенальна поліцейська Ольга. “Працювати стало однозначно важче”, — розповідає вона.

Поліціянти у реаліях #COVID19 отримали новий виклик — пильнувати не тільки за громадським порядком, а й за санітарною безпекою, допомагати дотримуватися правил, надавати рекомендації.

image
UNICEF

"Непросто сидіти вдома, коли не можна відвідувати дитячі майданчики та парки"

Тарас, 32 роки, багатодітний батько, Київ

“Я чую слово “тато” десь півтора мільйона разів на день. Це іноді зводить з розуму. Непросто сидіти вдома, коли не можна відвідувати дитячі майданчики та парки”, — батько трьох дітей Тарас.

Багатодітні сім’ї опинилися наодинці зі своїми проблемами під час карантину. “Разом з дружиною знайшли рішення, як будувати відносини в сім'ї і бути щасливим”, — каже Тарас.