Від страху спілкування до сміху з друзями: школярі повертаються за парти

До повномасштабної війни в цьому навчальному закладі здобували освіту понад дві тисячі дітей. Школярі брали активну участь у всеукраїнських олімпіадах і здобували нагороди на різних конкурсах. Діти навчалися, дружили та будували своє майбутнє.

Проте спочатку через пандемію COVID-19, а потім через війну понад три роки поспіль учні ліцею вимушені були навчатися дистанційно й бачити своїх однокласників лише на екрані. «Найбільші труднощі були через поганий зв'язок. Коли не було світла, я взагалі не міг навчатися. Трішки було складно, бо треба було пристосуватися до навчання на комп'ютері. Були програми, які не працювали. Було складно», — ділиться Роман.

Починаючи з 2023 року, розповідає в.о. директора Миколаївського ліцею № 53 Ольга Михайлівна, батьки регулярно зверталися з питанням, коли у школі з'явиться укриття, адже лише за наявності бомбосховища діти мають змогу повернутися до школи. Але підвальне приміщення було в занедбаному стані, а знайти партнера, який би взявся за цю роботу, було складно. Тож діти, вчителі й батьки продовжували мріяти про день зустрічі у стінах рідної школи.

ЮНІСЕФ за підтримки Європейського Союзу облаштував у ліцеї сучасне, просторе й безпечне укриття, розраховане на майже 400 учнів. Тепер довгоочікуване очне навчання доступне для понад 600 учнів, які навчаються у дві зміни.

«Тут повністю з нуля робили стіни, стяжку, вентиляцію, освітлення, проводили інтернет. А ще забезпечили меблями», — розповідає Ольга Михайлівна.

Тож цьогоріч 1 вересня діти вперше зустрілися за довгий час, а дехто зі своїми вчителями — навіть вперше.

В новому укритті для учнів провели перше заняття — урок безпеки. Дітям показали, як оперативно спускатися до укриття під час повітряної тривоги, знаходити місце для свого класу, та пояснили правила поведінки у сховищі. Школярі відпрацювали практичні навички: як зберігати спокій під час небезпеки, як підтримати одне одного, якщо хтось розгубився, та що можна брати із собою в укриття. Для більшості учнів цей досвід був новим, адже діти знали лише, як діяти під час повітряної тривоги вдома.

«Ми дуже раді, що донька навчатиметься очно. Ми мріяли про це, тому що хотіли, щоб вона пішла саме в ліцей № 53, адже це історія нашої родини. Тут навчалися бабуся, тато, тобто вся сім’я навчалася саме в 53-й школі. Навіть вибору не стояло. Школа працювала дистанційно, але надія була, що вона відкриється. Ця мрія здійснилася», — підкреслює мама учениці 1 класу Наталія.

Для Наталії Петрівни, мами п’ятикласника та вчительки англійської мови в ліцеї № 53, повернення до очного навчання теж стало знаменною подією.

«Мені здається, що дитинство моєї дитини зміниться. Коли він вчився дистанційно, то воно не відчувалося в таких барвах. А зараз, навіть після кількох днів у школі, він прийшов щасливий від того, що спілкувався з дітьми й учителями. Вони бігали, гралися й нарешті відчули, що таке справжнє дитинство», — розповідає вона.

Онлайн навчання позбавило школярів живого спілкування, яке формує навички  взаємодії, впевненість у собі та відчуття безпеки в колективі. Вчителька української мови та літератури Лариса Володимирівна, яка працює у школі вже 34 роки, розповідає, що діти почали боятися спілкуватися з іншими.

«У цих дітей є соціальний страх: “А як до мене поставляться інші?”, “А чи такий я, як інші?”, “А чи сприймуть мене?”, “А як себе подати?”, “А як не загубитися?”, “Як показати себе вигідно?” Ось які найбільші страхи. Діти заходять трошки перелякані через те, що довкола купа людей. Вони до цього не звикли. Декому навіть лячно було виходити з дому. В мене сьомий клас, нібито вже дорослі діти, але більшість прийшли з батьками, бо для них присутність батьків — це відчуття безпеки. Ось що найстрашніше: діти не відчувають безпеку в соціумі», — описує стан школярів Лариса Володимирівна.

За її словами, над поверненням дітей до нормального життя й здорового спілкування доведеться працювати вже безпосередньо у школі. Але головне, що є те безпечне місце, де можна це робити. Тож укриття в Миколаївському ліцеї № 53 — не просто бетонні стіни. Це шанс для дітей навчатися, дорослішати, спілкуватися й відчувати себе в безпеці навіть у найважчі часи. Сьогодні вони повернулися до класів, де народжуватимуться їхні мрії та плани на майбутнє.

З 2022 року ЮНІСЕФ відремонтував укриття у 70 школах фінансової підтримки Європейського Союзу. У 2025 році за підтримки ЄС, відбудовуються ще  сім укриттів, які невдовзі стануть безпечними та зручними просторами для учнів та вчителів.