«Якщо ти не допомагатимеш, не варто сподіватися, що за тебе це зроблять інші»
17-річний Юра з Харківщини повертає дітям втрачене дитинство.
- Доступно:
- Українська
- English
Юра навчається на викладача музики у харківському коледжі мистецтв. Війна застала його у гуртожитку на Салтівці, де вибухи не вщухають досі. Хлопець негайно поїхав до рідного Змієва та вирішив залишатися на Харківщині будь-що.
«Я не відчував страху та не бачив сенсу виїжджати кудись, навіть у межах України».
Хлопець справжній прихильник свого коледжу та Харкова загалом. Він впевнений, що вже зустрів найкращих викладачів, а більших перспектив для розвитку не матиме навіть за кордоном.
До 24 лютого в Юри не було досвіду волонтерства, втім у перші дні війни він усвідомив, що країні потрібен кожен.
«Якщо не допомагати, не варто сподіватися, що за тебе це зроблять інші».
Вчора студент з насиченим життям, сьогодні — волонтер, який присвячує вільний час навчанню дітей. Юра долучився до громадської організації «Молодь Зміївщини» та допомагає влаштовувати творчі та освітні заняття. Сьогодні він уже заступник координатора волонтерів та легко може замінити деяких викладачів.
Зміївська команда залучила понад 1300 дітей та провела більш ніж 80 занять з англійської мови, медіаграмотності, арттерапії, малювання та народної творчості.
🏆 Довідка UNICEF Youth Award 🏆
Юрій Волинський, 17 років
Зміїв, Харківщина
Номінація:
Волонтерство в освіті
Суть волонтерства:
Проведення безплатних занять для дітей та підлітків
Організація:
«Молодь Зміївщини»
За відсутності доступу до звичного навчання, позашкільних гуртків та спілкування з однолітками осередки проєкту ЮНІСЕФ «Спільно. Точка зустрічі» стали справжніми острівками дитинства. Попри те, що Харківщина чи не щодня потерпає від обстрілів, діти не мають бути позбавлені дозвілля та освіти.
«Якщо не відвертати увагу дітей та не допомагати їм розвиватися навіть у такий час, їх ще більше охоплюватиме тривога. Як старший у сімʼї я спостерігаю подібне у свого молодшого брата».
Молоді та дітям в Україні довелося раптово подорослішати. Разом із малюванням та оригамі сьогодні навіть наймолодших навчають правил мінної безпеки й основ домедичної допомоги.
Юра і сам відзначає, як сильно змінилися діти:
«Особливо вирізняються ті, хто виїхав з окупованих територій або з регіонів, де відбуваються інтенсивні бойові дії. У порівнянні зі своїми однолітками вони виглядають старшими і мислять, як дорослі».
Молодий волонтер прагне і надалі допомагати своїй громаді: мріє облаштувати місця для спортивно-розважального дозвілля, щоб дітям більше не доводилося майструвати конструкції зі знайдених матеріалів.
