Історії про вакцинацію“Це звичайна вірусна інфекція” Історію розповіла Софі Ламброчині Артур Ґудзь, красивий восьмирічний хлопчик з живими карими очима, жваво перегортає сторінки сімейного фотоальбому. Він торкається пальцем своїх улюблених фотографій: дві кішки згорнулися на його ліжку, маленький папуга примостився на його голові, дві приручені ігуани завмерли на його руці. “Ми вии-гулююю-ємооо іі-гууу-аа-н на повіі-дці”, - говорить Артур. Намагаючись чітко вимовляти слова, він хмурить брова. “Артур нічого не чув протягом двох років. Він майже забув, як розмовляти” – пояснює його мати Світлана. Коли Артуру було всього п’ять років, менінгіт (запалення захисних мембран, які покривають головний та спинний мозок) зруйнував слух Артура та вплинув на загальний стан його здоров’я. Після трьох років інтенсивної реабілітації Артур нарешті готовий наступного вересня піти до школи. Сучасний слуховий імплантат допомагає хлопчику потроху повертати звуки у своє життя. “Навіть через рік після встановлення імплантатів він не розпізнає голоси, бо вони звучать для нього металево”, - з сумом говорить Світлана. Проте, гордість та полегшення є головними почуттями родини: врешті їх син залишився жити.
“Глухота є типовим наслідком бактеріального менінгіту та вражає 10-15% хворих на менінгіт”, - пояснює лікар Федір Лапій, імунолог-практик, який лікував Артура та багато інших дітей як Артур. “Майже половина жертв менінгіту залишаються з функціональними порушеннями різного ступеню. Деякі діти страждають від незначних наслідків, таких як хронічний головний біль або чутливість до погодних змін, інші хворіють на церебральний параліч або гідроцефалію”, - говорить він. Менінгіт може бути спричинений певними ліками, хворобами, вірусом або деякими видами бактерій. Бактеріальний менінгіт, а саме цією хворобою страждає Артур, може бути небезпечним для життя – він вбиває одну з чотирьох жертв. Бактерії легко переходять від людини до людини через дихання та краплини слини через поцілунки, а також через спільне користування чашками та столовими приборами, що робить малюків у дитсадках та школярів особливо уразливими. Світлана недовірливо хитає головою, згадуючи день, коли важко захворів її син. Всі почалось досить безвинно. “Коли я забирала Артурчика з дитсадка того вечора, він почувався не дуже добре”, - розповідає вона. Пізніше ввечері почався сильний жар. “Це звичайна вірусна інфекція”, – заспокоїв лікар, але до світанку стан Артура значно погіршився. Швидко доставлений у відділення інтенсивної терапії дитячої інфекційної лікарні міста Києва, Артур впав у кому. Протягом двох тижнів Світлані та Олегу не дозволяли бачити сина. Коли нарешті через дев’ять днів Артур прийшов до тями, здавалося, що найгірше вже позаду. Коли вперше Світлана розмовляла з сином по телефону, він весь час повторював: “Мама, це ти? Мама, це ти?”. “Він не чув мене” - говорить Світлана. Артур був повністю глухий та тимчасово втратив деякі функції. Його руки та ноги більш не слухалися його, він не міг сісти. “Він був весь покритий наривами, губи у болячках, кістки, покриті шкірою наче він був в’язнем концтабору”, - згадує Світлана. З того часу видужання Артура стало нашою головною турботою – відвідування реабілітаційного відділення, виконання вправ, розсилання листів для отримання медичної допомоги…. “Навіть запис Артура у звичайну школу перетворився на боротьбу – потребувалися документи, листи, дозволи” - продовжує вона.
На щастя існують вакцини проти деяких найбільш розповсюджених та небезпечних бактерій, які викликають менінгіт, а саме гемофільної палички типу b (Hib) Haemophilus influenzae та бактерії Streptococcus pneumoniae (пневмокок), яка також викликає пневмонію. Чому ж Артур не був щеплений? Світлана розводить руками. “Ми не знали, що проти менінгіту взагалі існує вакцина…” - вона замовкає. За словами лікаря Лапія вакцинація проти менінгіту, що є частиною планової вакцинації у Європі, все ще викликає опір в Україні. “Вакцина проти пневмокока вже два роки не може отримати сертифікацію в Україні” - говорить він. Що стосується вакцинації проти Haemophilus influenzae типу b (Hib), вона була запроваджена в Україні у 2006 році як частина програми планових щеплень. “Нажаль, майже половина батьків відмовляються прищеплювати нею своїх дітей” - позіхає лікар. Світлана розуміє причини страхів батьків перед щепленням, але після суворих випробувань свого сина вона зробила свій вибір: “Я зробила Артуру всі стандартні щеплення, навіть проти грипу”.
|
.JPG)
© UNICEF Ukraine/2008/ Lambroschini.JPG)
© UNICEF Ukraine/2008/ Lambroschini