Життєві Історії

Завдяки футболу діти вулиці стають фанатами спорту і здорового способу життя

Юна активіста відстоює права ВІЛ-позитивних однолітків

Люда впевнена, що завдяки профілактиці її син народиться без ВІЛ

Профілактика і лікування дадуть ВІЛ-позитивній Катерини можливість народити здорового малюка

Марія: Підтримка соцпрацівників приходила тоді, коли всі махнули на нею рукою

Спроба почати життя із нової сторінки

Те, що насправді має значення: успіх у футболі

Вінниця стає більш дружньою до дітей

Коростень став більш дружнім до дітей з обмеженими можливостями

«Футбол дає мені інше життя»

Футбол не дав йому впасти на дно

Вихід є. Розширення послуг для підлітків груп ризику на Миколаївщині

Помилка в житті – не крапка, а кома

Хлопчик з Одеси: від життя на вулиці до мрії стати відомим футболістом

Зміни, що рятують життя: історія успіху

Діти з особливими потребами: «Бути не гірше за інших!»

З пітьми на світло: історія соціального працівника

Те, що насправді має значення: успіх у футболі

Байдужість руйнує життя: діти, яким ніхто не допоміг

Покращення життя дівчат груп ризику в Україні

Життя у темряві із променем надії

Вуличні діти – одна з груп ризику отримання ВІЛ/СНІДу в Україні

«А я донька мамина і татова»

Порівняти його нинішнього і тодішнього — це небо і земля

Анастасія Поліщук: «Ми думали, в дитини просто лізуть зуби, та ледве не втратили її через менінгіт»

«Я навіть ніколи і не мріяла мати таку чудову велику родину...»

Історія Себастьєна: Розповідає молодий гаїтянин, що пережив землетрус

Медіація як реалізація права дитини на правовий захист

Годувати груддю – жіноче щастя, до якого не дозріло суспільство

Третій богатир у мами

Безпека сексу подорожчала вдвічі

Справа справжніх чоловіків

Сильні тільки разом

“Це звичайна вірусна інфекція”. Історія про нещепленого хлопчика, якій намагається подолати менінгіт

Чудове майбутнє

"Коли я була маленькою, я завжди хотіла мати донечку..."

"Я не хотіла, щоб мій син залишився сиротою..."

"Я його не віддам... Я не зможу жити, знаючи, що десь моя дитина..."

Йодний дефіцит та вагітність

Йодний дефіцит та психічний розвиток

 

Байдужість руйнує життя: діти, яким ніхто не допоміг

© UNICEF Ukraine/2011 M.Koryshov
Хлопчик розмальовує глиняний посуд у виховній колонії

Саша вчинив злочин і зараз знаходиться у в’язниці.

Хлопець ріс у звичайній родині та ходив у звичайну школу. Звичайне життя в невеликому містечку на півночі України. Незвичайний лише він, Саша. Занадто рухливий, дуже галасливий. Не міг подовгу сидіти на уроках, відволікався. Викликали в школу батьків, вимагали «вплинути на дитину». Вони впливали. Били, намагаючись таким чином заспокоїти, зробити хлопця посидючим. Зрештою Олександр залишив школу. Вчителі сказали: «Він не може вчитися. Не запам'ятовує, не хоче читати».

Вулиця прийняла його і він нарешті відчув себе вдома. Люди навколо нього розуміли його дуже добре. Сигарети, горілка, «травичка» допомогли йому вперше відчути себе на своєму місці. Потребуючи грошей, він також вперше вчинив крадіжку.

Приводи в міліцію стали чисельними, завдяки цьому, у своєму специфічному середовищі вуличного життя він був лідером — активним і сміливим. Одного разу він та троє друзів побачили новенький мопед. Новий, блискучий. Хлопці хотіли спробувати поїздити. Саша виявився найсміливішим. Завів і поїхав. Мопед знайшли ввечері, за містом в кюветі. Саша хотів лише одного - отримати задоволення від їзди на цьому чудовому мопеді.

Його не ловили, оскільки він і не ховався. Хлопцю винесли вирок за сукупністю злочинів, мопед був завершальною підставою для рішення суду. Іронія виявилась жорстокою — він не міг сидіти на уроках у школі, а був змушений сидіти в колонії. Трагедія сталась здебільшого через неуважність дорослих та гіперактивність хлопця. Нажаль ніхто не побачив цього вчасно.

Психіатр в тому місті про таке ніколи не чув. І суддя, що виносив вирок, нічого про це не знав. Не знали цього й батьки, і вчителі в школі. Сашкові була потрібна допомога. Реабілітація, лікування, можливо, медикаментозне. Він міг би залишитися нормальною успішною дитиною. Але час було втрачено. Хлопця було відправлено у в’язницю, там він підхопив туберкульоз. Зараз хлопцю 17, незабаром його звільнять і він буде лікуватися вдома. Той психіатр навряд чи буде його відвідувати.

© UNICEF Ukraine /2011 M.Koryshov
Хлопчик в своїй кімнаті у виховній колонії

Сьогодні рівень підліткової злочинності в Україні високий: кожного року приблизно 22,000 дітей потрапляють у конфлікт з законом. Більше 8,000 молодих людей до 18 років засуджуються, з яких 2,000 отримують покарання у вигляді позбавлення волі. Близько 1100 зараз знаходяться в місцях позбавлення волі.

Історія кожної дитини унікальна. Діти приходять з різних регіонів з різним життєвим досвідом, але всі вони мають щось трагічне та болісне у спільному. Історія про те, як дитина отримує судовий вирок, може починатися по-різному, але кінець завжди один і той самий.

Як і багато інших дітей у конфлікті з законом Ігор живе на вулиці. Йому чотирнадцять. Близько року він був в «оренді» у двох дорослих квартирний злодіїв. Основним завданням Ігоря було залізти через кватирку і відкрити вхідні двері зсередини. Злодії, цілком дорослі чоловіки, платили за «оренду» частиною вкраденого.

Хлопець виріс в обласному центрі на півночі України. Його батьки були дуже відомими в місті алкоголіками. Ігоря били нещадно, фактично, без причини, зганяючи на ньому всю свою агресію. У школі він вчився недовго, його били і там, маленького, голодного, беззахисного. Били діти, ображали вчителя. В решті-решт хлопця вигнали зі школи, хотіли віддати в інтернат для розумово відсталих. Він втік з такими ж дітьми на вулиці Києва. Зараз Ігор живе в «зграї». Краде, просить милостиню. В дитинстві ніколи ані соціальний працівник, ані дільничний педіатр, ані шкільний психолог не розмовляли з ним.

Зараз Ігор хворий, втрачає сили, «зграя» жаліє та підгодовує його як може. Також ховає хлопця від міліції, його всерйоз розшукують за участь у квартирних крадіжках. А в тому місті, як і в Україні в цілому немає ефективних соціальних служб. І дільничні педіатри не лікують душі дітей, в них немає на це часу.

Таких дітей у конфлікті з законом в Україні тисячі. Вони страждають, але намагаються виживати у своєму небезпечному світі. Їх історії могли би бути іншими, якщо дорослі навколо них не були байдужими.

* * *

ЮНІСЕФ в Україні занепокоєний зростаючою кількістю дітей у конфлікті з законом. Разом з партнерами, ЮНІСЕФ працює над розвитком та реалізацією системи правосуддя для неповнолітніх в Україні та визнанням альтернативних методів покарання для вирішення проблеми дитячої злочинності. ЮНІСЕФ наполягає на проведенні справедливого та об’єктивного судового процесу для неповнолітніх засуджених та застосування ув’язнення на якомога коротший термін і тільки у випадку серйозних злочинів.

 

 
Search:

 Email this article

unite for children