Діти

Діти в Україні

Створення груп сімейного типу в інтернат них закладах – один із методів деінституалізації дітей, які підтримує ЮНІСЕФ в Україні.

Здобуття Україною незалежності та зростання економіки країни спричинили певні досягнення в інтересах дітей. Рівень дитячої смертності з 1991 року скоротився наполовину. У 2001 році країна прийняла першу національну програму з попередження передачі ВІЛ від матері до дити-ни. За період 2001-2009 рр. така передача зменшилася на дві третини. У 2011 році було створено інститут Уповноваженого Президента України з прав дитини.

Проте, перехід від економіки централізованого планування до вільного ринку призвів також до зростання безробіття та соціальної нерівності – факторів, які негативно впливають на дітей, особливо в наслідок послаблення державної системи соціального забезпечення. Розрив між багатими та бідними розширюється. Рівень безробіття зростає, особливо у сільській місцевості. Одинокі батьки та сім’ї з більше ніж однією дитиною опинилися в дуже складних обставинах.

Сашко, 5 років та Настя, 4 роки живуть у притулку в селі Копилів. Цей інтернат для дітей яких покинули, дітей вулиці та із кризових сімей.

Головні проблеми дітей в Україні

Намагаючись зупинити цю негативну тенденцію, уряд у 2011 році розпочав реформування системи соціальної підтримки дітей та родин в Україні . Проте на шляху здорового розвитку дітей України є ще багато проблем.

Початок життя для багатьох дітей не є добрим через відсутність у їхніх батьків знань про догляд і розвиток у ранньому дитинстві, застарілу систему охорони здоров’я та не відрегульовану законодавчо рекламу замінників грудного молока й інших потенційно шкідливих продуктів. Лише вісімнадцять відсотків матерів у перші півроку годують своїх дітей виключно груддю. Щороку за оцінками експертів 80 відсотків новонароджених, не захищені від йододефіцитних захворювань, що спричинені нестачею йоду в раціоні їхніх матерів у період вагітності та в їхньому власному раціоні в перші роки життя. Коли діти стають підлітками, вони зустрічаються з новими викликами для їхнього здоров’я у формі наркотиків, алкоголю, тютюну та незахищеного сексу.
Україна є найбільш ураженою ВІЛ/СНІДом країною в Європі. Поширеність ВІЛ серед дорослого населення в Україні є найвищою серед усіх країн Європи та Центральної Азії. Починаючи з 2001 року кількість нових випадків ВІЛ, що виявляються в країні щороку, подвоїлася. Станом 2010 рік ВІЛ-інфікованими є 1,1 відсотка дорослого населення. Вісімдесят відсотків з них – молодь. Хоча головною причиною передачі інфекції є спільне користування голок споживачами ін’єкційних наркотиків, проте зараз ВІЛ швидко поширюється взагалі серед молодого населення через незахищені статеві стосунки. Як наслідок, дедалі більше дітей народжується з ВІЛ. Кількість інфікованих вагітних жінок за останні п’ять років зросла вдвічі. У центрі ВІЛ-епідемії в Україні – неповнолітні з груп найвищого ризику. Досі приділяється мало уваги забезпеченню їхнього доступу до медичних і соціальних послуг. У 2004 році в Одесі було перевірено на ВІЛ 29 дітей, що живуть на вулиці. У двадцяти з них був виявлений ВІЛ.
Догляд і лікування дітей та сімей, уражених ВІЛ/СНІДом, недостатні. З 1995 по 2012 рік у ВІЛ позитивних матерів народилося 32 504 дітей; З них 21 916 мають негативний статус; ще 6 735 малюків у віці до 18 місяців очікують на підтвердженя свого статусу, а 2 814 – ВІЛ позитивні. У 752 дітей розвинувся СНІД, а 287 померло від захворювань, зумовлених СНІДом.

Більшіть дітей з позитивним ВІЛ-статусом народжується у соціально неблагополучних, молодих родинах, де 85 відсотків батьків – це особи молодше 30 років. Десять відсотків позитивних матерів відмовляютсья від своїх дітей, і ті потрапляють до державних дитячих закладів. Недостатній рівень знань про ВІЛ/СНІД як серед загального населення, так і серед піклувальників породжує страх та стигматизацію людей, які живуть з ВІЛ й призводить до порушення прав позитивних дітей. Існують численні приклади дискримінації дітей, які живуть з ВІЛ. Найчастіше їм не просто дозволяють відвідувати дитячі садки або школи, нехтують ними та ізолюють від інших дітей.
З вісьми мільйонів українських дітей близько 96,000 живуть у державних інтернатних закладах – дитячих будинках, школах-інтернатах і притулках. Бідність сімей, безробіття, алкоголізм і споживання наркотиків – головні причини того, що батьки відмовляються від дітей. Тисячі дітей тікають від насильства, що панує в них удома. Вони знаходять притулок на вулицях, де ризикують заразитися туберкульозом і ВІЛ через споживання ін’єкційних наркотиків. Багато дітей втікають з домівок, тому що вони залишені самі, а батьки виїхали за кордон у пошуках роботи.
Створення системи ювенальної юстиції, що орієнтована на профілактику злочинів серед неповнолітніх, є комплексною проблемою. Досі не немає ані спеціальних ювенальних судів у справах неповнолітніх, недостатня кількість спеціально підготовлених суддів, прокурорів та адвокатів, які б займалися дітьми, що перебувають у конфлікті з законом. Замість цього більшість правопорушників направляються в колонії, після чого шанси на реінтеграцію у суспільство низькі. Мало приділяється уваги основоположним соціальним факторам, що в першу чергу штовхають неповнолітніх на конфлікт з законом.
Україна – одне з джерел для торгівлі людьми. Хоча справжній масштаб цієї проблеми невідомий, дані Міжнародної організації з міграції засвідчують, що велика кількість жертв торгівлі людьми – це молоді жінки, а менша частина – діти з сімей з низьким рівнем доходів, яких продають з метою сексуальної експлуатації чи примусової праці. Діти, від яких відмовилися батьки, особливо ризикують стати жертвами торговців людьми.

Español Français

UNICEF Ukraine

English

Діти України: факти та цифри

Населення (2011)		45,598 млн

Населення віком до 18 років (2011)		8,003 млн

Очікувана тривалість життя при народженні (2010)		68 років

ВВП на душу населення (2010, US $)		3,010

Дитячий рівень смертності, серед дітей віком до 5 років на 1,000 живонароджень (2010)		13

Дитячий рівень смертності, серед дітей віком до 1 року на 1,000 живонароджень (2011)		8.9

Річна кількість народжень (2011)		492,195

Рівень материнської смертності на 100 тис. Живо народжень (2011)		17.76

Частка учнів у початковій школі (2007-2009, %)		89

Показник поширення ВІЛ (серед населення віком 15-49) (2010, %)		1.1

Рівень передачі ВІЛ від матері до дитини (2009)		4.7

Кількість дітей які мають підтверджений ВІЛ статус (2011)		2,814

Кількість дітей у інтернатних закладах (2011)		94,383

Search:

Email this article