Програми

Здоров'я та розвиток дитини

ВІЛ/СНІД

Захист дитини

Адвокація, інформаційна та соціальна політика

 

ВІЛ/СНІД

© UNICEF/2005/UKRA/01007/Pirozzi
Денис, 20 років розмовляє про СНІД із психологом у Клініці дружній до молоді, створеної за підтримки ЮНІСЕФ в Одесі.

Темпи поширення епідемії ВІЛ в Україні були одними з найвищих у світі [1]. Україна є однією з найбільш уражених ВІЛ/СНІДом країн в Європі. Станом на січень 2014 р. у країні було зареєстровано 139 543 людини, що живе з ВІЛ (0,31% від загальної чисельності населення) та 29 005 людей, що живуть зі СНІДом (0,064%). Рівень розповсюдження ВІЛ-інфекції серед осіб віком 15 років і старше складає 0,62% – це один з найвищих показників серед країн Західної, Центральної та Східної Європи/СНД. Досі спостерігається концентрована епідемія ВІЛ серед груп ризику.

Станом на 1 січня 2014 р. найвищий показник інфікування ВІЛ було зафіксовано у Дніпропетровській (697,8 на 100 тис. населення), Одеській (687,6), Донецькій (644,5) та Миколаївській області (621,1), а також у м. Севастополь (480 на 100 тис. населення) . Це пов’язано з тим, що економічна криза 1990-х рр. здійснила сильний вплив на спалах епідемії ВІЛ у південно-східних регіонах України.

Приблизно 85-90% нових випадків інфікування наприкінці 1990-х рр. траплялися серед споживачів ін’єкційних наркотиків, і цей шлях передачі ВІЛ-інфекції залишався основним до 2007 р. Хоча з 2008 р. основним способом розповсюдження інфекції є незахищені статеві стосунки, споживання ін’єкційних наркотиків залишається важливим рушієм епідемії.

Нещодавнє різке збільшення кількості випадків інфікування поза межами уразливих груп, зокрема серед молодих жінок, свідчить про те, що наступні роки повинні стати вирішальними для боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу в Україні.

Жінки перебувають у більшому ризику інфікування через їх біологічну та соціальну вразливість. Зокрема, певна кількість жінок працюють у сфері комерційного сексу, щоб мати можливість купувати наркотики для себе та своїх партнерів, чи мають статеві стосунки з чоловіками, що вживають ін’єкційні наркотики. Сьогодні жінки становлять 45 відсотків від усіх дорослих, які живуть з ВІЛ в Україні.

У 2013 р. поширеність ВІЛ серед вагітних жінок становила 0,39 відсотка, це один із найвищих показників у Європі. 3,5% вагітних жінок, що живуть з ВІЛ/СНІДом, повідомляють про активне вживання ними наркотиків на останніх місяцях вагітності. Проте протягом останніх років спостерігається позитивна тенденція до зниження цього показника. Для порівняння, у 2008 році він становив 0,55 відсотка.

За даними офіційної статистики Міністерства охорони здоров’я України, протягом 1995-2013 рр. народилося 36 557 дітей, матері яких є ВІЛ-позитивними, причому у 26 403 з них ВІЛ-інфекцію не виявлено, 2 929 є ВІЛ-позитивними, а 6 899 дітей віком до 1,5 року очікують на підтвердження свого ВІЛ-статусу. 829 дітей захворіли на СНІД, і 326 дітей померли від захворювань, зумовлених СНІДом.

У 2013 р. було зареєстровано 3 386 вагітних жінок, що живуть з ВІЛ/СНІДом (0,97% всіх жінок, які народили дітей у цьому році). Україна має найвищий рівень охоплення жінок послугами з попередження передачі ВІЛ від матері до дитини з-поміж країн СНД. Показник ВІЛ-позитивних вагітних жінок, які отримують антиретровірусну терапію, є дуже високим (у 2013 р. її отримували 96,2% жінок).

Аналіз даних щодо підлітків груп ризику (ПГР) віком від 10 до 19 років, що базується на даних поведінкових досліджень серед груп ризику (споживачів ін’єкційних наркотиків, чоловіків, що мають секс з чоловіками, та працівників комерційного сексу) показує, що ПГР є категорією населення, яка вимагає особливої уваги в рамках національної протидії СНІДу. Ризикова поведінка серед цієї групи починається дуже рано, перехресні ризикові моделі поведінки є розповсюдженими, в той час як знання про ВІЛ/СНІД, навички та зокрема доступ до відповідних послуг з профілактики, лікування ВІЛ, та соціальної підтримки є надзвичайно низькими – набагато нижчими, ніж серед дорослого населення, оскільки ця група зіштовхується з численними бар’єрами. Багато з існуючих послуг з профілактики та зниження негативних наслідків інфекції не охоплюють ПГР, наприклад, відповідно до національних оцінок, доступ дітей, які живуть або працюють на вулиці, до ВІЛ-профілактичних послуг становить менше ніж 1% групи.

Загалом, рівень обізнаності про профілактику ВІЛ-інфекції залишається дуже невисоким. За даними Мультиіндикаторного кластерного обстеження (МІКС Україна), проведеного в 2012 р., тільки 53,8% жінок та 46,7% чоловіків володіють достатніми знаннями про ВІЛ/СНІД. Хоча про те, де проходити тестування на ВІЛ, знають 90,6% жінок, за ним звертаються тільки 62,9%. Серед чоловіків показник обізнаності із тим, де зробити тестування, складає 87,3%, але його проходять лише 52,2% чоловіків.

Відповідно до результатів дослідження, проведеного в 2012-2013 рр., лише 10% підлітків та молодих людей проходили тестування на ВІЛ хоча б один раз у житті: серед дівчат таких 15%, але серед хлопців – лише 7%. Тільки 28% респондентів змогли правильно описати шляхи передачі ВІЛ [3].

Поточні тенденції епідемії ВІЛ доводять, що більше уваги потрібно приділяти профілактичній роботі серед ПГР та молоді, інформаційно-просвітницькій роботі серед загального населення та запобігання дискримінації людей, уражених ВІЛ-інфекцією, догляду за дітьми, народженими жінками, що живуть з ВІЛ, розвитку потенціалу постачальників послуг та підвищенню якості існуючої системи лікування, догляду та підтримки тих, хто уже уражений ВІЛ/СНІДом.

Заходи з розв’язання проблеми: захист дітей та жінок від ВІЛ/СНІДу

ЮНІСЕФ допомагає уряду боротися з загрозою повномасштабного спалаху епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, водночас захищаючи права людей, які живуть з ВІЛ, зокрема шляхом:

  • роботи з урядовими партнерами над посиленням національної відповіді епідемії, щоб забезпечити дотримання прав дітей та жінок, що живуть з ВІЛ;
  • підтримки розвитку дружніх до молоді медико-соціальних послуг на всій території країни та запровадження системи моніторингу якості та доступності цих послуг;
  • допомоги уряду та організаціям громадянського суспільства зі створенням бази даних та інформації про соціально незахищені (а відтак, особливо вразливі) категорії підлітків та запровадження послуг, які будуть запобігати ризиковій поведінці серед підлітків;
  • сприяння формуванню у дітей та молоді, як у школі, так і поза нею, життєвих навичок, потрібних для захисту себе від інфікування ВІЛ;
  • запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини шляхом зміцнення спроможності медичних закладів до проведення профілактичних заходів, зокрема, добровільного тестування та консультування вагітних жінок, а також надання антиретровірусної терапії ВІЛ-інфікованим;
  • сприяння забезпечення антиретровірусної терапії для жінок і дітей.

Результат (вплив на ситуацію)

Уряд у співпраці з партнерами з громадянського суспільства розробив «дорожню карту» щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки за технічної та інформаційної підтримки ЮНІСЕФ й інших агенцій ООН. У цьому документі підкреслюється, що діти та підлітки є особливо вразливою групою, і необхідно враховувати їхнє становище і потреби під раз розробки та реалізації заходів з профілактики, лікування, догляду та підтримки у зв’язку з ВІЛ/СНІДом.

ЮНІСЕФ підтримав уряд у розробці та реалізації першої Національної програми «Попередження передачі ВІЛ від матері до дитини в Україні на 2001-2003 роки». Сьогодні ЮНІСЕФ розбудовує спроможність медичних працівників щодо зміцнення та розширення програми. У ході оцінки національної програми було встановлено, що вона дозволила зменшити передачу ВІЛ у декілька разів: з 27% у 2000 році до 4% у 2011 році.

Щоб відповісти на потреби дітей та сімей, уражених ВІЛ-інфекцією, ЮНІСЕФ підтримав роботу пілотних центрів денного догляду на рівні громад у Києві, Одесі, Херсоні, Миколаєві, Кривому Розі та Автономній Республіці Крим. Ці заклади надають ВІЛ-позитивним дітям місце, де вони можуть спілкуватися з іншими дітьми, отримувати догляд і готуватися до школи. Батьки одержують поради про те, як доглядати за дітьми, а також психологічну, правову та соціальну підтримку.

Уряд та ЮНІСЕФ погодились приділити особливу увагу питанням роботи з підлітками груп ризику, усвідомлюючи, що ця вразлива група знаходиться в епіцентрі епідемії ВІЛ в Україні. Завдяки цьому було заповнено серйозну прогалину у національній протидії епідемії ВІЛ, розроблено потужну базу даних та науково-обґрунтовані підходи щодо роботи з ПГР. Створена база знань щодо ПГР; її було посилено за рахунок отримання нових знань про поведінку, поведінкові фактори та охоплення ПГР послугами. Питання роботи з ПГР були включені до Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки та національної системи моніторингу та оцінки.

ЮНІСЕФ підтримав впровадження інтерактивної учбової програми з питань ВІЛ у виховних колоніях для неповнолітніх.

ЮНІСЕФ також сприяв тому, щоб профілактика ВІЛ була включена до галузі «Здоров’я і фізична культура» Державного стандарту загальної середньої освіти.

Для профілактики алкогольної та наркотичної залежності серед учнів 1-12 класів середніх шкіл України було розроблено програму просвіти з питань запобігання вживанню наркотиків. У майбутньому програма буде інтегрована у систему освіти шляхом включення відповідних тем до виховних годин класних керівників.

Пілотний проект ЮНІСЕФ з профілактики ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків визнаний урядом як успішний, після чого почалося його впровадження на національному рівні. Зараз у всій країні діють 216 пунктів обміну голок та шприців.

© UNICEF/2005/UKRA/01183/Pirozzi
Користувач ін’єкційних наркотиків на залізничній колії в Одесі. Шлях передачі ВІЛ через нестерильну голку серед користувачів наркотиків є одним із найпоширеніших в Україні.

ЮНІСЕФ допоміг інтегрувати служби, дружні до молоді, у роботу поліклінік для дітей первинного рівня та центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Сьогодні в Україні функціонує мережа з більше 100 клінік, дружніх до молоді (КДМ). Підготовлено багато фахівців, які нині запроваджують методики, «дружні до молоді», на своїх робочих місцях. Було підготовлено стандарти якості, критерії оцінки послуг у КДМ, а також процедуру сертифікації і методичні рекомендації «Надання медико-соціальних послуг дітям та молоді на основі дружнього підходу».

Недостатній рівень знань про ВІЛ/СНІД як серед загального населення, так і серед піклувальників породжує страх та стигматизацію людей, які живуть з ВІЛ й призводить до порушення прав позитивних дітей. Існують численні приклади дискримінації дітей, які живуть з ВІЛ. Найчастіше їм не просто дозволяють відвідувати дитячі садки або школи, нехтують ними та ізолюють від інших дітей.

_______________________________________________

[1] ЮНЕЙДС, 2013.
[2] Міністерство охорони здоров’я. Інформаційний бюлетень № 41. 2014, див. http://ucdc.gov.ua/attachments/article/586/ВІЛ-інфекція%20в%20Україні.%20Інформаційний%20бюлетень.%20№%2041.pdf  
[3] Балакірєва О.М. та ін. Комплексне дослідження мотивації та доступності ДКТ на ВІЛ для дітей та молоді. 2013, див. http://www.unicef.org/ukraine/ukr/3_ukr_compleksne_doslidzheniya_motivacii.pdf 

 

 

 

 

Матеріали по темі

Інфографіка: Підлітки групи ризику

ВІЛ-позитивні матері та діти. Інфографіка

Рівень знань молоді щодо тестування на ВІЛ

Клініки дружні до молоді – це спеціалізовані підрозділи, як правило у складі дитячих поліклінік, які надають медичні послуги молоді, а також інформують та консультують.
Дивіться адреси деяких з них.


Рівень поширення і тенденції вживання тютюну, алкогольних напоїв, наркотичних речовин серед учнівської молоді України, аналітичний звіт


Діти вулиці в Україні , фотоессе

Поширеність ВІЛ-інфекції в Україні найвища серед країн Європи. З 1999 ЮНІСЕФ підтримує програми профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини.


Дивіться також

Search:

 Email this article

unite for children